Рекомендована маса наважки

для визначення шкідливої та мінеральної домішки

Домішка	Крупа	Наважка, г
Шкідлива: ріжок; зерна, вражені нематодою; куколь; в‘язель різнокольоровий; софора лисохвоста; гірчак повзучий; термопсис ланцетний головня	Всі види Всі види	400 200
Мінеральна: пісок, земля і т.д. (визначають із додаткової наважки)	Манна, кукурудзяна дрібна Всі інші види	50 400

Масову частку окремих фракцій домішок вказують з точністю до 0,01 %.

Масову частку доброякісного ядра визначають вирахуванням із 100 суми всіх домішок (без округлення). Вміст доброякісного ядра виражають у відсотках з точністю до 0,1 %. За вмістом доброякісного ядра і домішок встановлюють відповідність якості крупи вимогам нормативної документації.

Робота 1.2.2. Визначення масової частки вологи

Основним (арбітражним) методом визначення масової частки вологи є прискорений метод висушування в електричній сушильній шафі (СЕШ–3). Для цього у кожні з двох просушених та зважених бюксів беруть наважку подрібненої крупи масою 5 г  0,01 г, розрівнюють по денцях бюксів рівним шаром. Відкриті бюкси з наважками досліджуваного продукту разом з кришками ставлять у сушильну шафу, нагріту до температури 140145 ºС. Температура при цьому швидко падає нижче 130 ºС . Протягом 10 ^__15 хв її доводять до 130 ºС і при цій температурі продовжують висушування протягом 40 хв. Далі бюкси виймають тигельними щипцями, швидко за­кривають кришками і ставлять на охолодження до кімнатної температури в ексикатор на 20 – 30 хв. Потім зважують на технічних вагах з точністю до другого десяткового знака.

Опрацювання результатів, визначення загальної похибки

Масову частку вологи ,%, розраховують за формулою

Х = , (1.1)

де М₁, М₂ та М₃  маса бюкса відповідно з наважкою до і після ви­сушування та порожнього, г.

Розходження між двома паралельними визначеннями не має пере­вищувати 0,2 %. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне двох паралельних визначень, яке розраховують з точністю до другого десяткового знака і округлюють до десятих відсотка.

Робота 1.2.3. Визначення кислотності

З досліджуваної проби беруть наважку розмеленої крупи масою 5 г з похибкою не більше 0,01 г, переносять її в суху конічну колбу місткістю 150 см³ і доливають з циліндра місткістю 100 см³ дистильовану воду. Вміст колби ретельно перемішують до зникнення грудочок, додають три краплі 3%-ного розчину фенолфталеїну. Потім бовтанку титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію до появи чіткого рожевого забарвлення, яке не зникає у спокійному стані колби протягом 20 – 30 с.

Після зникнення рожевого забарвлення після закінчення вказаного часу додають ще три – чотири краплі розчину фенолфталеїну. Поява рожевого забарвлення свідчить про закінчення титрування. В іншому разі титрування продовжують.

Якщо початкова бовтанка інтенсивно забарвлена, то для порівняння готують другу бовтанку з досліджуваної проби круп’яного напівфабрикату і, титруючи постійно, порівнюють одержаний відтінок з початковим кольором бовтанки.