1. Соціально-економічний і політичний розвиток Правобережної України в XVIII ст. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків.

. У другому десятиріччі XVIII ст. Польща відновила своє панування на всій території Правобережної України. Тут поновили свою діяльність воєводські органи управління та королівські суди. Магнати і шляхта знову стали єдиними володарями краю. Панщина досягала небачених розмірів, влітку робота на панських землях тривала по 13—15 годин на добу, селяни сплачували безліч податків, ледь-ледь перебиваючись, в той час як кілька родин найбільших магнатів володіли величезними латифундіями. Іноземне панування гальмувало економічний розвиток українських земель. Майже 80% земель перебували у приватній власності магнатів і шляхти. Відродження козацтва тут було заборонено. Без козаків селянам було важко дати відсіч шляхті. Час від часу спалахували локальні повстання на чолі з селянами-втікачами. Повстанці ховалися у лісах і звідти нападали на поодинокі маєтки. їх (з початку XVIII ст.) називали гайдамаками. З часом вони стали серйозною загрозою для польської шляхти, особливо із закінченням терміну звільнення від панщини, введенням кріпацтва та посиленням релігійного гніту.

Перше велике гайдамацьке повстання спалахнуло на Правобережній Україні в 1734 р. Найбільший гайдамацький загін очолив начальник надвірних козаків князя Любомирського сотник Верлан. Повстанці заволоділи Вінницею та іншими містами. На Брацлавщині діяли загони Матвія Гриви, Григорія Ведмедя, Мартина Моторного. Тільки за допомогою введених на Правобережжя царських військ польська шляхта змогла придушити цей народний виступ. Численні загони гайдамаків, сформовані за давніми козацькими традиціями, захопили Умань, Вінницю, Летичів, Корсунь, Паволоч. У разі невдач повстанці відходили на територію Запорожжя, у степи і ліси Лівобережжя або до Молдавії. Загони повстанців постійно поповнювалися селянами-втікачами і міщанами, тому остаточно придушити повстання поляки не змогли.

Опришківський рух виник на західноукраїнських землях, складався із таємних таборів, розташованих у Карпатах, вони невеликими групами нападали на шляхту, орендарів, лихварів. Селяни надавали допомогу повстанцям продовольством і ховали їх від переслідування, ремісники виготовляли і ремонтували їм зброю. Найвищого розпалу рух опришків досяг під керівництвом Олекси Довбуша. Активні виступи селян відбулися після захоплення краю Австрійською імперією. Кріпаки протестували проти посилення панщини, запровадження нових податків, сплати оброку. Опір селян набув таких загрозливих розмірів, що місцева австрійська адміністрація змушена була направити в села і містечка військові команди.

Гайдамацький рух в другій половині 18 ст. переріс в найбільше народно-визвольне повстання, яке в історії відоме як Коліївщина(від слова «кіл», «колоти»).

Основною причиною повстання стало посилення соціального і національно-релігійного обмеження прав українців на польських землях. Варшавський сейм в 1766р. оголосив усіх шляхтичів, які відстоювали права некатолицького населення, ворогами держави. Це ще більше загострювало протистояння католиків і православних. У конфлікт втрутилася Російська імперія, домігшись укладення на початку 1768р. російсько-польського трактату про зрівняння в політичних правах із католиками православних і протестантів. Частина польської шляхти сприйняла цей трактат як зазіхання на свої необмежені права внаслідок чого було створено союз протидії не католикам і збереження необмежених привілеїв шляхетського стану в 1768р. у м. Бар. Зібравши 10-тисячне військо Барський союз вторгся в Правобережну Україну обклавши місцеве православне населення важкими податками та повинностями на свою користь. Найменші прояви протесту жорстоко придушувались. Внаслідок цього навесні 1768р. почало готуватися повстання проти шляхетської окупації на чолі з Максимом Залізняком(полковником). Повстанці звільнили десятки сіл і містечок Київщини і Черкащини від шляхетської окупації. На звільнених землях скасовувалася панщина і відновлювалося традиційне козацьке самоврядування. Також загони очолювалися сотником Іваном Гонтою. Разом з Максимом Залізняком Іван Гонта сподіваючись на допомогу царського уряду проголосили приєднання Правобережної України до Росії. Проте стурбовані посиленням антифеодальної боротьби в Україні уряди царської Росії і шляхетської Польщі об’єднали свої сили для розгрому загонів повстанців. Загони було розгромлено внаслідок поганої озброєності. При чому гайдамаки не чинили опору російським військам вважаючи їх своїми союзниками.