- •Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території сучасної України.
- •Причини, характер та рушійні сили національної революції українського народу 1648-1676 рр.
- •Українська Держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства, його соціально-економічний та політичний розвиток.
- •Директорія Української Народної Республіки. Акт злуки.
- •Проблема виникнення слов'ян та їх прабатьківщини. Велике переселення народів і слов'яни.
- •Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницбкого (1648-1657 рр.). Зборівський мирний договір, його зміст і значення в історії України.
- •Утворення і розвиток Київської Русі. Території і концепції її походження. Володарі Руської землі іх – х ст.
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр), її діяльність та історичне значення.
- •Галицько-Волинська держава. Внутрішня та зовнішня політика Данила Галицького.
- •Уроки української революції 1917-1920 рр.
- •Козацькі і козацько-селянські постання Марка Жмайла, Тараса Федоровича, Павла Бута, Дмитра Гуні та ЯцькаиОстрянина (20-30-ті роки XVII ст.). «Ординація Війська Запорізького» 1638 р.
- •Утвердження радянської влади в Україні (1917-1920 рр.).
- •Східні слов'яни у vіі – іх ст. Соціально-економічні та суспільно-політчні каталізатори державного об’єднання східнослов’янських племінних груп.
- •Визволення України від німецької окупації. Внесок України у перемогу над фашизмом.
- •Переяславська рада і Чигиринсько-Московські «Березневі статті» 1654 р.
- •Зміст статей
- •Радянська Україна в умовах нової економічної політики
- •Київська Русь наприкінці х – у першій половині хі ст., в період найбільшого піднесення. Прийняття християнства та його значення в історії України.
- •Гетьманат в Україні другої половини хуіі ст. Доба «Руїни»
- •Київська Русь у другій половині хі – першій половині хііі ст. Причини феодальної роздробленості Київської Русі.
- •Радянська модернізація України. Індустріалізації в Україні, її наслідки та значення.
- •Історична роль Богдана Хмельницького в утворенні козацької гетьманської держави.
- •Радянська модернізація України. Колективізація українського села.
- •Київська Русь і проблема етногенезу українців.
- •Радянська політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин
- •Історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності.
- •Західноукраїнські землі в 1920-1930-х роки XX ст.
- •Україна під час Другої світової війни. Радянсько-німецькі договори і західнукраїнські землі.
- •Церковне життя та міжконфесійні відносини в Україні (хуі – середина хуіі ст.). Брестська церковна унія 1596 р. Та її наслідки.
- •Політичний і соціально-економічний розвиток руських князівств другої третини хіі – першої половини хііі ст. (Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства).
- •Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація України військами Німеччини та її союзників. Спроби оун відродити українську державність.
- •Соціально-економічний і політичний розвиток Правобережної України в XVIII ст. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків.
- •Проголошення унр самостійною державою. Уроки Центральної Ради.
- •Окупаційний режим в Україні. Нацистський «новий порядок» (1941-1944 рр.).
- •Основні етапи розбудови незалежної України.
- •Політика царизму щодо України у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі, їх наслідки для України.
- •Антифашистський рух опору в Україні. Радянський партизанський рух і підпілля (1941-1944 рр.).
- •Захоплення українських земель Литовським князівством. Особливості литовської «оксамитової» експансії.
- •Три поділи Польщі і нове політичне розчленування українських земель.
- •Визволення України. Внесок українського народу в розгром нацизму (1941-1945 рр.).
- •Українські землі в складі Великого Князівства Литовського. Укладення Кревської та Городельської уній. Втрата укранськими землями своєї автономії.
- •Посилення соціально-економічного і політичного гніту царизму в Україні в 1-ій пол. XIX ст. Антифеодальний рух під керівництвом у. Кармалюка.
- •Україна в Першій світовій війні.
- •Об'єднання королівства Польського та Великого князівства Литовського в Реч Посполиту. Сутність та наслідки Люблінської унії 1569 р. Для українських земель.
- •Початок українського національного відродження. Декабристський рух в Україні.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України в 2-ій пол. 1950-х – на початку 1960-х років.
- •Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.
- •Кирило-Мефодіївське братство, його програмні документи та діяльність.
- •Селянсько-козацькі повстання Криштофа Косинського і Семерія Наливайка (кінець XVI ст.)
- •Походження та розселення українського козацтва: заняття, побут.
- •Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії.
- •Національно-демократичний рух в Україні в 1960-1980-х роках. Українське дисиденство.
- •Заснування Запорозької Січі та її внутрішній устрій.
- •Скасування кріпосного права, буржуазні реформи 1960-1970-х років та їх значення для України.
- •Загострення кризи тоталітарної системи в Україні в 2-ій пол. 1980-х – на початку 1990-х років.
- •Виникнення реєстрового козацтва та структура війська Запорозького. Значення козацтва в історичній долі українського народу.
- •Соціально-економічний і політичний розвиток України в 2-ій пол. XIX ст. Та розвиток національно-визвольного руху.
- •Проголошення незалежної української держави та шляхи її розбудови (1991-2010 рр.).
- •Українські землі в складі Великого Князівства Литовського.
Церковне життя та міжконфесійні відносини в Україні (хуі – середина хуіі ст.). Брестська церковна унія 1596 р. Та її наслідки.
