1,4. Капітал підприємства

Капітал підприємства можна розглядати з декількох точок зору. Насамперед доцільно розрізняти капіта_л реальний, тобто існуючий у формі засобів вир_обництв_а, _~ капітал грошовий, тобто існуючий у формі грошей І використовуваний для придбання засобів виробництва, як сукупність джерел засобів для забезпечення госпо­дарської діяльності підприємства.

Засоби, що забезпечують діяльність підприємства, звичайно поділяються на власні і позикові.

Власний капітал підприємства являє собою вартість (грошову оцінку) майна підприємства, що цілком знахо­диться в його власності. В обліку величина власного капіталу обчислюється як різниця між вартістю всього майна по балансі, або активами, включаючи суми, неза­требувані з різних боржників підприємства, і всіма зобов'язаннями підприємства в даний момент часу.

Позиковий капітал - це капітал, що залучається підприємством з боку У виді кредитів, фінансової

допомоги, сум, отриманих під заставу, й інших зовнішніх джерел на конкретний термін, на визначених умовах під

які-небудь гарантії.

Власний капітал підприємства складається з різних джерел: статутного, або складового, капіталу, різних внесків і пожертвувань, прибутку, що безпосередньо за­лежить від результатів діяльності підприємства. Особлива роль належить статутному капіталові.

Статутний капітал являє собою сукупність засобів (внесків, паїв, часток) засновників (учасників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяль­ності в розмірах, визначених установчими документами.

Статутний капітал є, первісним, вихідним капіталом для підприємства. Його величина визначається з обліком передбачуваної господарської (виробничої) діяльності і фіксується в момент державно і реєстрації підприємства.

Визначені особливості притаманні процесу формування статутного капіталу акціонерних товариств (АТ). ' Статутний капітал АТ представляє, з одного боку, влас­ні засоби товариства як юридичної особи, а з іншого _ суму внесків акціонерів.

Статутний капітал повинен складатися з установлено­го числа акцій різного виду з визначеним номіналом. При випуску акцій кожної з них приписується деяка грошова вартість, яка називається паритетом, або но­мінальною вартістю. Ця вартість показує, яка частина вартості статутного капіталу приходиться на одну акцію на момент оформлення акціонерного товариства.

Згідно з Законом України «Про господарські товариства» підприємством випускаються два види акцій: звичайні і привілейовані. Звичайні акції дають власникові право голосу на загальних ". зборах акціонерів, право на одержання дивідендів, право на участь у розділі майна АТ у випадку ліквідації. Розмір дивідендів, які одержують власники звичайних акцій, залежить від кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Привілейовані акції не надають право голосу їхнім власникам, однак надають їм визначені гарантовані права:

• фіксований процентний дохід у вигляді дивідендів;

і т.п.), а також .на оплату праці. Основ_ний к_апітал служить протягом ряду років, оборотний - цілком споживається впродовж одного циклу виробництва.

Основний капітал у більшості випадків ототожню­ється з основними фондами (основними засобами) підприємства. Однак поняття основного капіталу ширше, тому що крім основних фондів (будинків, споруджень, машин і устаткування), що представляють його значну частину, до складу основного капіталу Включ_аються також незавершене будівництво і довгострокові інвестиції ­грошові кошти, спрямовані на приріст запасу капіталу.

Майно підприємства є предметом вивчення різних дисциплін: право досліджує правові аспекти існування, переходу прав власності і зобов'язань; в аналізі госпо­дарської діяльності розглядається ефективність викорис­тання різних видів майна підприємства; у бухгалтерсь_кому обліку відбиває рух майна й основних джерел його формування.

Капітал підприємства можна розглядати з декількох точок зору. Насамперед доцільно розрізняти капіта_л реальний, тобто існуючий у формі засобів вир_обництв_а, _~ капітал грошовий, тобто існуючий у формі грошей І використовуваний для придбання засобів виробництва, як сукупність джерел засобів для забезпечення госпо­дарської діяльності підприємства.

Засоби, що забезпечують діяльність підприємства, звичайно поділяються на власні і позикові.

Власний капітал підприємства являє собою вартість (грошову оцінку) майна підприємства, що цілком знахо­диться в його власності. В обліку величина власного капіталу обчислюється як різниця між вартістю всього майна по балансі, або активами, включаючи суми, неза­требувані з різних боржників підприємства, і всіма зобов'язаннями підприємства в даний момент часу.

Позиковий капітал - це капітал, що залучається підприємством з боку У виді кредитів, фінансової

• одержання дивідендів до ЇХНЬОГО розподілу на інші види акцій;

• пріоритетне право на одержання своєї частки засо­бів у майні АТ у випадку ліквідації підприємства.

Акціонерне товариство не вправі виплачувати диві­денди до повної оплати всього статутного капіталу, а також якщо вартість його майна, або чистих активів, менше статутного капіталу. Статутний капітал відбива­ється в двох основних документах АТ: статуті товариства і бухгалтерському балансі.

В оплату статутного капіталу можуть надходити гро­шові і майнові внески. До майнових внесків відносяться: • будинки, спорудження, устаткування, матеріальні ресурси й інші матеріальні цінності;

• майнові права (права користування водою, землею,

будинками, спорудженнями, устаткуванням і т.д.);

інтелектуальна власність;

цінні папери;

• засоби в іноземній валюті (для акціонерних товариств,

створюваних за. участю іноземної особи).

у статутному капіталі сполучаться право володіння і право розпорядження власністю АТ, а також функції гарантії майнових прав акціонерів, тому що статутний капітал є стійкою величиною. Статутний капітал можна розглядати як економічний фундамент акціонерного товариства .. Статутний капітал у грошовому вираженні, як правило, використовується на придбання будинків, споруджень, устаткування й інших активів, що не призначені для продажу.

