Академія педагогічних наук України

Інститут психології ім. Г.С. Костюка

Г.М.Авер’янова

Н.М.Дембицька

В.В.Москаленко

Особливості

соціалізації молоді

в умовах

трансформації

суспільства

Монографія

К и ї в

“ППП”

2005

УДК 316.6 (075.8)

ББК 88 я 73

А92

Рецензенти:

Карамушка Л.М., доктор психологічних наук, професор;

Корнєв М.Н., кандидат філософських наук

Рекомендовано до друку Вченою Радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 12) від 23 грудня 2004 р.

Авер’янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В.

А92 Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства. – Київ: “ППП”, 2005. – 323 с.

В монографії досліджується проблема соціалізації особистості в умовах трансформації суспільства. Автори розглядають окремі моделі соціалізації, виділяючи такі з них, як економічну, політичну, статеворольову соціалізації; аналізуючи чинники формування особливих особистісних рис, які розвиваються у людини в результаті входження її в певну інституцію суспільства. Монографія містить емпіричний матеріал, який підтверджує основні теоретичні висновки авторів.

Для викладачів психології, психологів студентів, аспірантів ВНЗ, слухачів закладів післядипломної освіти, яких цікавлять проблеми сучасної соціальної психології.

ISBN 966-8830-00-8

© Авер’янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В., 2005 © “ППП”, 2005

З м і с т

Вступ Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження закономірностей соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства Загальні положення теорії соціалізації особистості Проблема стадійності процесу соціалізації Сучасні теоретичні підходи у вирішенні проблеми соціалізації особистості Перехідний соціальний тип особистості як результат соціалізації в умовах трансформації суспільства Проблема виховання в контексті соціалізації особистості Література Розділ ІІ. Особливості економічної соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства Визначення поняття “економічної соціалізації” та його складових Психологія грошей та їх соціалізуюча функція Підприємливість як соціалізованість особистості ринкової економіки Особливості ставлення підлітків до ринкової економіки українського суспільства Особливості входження підлітків в підприємницьку діяльність 2.5.1. Дослідження уявлень підлітків про бізнес Гроші як засіб включення підлітків в соціально-економічний простір ринкової економіки Література Розділ ІІІ. Особливості політичної соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства Наукові підходи у дослідженні політичної соціалізації особистості Політична соціалізація особистості як процес становлення політичності Афективно-оцінковий аспект політичної соціалізації сучасного юнацтва Когнітивний аспект політичної соціалізації сучасного юнацтва Політичні уявлення як когнітивна складова політичної свідомості особистості Семантичні особливості політичних уявлень студентів Особливості становлення політичної ідентичності молоді в процесі соціалізації Поведінковий аспект політичної соціалізації сучасного юнацтва Література Розділ ІV. Особливості статеворольової соціалізації підлітків в умовах трансформації суспільства Сутність процесу статеворольової соціалізації. Визначення основних понять дослідження Стадіальність процесу статеворольової соціалізації Гендерна культура суспільства та її засвоєння індивідом в процесі соціалізації Гендерні стереотипи як протиставляння маскулінності і фемінності Гендерні ролі та їх засвоєння індивідом в процесі соціалізації Емпіричне дослідження особливостей статеворольової соціалізації підлітків в умовах трансформації суспільства Дослідження стереотипів маскулінності–фемінності в процесі статеворольової соціалізації підлітків Дослідження андрогінності в гендерній ідентифікації підлітків Особливості структури гендерних образів в уявленнях підлітків Література Післямова

5 12 37 64 73 85 115 119 127 134 142 148 156 168 173 181 186 196 197 208 221 228 246 255 264 266 270 274 281 282 293 300 314 320

В с т у п

Соціалізація – це процес входження індивідів в суспільство через різні спільноти, колективи, групи завдяки засвоєнню норм, ідеалів, цінностей шляхом виховання та научіння. Інакше кажучи, в широкому розумінні цього слова поняття соціалізація (лат. – socialis) означає розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості.

В сучасному суспільстві інтерес до проблеми особистості людини є настільки великим, що практично всі суспільні науки звертаються до цього предмету дослідження. Оскільки суспільні відносини існують як форма діяльності і поведінки реальних, конкретних індивідів, які є носіями і суб’єктами суспільних відносин, остільки властивості, соціальні якості реальних людей, які виявляються в їх взаємодії, визначають властивості цілісної суспільної системи. Ось чому шляхи формування особистості визначають подальший розвиток суспільства. У зв’язку з цим проблема особистості набуває не тільки теоретичного, а й практичного значення. Цим пояснюється її актуальність.

