Жест «нахилена голова». Увага, зацікавленість
Рис. 7. Жест «чесання підборіддя»
Цей жест «добре, давайте подумаємо» показує, що людина зайнята процесом прийняття рішення. Після того, як рішення прийняте, чесання підборіддя припиняється. Відповідний цьому жесту вираз обличчя – трохи прищурені очі: людина як би намагається знайти рішення проблеми у майбутньому.
Рис. 8. Жести з очками
Жести з очками
Співрозмовник повільно й обережно знімає очки і старанно протирає скло |
Пауза для роздумів, бажання отримати відстрочку або час для обмірковування перед тим, як учинити більш рішучий опір, вимагаючи пояснень чи ставлячи питання |
Співрозмовник знімає очки й бере у рота їх дужку |
Бажання виграти час для роздумів. Потреба у додатковій інформації |
Погляд спрямований у бік виражає підозру і сумнів. Поворот у бік від вас на 45 градусів означає відмову навіть без слів: «Ні, дякую».
Рис. 9. Погляд у бік
Рис. 10. Ноги (чи все тіло) повернуті до виходу
Цей жест – явний знак того, що людина хоче закінчити зустріч, бесіду або те, що відбувається.
4.4. Правила візуального контакту
Правила візуального контакту:
Довгий (постійний) погляд заважає співрозмовнику зосередитись.
Дивиться один одному в очі слід не більше 10 секунд.
Візуальний контакт може бути більш тривалим при обговоренні приємної теми.
Слід уникати прямого візуального контакту при обговоренні неприємної теми, що є висловленням увічливості й розуміння емоційного стану співрозмовника.
Наполегливий чи пильний погляд викликає обурення і зазвичай сприймається як ознака ворожості. Пильний погляд створює несприятливе враження про нас.
Жінки схильні на більший контакт, ніж чоловіки.
Слід уникати візуального контакту в ситуаціях суперництва, щоб цей контакт не зрозуміли як вираз ворожості.
Тривалість візуального контакту залежить від відстані, на якій знаходяться співрозмовники. Чим ближче до того хто говорить, тим коротше повинен бути візуальний контакт.
Візуальний контакт допомагає регулювати розмову:
якщо мовець то дивиться в очі того хто слухає, то відводить очі у бік, це значить, що він ще не закінчив говорити;
по закінченню своєї промови мовець, як правило, прямо дивиться в очі співрозмовнику, ніби повідомляючи: «Я усе сказав, тепер ваша черга».
4.5. Міжособистісний простір
Міжособистісний простір - це відстань, на якій перебувають співрозмовники по відношенню один до одного.
Межі допустимої відстані:
інтимна відстань (до 0,5 м) відповідає інтимним відносинам;
міжособистісна відстань (персональний простір) (0,5 - 1,2 м) - для розмови друзів із стиканням або без стикання один з одним;
соціальна відстань (1,2 - 3,7 м) - для неформальних соціальних і ділових відносин, причому верхня межа більше відповідає формальним відносинам;
публічна відстань (3,7 м і більше) - на цій відстані не вважається грубим обмінятися декількома словами або втриматися від спілкування.
Правила міжособистісного простору:
А. Надмірно близьке, як і надмірно віддалене положення негативно позначається на спілкуванні.
Б. Чим ближче перебувають люди один до одного, тим менше вони один на одного повинні дивитися.
В. Перебуваючи на видаленні, люди повинні більше дивитися один на одного й використовувати жести для збереження уваги в розмові.
Ці правила варіюються залежно від віку, статі, особистісних властивостей, суспільного статусу й рівня культури:
Діти й старі звичайно тримаються ближче до співрозмовника, тоді як підлітки, молоді люди й люди середнього віку віддають перевагу більш віддаленому положенню.
Зазвичай жінки стоять або сидять ближче до співрозмовника (незалежно від його статі), чим чоловіки.
Урівноважена людина з почуттям власної гідності підходить до співрозмовника ближче, тоді як неспокійні, нервові люди тримаються від співрозмовника подалі.
Люди більш низького статусу тримаються на більшій відстані від людей більш високого статусу, тоді як люди рівного статусу спілкуються на відносно близькій відстані.
Жителі країн Латинської Америки й Середземномор'я схильні підходити до співрозмовника ближче, чим жителі країн Північної Європи.