Керівник
Керівник
Керівник
Виконавець
Виконавець
Виконавець
Виконавець
б)
Рис. 4.1. Схеми управління: а) елементарна;
б) складна лінійна
Така схема управління чітка (в ній немає плутанини щодо підпорядкованості і відповідальності) і в цілому забезпечує оперативність та точність управлінських реакцій. Але в цій схемі спостерігається перевантаження лінійних керівників, бо вони змушені виконувати і функції спеціалістів, тобто мають бути компетентними з усіх питань. В цілому лінійна схема управління досить неповоротка, негнучка, нездатна вирішувати складні проблеми.
Загальний вигляд функціональної схеми управління зображено на рис.4.2.
Керівник
Спеціаліст
Спеціаліст
Спеціаліст
Виконавець
Виконавець
Виконавець
Рис.4.2. Функціональна схема управління
При такій схемі загальні рішення лінійного керівництва, його розпорядження передаються виконавцям через функціональних спеціалістів (або відділи), які їх відповідно конкретизують. Тут функціональні зв`язки існують окремо від лінійних (на рис 4.1.б вони співпадають). На перший погляд, така схема управління є більш досконалою. Фактично ж це досконалість лише є теоретична. На практиці вона (схема) виявилась нежиттєздатною через дві причини. По-перше, некоординовані рішення функціональних спеціалістів (відділів) неминуче вступають в протидію, а по-друге, в таких випадках функціональні керівники починають відстоювати пріоритетність саме своїх рішень, що призводить до конфліктів те дезорганізації управління.
Запобігти цим недолікам в рамках такої схеми практично неможливо.
Лінійно-штабна схема управління (рис.4.3) є певною мірою ”гібридом” двох попередніх.
Штаб
Керівник
Штаб
Керівник
Штаб
Керівник
Виконавець
Виконавець
Виконавець
Виконавець
Рис.4.3. Лінійно-штабна схема управління
В ній на допомогу лінійному керівнику створюється так званий штаб (або апарат управління) з фахівців того чи іншого виду діяльності. Функції штабу полягають в одержанні та аналізі інформації про внутрішню і зовнішню ситуацію, здійснення контролю, поточне інформування та консультування лінійного керівництва, а також в підготовці проектів рішень. Наявність штабу, з одного боку, дещо розвантажує керівника (від поточних другорядних проблем, кропіткої праці щодо підготовки рішень і т. ін.), а з другого - забезпечує кваліфіковане висвітлення ряду спеціальних питань, що робить рішення більш ефективним. Тобто, в цій схемі поєднуються як переваги лінійної і функціональної схем управління, так і недоліки, саме:
більшість рішень все ж приймаються однією людиною - вищим керівником, перевантаження якої продовжує мати місце;
зростають амбіції штабу, який аж ніяк не може залишатися (хоча повинен бути) нейтральним до всіх заінтересованих осіб і ланок, для яких він готує рішення.
В основі лінійно-функціональної схеми управління (рис. 4.4) лежить розподіл влади між лінійними керівниками і працівниками штабу.
Штаб
Керівник
Штаб
Керівник
Штаб
Керівник
Виконавець
Виконавець
Рис.4.4. Лінійно-функціональна схема управління
На долю перших припадає загальне керівництво та визначення цілей, на долю штабу - керівництво змістовною стороною процесу досягнення цілей в межах одержаних прав та ресурсів.
За цією схемою штабний керівник віддає розпорядження з певних питань лінійному керівнику нижчого рівня, а вже той - своїм штабним фахівцям (на рис. 4.4, пунктирна лінія). Може бути, що штабний керівник віддає розпорядження нижчому штабу, а вже той через лінійних керівників свого рівня доводить їх до виконавців. Але найважливіші рішення комплексного характеру приймаються і доводяться до виконавців за лінійно-штабною схемою, тобто через вищого лінійного керівника.
Лінійно-функціональна схема достатньою мірою ефективна і зараз є основою керівництва всіма великими й складними організаціями.
Всі наведені системи управління за типом є бюрократичними. Термін ”бюрократія” в даному випадку не несе ніякого негативу. Він означає лише класичну, традиційну систему управління, характерними рисами якої є високий ступінь розподілу праці, розвинута ієрархія управління, ланцюг команд, наявність чисельних правил та норм діяльності персоналу, підбір працівників за чітко визначеними професійними вимогами, захищеність їх від свавільності керівників. Практично переважна більшість структур управління в усіх видах організацій - від виробничих підприємств до державних закладів - є варіантами такої (за висловом першодослідника цього явища німецького соціолога Макса Вебера - раціональної) бюрократії.
Аналіз тенденцій розвитку організаційних структур управління в Україні, а також у США та європейських країнах свідчить про те, що із удосконаленням організаційних структур пов`язані нові можливості і резерви підвищення продуктивності управлінської праці, якості і ефективності управління на підприємствах, у об`єднаннях та акціонерних товариствах. Завдання менеджерів при цьому полягає у виборі структури, яка б найкраще відповідала стратегії і цілям підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім чинникам, які на нього впливають. Організаційна структура повинна забезпечувати ефективну взаємодію підприємства з навколишнім середовищем, раціонально розподіляти обов`язки між всіма працівниками і спрямовувати їх зусилля на досягнення головної мети - ефективності організації.
__________