Особливої актуальності проблема соціалізації набуває в умовах трансформації суспільства. Трансформація як момент розвитку відображає перехідний стан від того, що вже не існує до того, чого ще немає, але повинно або може бути. Трансформація суспільства – це період становлення нових соціальних форм, установлення нових принципів соціального устрою і виникнення нових соціальних інститутів.

На відміну від соціальної модернізації, яка означає оновлення або осучаснення традиційних соціально-економічних і духовних структур суспільства, трансформація передбачає якісні зміни соціуму загалом. Дослідники феномену “соціальної трансформації” (Кривеча Л.Д.) акцентують увагу на тому, що в понятті “соціальна трансформація” підкреслюється перервність існуючої соціальної традиції і перехід до якісно нових соціальних принципів. Для суспільства період трансформації означає переривчастість, відхилення, порушення існуючої соціальної традиції.

Головне питання, що аналізується в монографії – це криза суспільства, яка виявляється в одночасному співіснуванні в Україні несумісного. В результаті такого дисонансу, виражаючись абстрактно, старше покоління асоціює себе виключно з минулою епохою, а молодь – з умовами ринку.

Суспільні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві в період його трансформації, впливають на всі складові і хід соціалізації особистості. Трансформаційні процеси можна розглядати з точки зору об’єктивних змін у всіх сферах їх суб’єктивної інтерпретації, які відбуваються як на соцієтальному, так і особистісному рівнях.

На соцієтальному рівні трансформація відбувається як радикальна зміна ціннісно-нормативної системи всіх соціальних інституцій: економічної, політичної, соціальної, духовної та ін. Відбувається злам ідеологічних традицій, перегляд моральних та правових норм. В соціальних інституціях виникають ніші, що не контролюються державою.

Загальновідомим є існування різних факторів соціальної регуляції: власно-силових і ціннісно-нормативних. Особливістю більшості вітчизняних змін форм соціальної організації було їх проведення з позиції сили через злам майже всіх соціокультурних регуляторів, в результаті чого почали зникати не тільки соціокультурні, але й силові фактори соціальної регуляції. Свобода стала уявлятись у суспільній свідомості як абсолют. Ця обставина сприяє соціальній нестабільності, яка на рівні суспільної свідомості суб’єктивно виявляється як криза нормативних уявлень про відносини особистості і суспільства.

Результатом нігілізму по відношенню до попереднього соціального досвіду може стати неефективність перетворюючої енергії соціальних суб’єктів у функціонуванні суспільства, яка особливо відчувається у ірраціональності соціальних процесів на початковому етапі трансформації.

Іншим виявом соціальної нестабільності на рівні соціуму є різке посилення соціальної стратифікації, розподіл різних соціальних верств за двома основними критеріями – етнічній належності і матеріальній забезпеченості. На рівні суспільної свідомості ця стратифікація суб’єктивно переживається як криза соціальних цінностей та ідеалів, зокрема ідеалів справедливого суспільного устрою.

На соціально-психологічному, тобто на рівні групи, трансформація визначається, по-перше, зростанням невизначених соціальних ситуацій, в яких конкретна соціальна група немає нормативних приписів відносно мети і результату своєї діяльності. По-друге, зміна соціальної реальності супроводжується виникненням нових соціальних ролей, нових видів соціальної діяльності. Ці об’єктивні обставини є умовою виникнення на рівні групової свідомості нових групових норм, яких не існувало раніше. Одночасне існування в сучасний період багатьох пластів цінностей, жоден з яких не являє собою чітко структурованої нормативної моделі, утруднює ситуацію соціального вибору і прийняття соціальних норм, а в кінцевому рахунку ускладнює процес соціалізації в цілому.

Можна стверджувати про певну дестабілізацію соціального життя і цініснно-нормативну кризу нашого суспільства в умовах його трансформації. Криза полягає не стільки у відсутності соціальних норм і цінностей, скільки в тім, що сьогодні вони є суперечливими. Відмічаючи різнонаправленість соціалізаційних впливів на процес соціалізації, Г.М. Андреєва підкреслює, що неузгодженість соціальних змін складає сутність трансформаційних процесів суспільства.

Третій – особистісній рівень розглядання соціальної трансформації – це розглядання її з точки зору змін, які відбуваються в самій особистості під впливом швидких змін і нестабільності в суспільстві.