Розмір статутного капіталу не є незмінною (постій­ною) величиною. Статутний капітал може змінюватися за рішенням загальних зборів акціонерів" у зв'язку зі зміною розмірів майна АТ.

Акціонерне товариство зобов'язане щорічно прово­дити оцінку своїх чистих активів. Якщо по закінченні другого і Кожного наступного фінансового року вартість таких активів виявиться менше від статутного капіталу, то АТ зобов'язано оголосити і зареєструвати зменшення статутного капіталу. Зміна статутного капіталу можна здійснити тільки· за рішенням загальних зборів акціо­нерів у такий спосіб:

.. • анулювати або викупити частину акцій без зміни його номіналу або зменшити номінал акцій без зміни ЇХНЬОГО числа;

• зберегти вартісний розмір статутного капіталу шля­хом консолідації (об'єднання) існуючих акцій або шля­хом розподілу їх на акції меншого номіналу;

• випустити додаткові акції за умови що статутний

капітал цілком сформований.

1.5. Виробнича характеристика структура підприємства

Виробництво - основна сфера діяльності підприємства.

Від того, яка саме продукція створюється, які засоби виробн_ицтва використовуються, залежить обсяг вироб­люваної _продукції, Якість і, отже, досягнення мети діяльності, бо саме в процесі виробництва створюється додаткова вартість

В_иробнича характеристика залежить від сфери діяльності підприємства. Розглянемо її на прикладі промисловості. Виробн_ичі фактори, що тут діють, можна поділити на три великі категорії: працю, матеріючи і капітал. У ринковій теорії ці фактори називають вхідними. у різних видах ви_робництва вони використовуються у різному поєднанні. Так, виробництво, де велика роль у створенні продукт_у нале_жить основному капіталу, характеризують я_к «капіт_аломістк_е» (з_~ класифікацією, ПРИЙНЯТОЮ у Вітчизняній системі обліку, капіталомісткі підприємства і вироблювана ними продукція називаються фондоміст­кими) ... Приклад таких підприємств - підприємства Хімічної промисловості .

Залежно від частки витрат на різні елементи мате­р_іальних ресурсів вирізняють матеріаломісткі (наприклад підприємства текстильної промисловості), енергомісткі (наприклад, виплавка сталі) і трудомісткі (в яких використовуєтьс_я висококваліфікована праця) підприємства.

СЬОГОДНІ особливо вирізняють науково місткі виробництва, тобто підприємства що випускають продукцію

на основі найновіших досягнень науки і техніки (на­приклад, виробництво комп'ютерів, лазерного обладнан­ня, сучасного медичного обладнання тощо).

Виробнича характеристика підприємств включає також визначення масштабів виробництва. у цьому плані ви­різняють підприємства багатосерійного, серійного, інди­відуального виробництва. У першому випадку - це під­приємства, що виробляють дуже великі обсяги однорідної продукції, розрахованої на масового споживача (наприк­лад, підприємства для будівництва двигунів, тракторні заводи, виробництво карданних валів тощо).

У другому - це середні і навіть малі підприємства, що виробляють обсяги продукції, коли необхідна велика модифікація продукції з урахуванням особливих умов її застосування (наприклад, виробництво обладнання для нафтовидобутку). Індивідуальне виробництво означає виготовлення продукції за спеціально розробленими проектами і орієнтованої на конкретного виробника.

Виробнича характеристика підприємства може розкри­вати й інші аспекти діяльності підприємства (наприклад, ступінь використання факторів виробництва, їх стан тощо).

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій та ін­ших компонентів, що складають єдиний господарський об'єкт. Структура підприємства визначається такими основними факторами:

• розміром підприємства;

• галуззю виробництва;

o рівним технології і спеціалізації підприємства. Якоїсь стійкої стандартної структури не існує. Вона

постійно коригується під впливом виробничо-економіч­ної кон'юнктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.

Поряд з цим при великій кількості структур усі виробничі підприємства мають ідентичні функції, голов­ні з яких - виготовлення та збут продукції. Щоб забезпе­чити нормальне функціонування, підприємство повинно мати в своєму складі цехи або майстерні для виготовлення основної продукції і для обслуговування виробничого процесу.

18

Окрім цього кожне підприємство не­залежно від розмірів, галузевої приналежності й рівня спеціалізації постійно веде роботу по оформленню замовлень на виготовлення продукції, організує її збе­рігання і збут замовнику; забезпечує закупку і поставку необхідної сировини, матеріалів, інструменту, обладнан­ня, енергоресурсів.

Безпосередньо впливають на структуру внутрішніх підрозділів підприємства його масштаби. На великих і середніх за розмірами підприємствах створюються спеціальні структурні підрозділи - відділи, цехи. На малих підприємствах їх функції розподіляються серед персоналу за взаємною домовленістю.

На великому підприємстві основні цехи розподіляються на групи: заготівельні, обробні, складальні. Відділи і лабораторії також безпосередньо кваліфікуються залежно від конкретних завдань. Наприклад, група технічних відділів може включати до десяти відділів головного конструктора по кожному виробу, яке серійно випус­кається на підприємстві. Можуть створюватися відділи головного технолога, головного металурга тощо.

у малих підприємствах функції структурних ланок не диференціюються, а навпаки, інтегруються іноді до такого ступеня, що навіть у директора немає жодного заступника, і під час його відсутності функції директора виконує головний бухгалтер або, скажімо, майстер, які, в свою чергу, також можуть поєднувати багато функцій - мате­ріально-технічне забезпечення підприємства, збут продук­ції, організацію ремонту обладнання, транспорту тощо .