Релігійне життя в Україні в період після Люблінської унії характеризується значною складністю. Посилення суспільної ваги шляхти співпадає з занепадом православної церкви. В українських землях набуває певного поширення Реформація в вигляді соцініанства.
Православна церква культурно зубожіла, вона поступалася католицькій за рівнем освіти, її література обмежувалася богослужебними книжками. Ті, хто прагнули здобути високу освіту, зверталися до латинських книжок і переходили в католицтво (назавжди чи тимчасово).
Зважаючи на внутрішню кризу української православної церкви та несприятливу щодо неї суспільну ситуацію, український магнат К.Острозький виснув ідею унії православної та католицької церков зі збереженням грецького обряду й прав Київської митрополії. З цією метою у 1583 р. К.Острозький розпочав переговори з папським легатом Антоніо Поссевіно. Однодумцем Острозького був берестейський каштелян Іпатій Потій, що згодом став володимирським і луцьким православним єпископом. Він написав чимало полемічних творів, присвячених обгрунтуванню необхідності унії. Ще одним прибічником унії був єзуїт, доктор філософії Петро Скарга.
Вже у 80-ті роки XVI cт. розпочалася запекла ідейна боротьба між прихилльниками і противниками унії. Вона знайшла відбиток у так званій полемічній літературі, яка залишила понад донині понад 150 творів представників обох таборів.
Ще одним поштовхом до церковної унії стали дії константинопольського патріарха Єремії. Перебуваючи в 1589 р. в ізоляції в Москві, він дав згоду на утворення патріаршества в Московській державі. Відвідавши того ж року Україну, він підтримав Львівське братство в його протистоянні з єпископом Гедеоном, усунув з посади за порушення церковних канонів київського митрополита О.Дівочку та призначив на його місце М.Рогозу. Одного з місцевих єпископів Єремія уповноважив бути всоїм екзархом для нагляду за діяльністю вищого православного духовенства, включаючи київского митрополіта. Таке брутальне втручання у справи української православної церкви викликало невдоволення духовенства.
За цих обставин діяльність прибічників унії активізувалася. Загальні збори єпископів у Сокалі в 1594 р. видали декларацію про згоду на унію, в якій містилася також скарга на патріархів. У 1595 році, на регіональних соборах духовенства, митрополит київський Михайло Рогоза, єпископ Луцький Кирило Терлецький, єпископ Володимирський Іпатій Потій, єпископ Холмський Діонісій ухвалили ту злуку і пристали на неї. Потій і Терлецький повезли постанову ту – уперед до короля, а далі - у Рим до папи. Восени 1595 року тодішній папа Климентій VII затвердив подані українськими ієрархами 33 пункти “Статей унії”.
Одразу ж унія викликала серйозні суперечки серед вищого українського духовенства. Проти неї виступили навіть деякі єпископи, що вже підписали вищезгадану декларацію (зокрема, Гедеон Балабан). Різко виступив проти унії і її колишній прибічник князь К.-В. Острозький. “Навіть Рогоза займав ще двояку позицію…Митрополит відтягував зі скликанням синоду, його діяльність була спрямована на маленькі сейми земські, де вибирали депутатів на найближчий сейм Варшавський…Під час Варшавського сейму багато депутатів виступило проти Потія і Терлецького” [5,3].
На противагу цьому, активним прибічником унії виявився польський король Сигізмунд III, оголосивши 12 червня 1596 р. про скликання 8 жовтня в Брест-Литовську синоду, де мало відбутися урочисте проголошення унії.
На синод у Бресті, який зібрався за волею митрополита Рогози не 8, а 6 жовтня з`їхалися прихильники унії (сам митрополит, І.Потій, К.Терлецький, єпископи Гермоген, Гоголь, Леонтій Збруйський та ін.) та її противники (єпископи Г.Балабан, М.Копистенський, князь К.Острозький, депутати від братств).
Між двома угрупованнями на соборі розгорілася гостра боротьба. Фактично відбулися паралельно два собори: уніатський на чолі з М.Рогозою та православний під проводом К.Острозького.
На соборі прибічників унії 9 жовтня полоцький архиєпископ Гермоген “…від імені присутніх владик проголосив заяву приступнення до святої унії з Римом:
Собор уніатів видав ратифікаційну грамоту католицької єдності Українсько-Білоруської Церкви з Церквою Римською, яка тепер зберігається у Ватиканському архіві.
У свою чергу, собор православних прийняв дві постанови до всього українського народу, закликаючи й наступні покоління боротися проти унії. Обидва собори прокляли прибічників протилежної точки зору щодо унії, що стало початком шкідливої для України міжконфесійної боротьби.
Найважливішим результатом Брестської унії стало виникнення української греко-католицької церкви, яка в наступні чотири століття відіграла величезну позитивну роль у боротьбі українського народу за свої інтереси.
-
Визначте ім'я історичного діяча, яке є зайвим у цьому логічному ланцюгу:?
Семен Олелькович.
Встановіть відповідність між особою діяча- громадівського руху і регіоном його діяльності:
-
1. О. Потебня;
А. Київщина;
2. О.Кониський;
Б. Харківщина;
3. Л. Глібов;
В. Полтавщина;
4. П.Чубинський;
Г. Чернігівщина;
1 - Б; 2 - В; 3 - Г; 4 - А
-
Ліквідація Магдебурзького права на території Лівобережної України відбулась за правління російського царя:? |
Миколи І
|
Варіант 16