Для особистості період соціальної трансформації означає соціальну невизначеність, багатосценарність розвитку в кожен наступний момент, необхідність вибору соціальних горизонтів методом проб та помилок в наслідок відсутності соціального досвіду, зростання суб’єктивного фактору.

Автори поставили своєю задачею провести дослідження процесу соціалізації в ракурсі окремих моделей соціалізації, зосередивши увагу на закономірностях формування особливостей особистісних якостей зумовлених трансформаційними процесами, що відбуваються в певних соціальних інституціях. Автори намагалися зосередитись на основних тенденціях та особливостях формування особистісної ідентичності в зв’язку з входженням сучасної людини в трансформовану культуру суспільства.

Тенденція розглядати процес соціалізації в такому ракурсі є одним із нових підходів у його дослідженні на противагу аналізові соціалізації з точки зору загальної теорії, в якій традиційно розглядалися процесуальні закономірності соціалізації.

На сучасному етапі теорія соціалізації, накопичивши певну кількість загальнотеоретичних положень, може рухатись далі за умови “заземлення” на основі емпіричних досліджень. Теорія соціалізації, як і соціальна психологія взагалі, є прикладною за своєю природою. Багато положень, що вже досліджено соціальними психологами, надають можливості застосувати їх в реальному житті. Так з’являються окремі моделі соціалізації, які є теоретико-емпіричними теоріями, і в своїй сукупності являють систему більш глибокого пізнання процесу соціалізації. На сучасному етапі найбільш глибокого дослідження і визнання набули такі моделі соціалізації особистості: економічна соціалізація, політична соціалізація, статеворольова соціалізація.

Сутнісною характеристикою життя в сучасному світі стає ситуація швидких змін. Швидкі зміни суспільства зумовлюють в багатьох випадках відсутність зразків для відтворення. Прямим психологічним наслідком відсутності або розгалуженості соціальних орієнтирів в ході соціалізації є ускладнення для людини ситуації вибору. Процес соціалізації відбувається в умовах невизначених соціальних ситуацій, варіативності, багатоманітності принципів організації, видів діяльності, соціальних ролей і групових норм.

Автори пояснюють, що перетворююча діяльність людини детермінується ситуативними потребами, а не історичним досвідом, традиціями.

Відбувається зруйнування ідеалів, відкидається ідея про необхідність підпорядкування діяльності людини якісь певній меті.

З позиції сучасного інтерпретатора трансформація суспільства стає до певної міри непередбачуваною.

В часи швидких змін змінюються звичні зразки поведінки, спосіб життя людини, який прийнято у суспільстві як норма.

Така ситуація потребує нової “техніки існування” (Л.І.Анциферова),. Сутність якої полягає в тім, по-перше, що планування діяльності в соціальній сфері вимагає від особистості врахувати швидкі темпи змін соціальної реальності, а по-друге, високої особистісної толерантності до невизначеності. Така “техніка існування” передбачає розглядати соціалізацію особистості як ресоціалізацію, як процес, в результаті якого формується уміння орієнтуватись у непередбачуваних ситуаціях. Зміна умов буття ставить перед особистістю ряд проблем з освоєння нових інструментальних технік взаємодії з новою конкретно-історичною дійсністю. Наступає час зміни соціального типу особистості.

Аналізуючи особливості соціалізації в умовах трансформації суспільства, автори звертають увагу на те, що суперечливість цих умов породжує суперечливий, перехідний тип особистості, у якого, з одного боку, домінують нові ринкові інтереси, цінності, прагнення, а з другого – він підсвідомо керується архетипами старого суспільства, які заважають адаптуватися до умов сьогодення. Так, з одного боку, молодь загалом позитивно ставиться до проведення економічних реформ, більшість з них їх схвалює. В той же час, високий рівень орієнтації на ринкову економіку не співпадає з їх ставленням до того, як проводяться економічні реформи в Україні.

Як підкреслюють автори, на грані “епох” настає криза ідентичності, тобто виникає відчуття втрати особистістю самої себе: відбувається розрив між вимогами-умовами і поглядами-установками.

