Література

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. - К., 1996.

Ионин Л.Г. Социология культуры. Учеб. пособие. - М., 1996.

Лісовий В. Культура і цивілізація // Філософська соціологічна думка.-1993.-№ 1.

Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів України. - К.: Каравела, 1999.

Современная западная социология. Словарь. - М., 1990.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. Пер. с англ.- М.,

60

57

1992.

Социология культуры: Методология и методика социологического исследования-М., 1988.

Соціологія. Курс лекцій / За ред. В.М.Пічі.- К.,1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Під заг. ред. В.І.Воловича. - К., 1998.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. - Харків-Київ, 1998.

Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Курс лекцій, - К., 1992.

ТЕМА 8. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

1. Поняття особистості в соціології.

2. Етапи і засоби соціалізації особи.

3. Типологія особистості у соціології.

4. Соціальний статус та соціальна роль особи.

8.1. Поняття особистості в соціології

Основним елементом будь-яких соціальних спільностей і систем є людина. Включення особистості у суспільство здійснюється через її входження до різноманітних соціальних спільностей, прошарків і груп, саме вони є основним шляхом сполучення суспільства і людини, протягом усього її життя. Відповідно, людина стає не лише елементом соціальної системи, але І сама є складною соціальною системою зі своєрідною структурою.

Саме у такому розумінні особистість виступає об'єктом соціології. Специфіка соціологічного підходу до вивчення людини полягає у з'ясуванні, в першу чергу, того в людині, що безпосередньо пов'язане із соціальним життям - тобто не її біологічних чи психічних особливостей, а суто соціальних характеристик.

У соціогуманітарних науках існує чітке розмежування таких понять як „особистість", „людина", „індивід", „індивідуальність".

Термін „людина" вказує на якісну відмінність людей від світу тварин і використовується для характеристики всезагальних, притаманних всім людям якостей і особливостей, що знаходить свій вияв у назві „лото заріеп5'\ або „людина розумна".

Поняттям „Індивід" позначають загальнотипове в людині. Індивід - це одиничне буття соціального, певний „атом" соціуму, один з множини подібних індивідів, що складають соціальну групу, верству, суспільство.

„Індивідуальність" означає те особливе і специфічне, що виділяє одну людину з-поміж інших, включно з її природними, соціальними, фізіологічними, психічними, успадкованими і набутими якостями.

Термін „особистість" служить для характеристики соціального в людині. Якщо „людина" - це перш за все продукт природи, то „особистість" - це продукт суспільства.

Основними рисами особистості виступають:

• певна міра незалежності (автономності) від суспільства;

• наявність самосвідомості, самооцінки, самоконтролю;

• наявність внутрішньої духовної структури, тобто потреб, інтересів, цінностей, переконань.

Розвинена особистість має багато соціальних, культурних, моральних рис. Структура такої особистості є досить складною.

Основним елементом духовної структури особистості є потреби. Потреби - це фундаментальна характеристика особистості. За кількістю потреб, за їх характером можна говорити про рівень розвитку особистості. Високорозвинена особистість - це насамперед особистість із значною кількістю розумних потреб, з високою культурою споживання.

Потреби людини є основою її інтересів. Категорія потреби є ширшою за своїм значенням, ніж категорія інтересу. Потреби властиві усім біологічним організмам, в тому числі і людині. А інтереси - тільки людині. Вони є у всіх суб'єктів: індивідів, соціальних груп, держав, суспільств. Інтереси є рушійною силою діяльності, поведінки, вчинків людей.

На основі потреб та Інтересів особистості формуються ЇЇ уявлення про цінності. Категорія цінності відображає соціальне та культурне значення матеріальних чи духовних явищ, предметів для задоволення потреб та інтересів людини.

Формування ціннісних орієнтацій - це складова частина соціалізації особистості, процесів виховання та самовиховання особистості.