Прискорення темпів соціальної динаміки, перетворення старих і виникнення нових соціальних структур, трансформація соціальних ідеалів і цінностей неминуче задають нових параметрів протіканню соціалізації, пред’являючи до суб’єкта підвищені вимоги у формуванні нових моделей соціальної поведінки, конструюванні персональної системи цінностей і ідентифікаційних структур особистості. Така ситуація вимагає одночасного виявлення двох протилежних соціально-психологічних особливостей – соціальної лабільності, що забезпечує постійну адаптацію людини до соціальних змін, і розвинутої персональної ідентичності, яка складає внутрішній “стрижень” особистості, що є опорою для її самовизначення.

Актуальними в дослідженні цього процесу стають такі питання:

• Як співвідносяться впливи макро- і мікрорівнів соціального оточення на хід і характер процесу соціалізації?

• Які способи, фактори і агенти соціалізації повинні включатися в цей процес, щоб сформувати високу особистісну толерантність до невизначеності і такі риси як уміння орієнтуватись у непередбачених ситуаціях?

На з’ясуванні цих питань зосереджено основну увагу в монографії.

Вирішення питань, поставлених соціальним процесом, умовами трансформації суспільства, вимагає нових теоретико-методологічних підходів до аналізу соціалізації. Ці підходи визначаються не тільки потребами соціально-економічного життя, але й самою логікою розвитку соціально-психологічної науки, ступенем розробки тих галузей, які так чи інакше стосуються проблеми соціалізації особистості.

Одним із нових підходів у дослідженні процесу соціалізації є розглядання його з точки зору окремих моделей соціалізації, в яких знаходять відображення особливості формування особистісних якостей, що зумовлені засвоєнням культурно-нормативної системи цінностей певної соціальної інституції.

Актуальність дослідження різних моделей соціалізації зумовлена необхідністю вирішення завдань, пов’язаних з формуванням особистості, що виникають в різних інституціях під впливом трансформаційних процесів, які в них відбуваються.

Матеріалом емпіричного дослідження в монографії є студентська та учнівська молодь. Саме на цій віковій когорті, яка, говорячи образно, перебуває немов би на екваторі між північчю, де старе покоління асоціює себе виключно з минулою епохою, і півднем, де з’явилося нове покоління, для якого “криза”, “трансформація” – є нормальними умовами існування, можна яскраво побачити суперечності трансформаційних явищ у суспільстві.

Дослідження виявило відмінності в адаптації до трансформаційних процесів між студентами та учнями. Це виявилось, наприклад, у різних поглядах між ними на державну символіку. Так, кожен п’ятий опитаний студент байдуже ставиться до державної символіки, а серед старшокласників таких менше – 14%. В той же час, якщо з опитаних старшокласників ставляться до гімну з повагою, але не знають його 21%, то серед студентів такий показник – аж 47%. Що ж стосується мовного питання, то 70% старшокласників вважає за необхідне не тільки в побуті, але й в держструктурах спілкуватися українською мовою. Серед студентів таких набагато менше – всього 39%. Отримані данні автори інтерпретують як те, що студентська молодь недооцінює значення мови для становлення нації, сприймаючи її лише як засіб обміну інформацією. Україні не пощастило сформувати в достатній кількості національно свідому еліту. В результаті до цієї пори існує штучне відношення до української мови як неелітної, низькосортної. Проте 78% старшокласників вважають, що навчання повинно проводитись лише українською мовою.

В цілому ж, молодь позитивно ставиться до перебудови українського суспільства, переходу його до демократії, ринкових відносин. 80% старшокласників і стільки ж студентів вважають, що Україні потрібна багатопартійність, 77% старшокласників і 81% студентів – за приватну власність, 72% і 77% - за ринкове господарювання суб’єктів ринку.

Написанню даної монографії передував семирічний період дослідження проблеми соціалізації в загальнотеоретичному ракурсі, яке здійснювалось лабораторією соціальної психології в рамках планових наукових тем. З цього міркування автори залишили поза дужками загальнометодичні питання, а також визначення основного категоріального апарату дослідження, які детально викладені в наукових звітах лабораторії соціальної психології за 1993-1999 рр., і опубліковані в окремих статтях співробітників лабораторії і навчальних посібниках.

Дана монографія є логічним продовженням досліджень проблеми соціалізації, розпочатої авторами раніше. Сподіваємось на те, що дана робота буде цікавою широкому читачеві і знадобиться тим, хто займається проблемою особистості.

Автори висловлюють особливу вдячність доктору філософських наук, професору В.Т. Цибі за загальне керівництво темою дослідження, яке він здійснював протягом чотирьох років роботи колективу, за основні ідеї, втілені авторами в монографії, за натхнення на дослідження, за доброзичливість і взаєморозуміння.