101

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕТЦТВА І ДИЗАЙНУ

завдання курсу

Методика викладання образотворчого мистецтва

для студентів заочного відділення навчання 6 курсу

Підготував: к.п.н., доц.. Василенко О.М.

Ялта 2010

ЗМІСТ

Зміст лекцій

Зміст завдання для самопідготовки студентів

Список рекомендованої літератури

Лекція №1

ТЕМА:

Особливості нетрадиційних форм навчання в умовах професійно-технічної освіти

ПИТАННЯ

1. Сутність нетрадиційних форм навчання

2. Історичний аспект розвитку форм навчання

3. Класифікація нетрадиційних форм навчання

1. Сутність нетрадиційних форм навчання

Суспільство пред`являє постійно зростаючі вимоги до підвищення якості професійно-технічної освіти в сучасних економічних умовах. Характер навчальної діяльності студентів професійних закладів має бути більш творчим, самостійним, позбавленим постійної опіки з боку викладача, майстра. У зв`язку з цим особливої актуалізації набувають питання, пов`язані з розробкою таких форм навчання, які активізують навчальну діяльність студентів (інтелектуальну і практичну), спрямують навчання на напружену взаємодію всіх учасників навчального процесу; забезпечуть найбільш продуктивну не за рахунок збільшення кількості, а – поліпшення якості, насиченості організацію діяльності суб'єктів навчання, сприятимуть успішному оволодінню учнями новими знаннями, вміннями, навичками, стимулюватимуть зацікавленість предметом, тобто зроблять навчання більш інтенсивними.

Під формою (лат. forma) розуміють спосіб існування і вираз змісту, а також внутрішню організацію змісту [9, 621]. Форма в навчанні означає зовнішню сторону організації навчального процесу і відображає характер взаємозв’язків учасників педагогічного процесу (Смирнов С.А.). [4 ]. Форма організації навчання — певна взаємодія викладача та учнів, що регулюється заздалегідь встановленим режимом та умовами роботи (Савченко О.Я.) [5 ].

Методи (шлях, за допомогою якого викладач організує, спрямовує і керує роботою учнів щодо оволодіння ними основами наук) та форми навчання взаємопов`язані: методи реалізуються у формах; форми забезпечують організацію й існування методів. Іншими словами, форма навчання являє собою побудову способів спілкування викладача і учня за встановленоми принципами, ,,взаємодія викладача і учнів, яка регулюється визначеними заздалегідь порядком і режимом [3 ].

Форма охоплює систему елементів і стійких зв`язків між ними. До загальних структурних елементів цієї системи слід віднести навчально-виховну мету, зміст, засоби і методи роботи викладача і учнів, кількість учнів, місце навчання [3].

Проблема форм навчання була предметом дослідження видатних педагогів минулого (Я.А.Коменського, А.Дестерверга, І.Песталоцці, К.Д.Ушинського) і набула подальшу розробку в працях сучасних вітчизняних та зарубіжних дидактів (М.А.Данилова, Б.П.Єсипова, С.В.Дяковича, Ч.Купісевича, І.Т.Огородникова, І.М.Чередова та ін.) Праці названих авторів стали основою теоретичних та експериментальних досліджень з питань пов`язаних із специфікою форм навчання, їх сутністю, класифікацією, умовами використання.

Серед відомих у сучасній педагогічній науці форм навчання є урок, який найбільш розроблений у дослідженнях С.В.Нанова, Ю.Б.Зотова, М.І.Казанцева, М.І.Махмутова, В.О.Онищука [2; 6; 13].

Поряд з уроком – основною формою навчання в професійно-технічних закладах освіти ширше практикують лекції, семінарські заняття, співбесіди, практикуми, консультації. Сучасні методичні розробки дають можливість застосовувати на заняттях уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-конференції. Але слід зазначити, що ті нетрадиційні форми навчання, які викликають в учнів найбільший інтерес і інтенсифікують навчання на практиці застосовуються викладачами рідко. При цьому вчителі вказують на такі основні труднощі в застосуванні цих форм навчання: недостатньо глибокі знання з теорії організації нетрадиційних форм навчання, відсутність матеріальної бази, несвоєчасна і неповна інформація, відсутність допомоги з боку керівництва, нестача часу [1].

В останнє десятиріччя в педагогічній та методичній літературі частіше зустрічаються поняття ,,нетрадиційні”, ,,нестандартні уроки”. Незважаючи на інтерес практиків до зазначеної проблеми, в професійно-технічній освіті не виявлено впливу застосування нетрадиційних форм на якість навчання.

І.Я.Лернер обґрунтовує поняття організаційні форми як такі, що менш за все піддаються визначенню. Навіть останні навчальні посібники, що підводять своєрідний підсумок накопичених знань, не вміщують чітких визначень[2]. Так М.А.Сорокінвизначає їх як спільну діяльність викладача і учнів у процесі навчання, що здійснюється в певному порядку і установленому режимі [3], І.Ф. Харламов розглядає форму організації навчання як дидактичну категорію, що означає зовнішній бік організації навчального процесу, який пов`язаний із кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення [3], І. Я. Лернер дає таке визначення організаційної форми ,, як спрямованого формування характеру спілкування в процесі взаємодії викладача і учнів, що різниться специфікою розподілу навчальної роботи та режимом – часовим і просторовим” [2].

Останнім часом у педагогічній літературі широко вживається поняття ,,нетрадиційний урок”, ,,нестандартний урок”. В умовах професійно-технічної освіти можна використовувати:

• інтегровані, коли вивчається матеріал декількох тем одним блоком (загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів);

• міжпредметні, які об`єднують споріднений матеріал декількох предметів (загальноосвітнього та виробничого циклу);

• форми, які поєднюють навчальний процес і науково-ігрову форму (урок-есе; театралізовані уроки; урок-конкурс; урок-аукціон; урок-телеміст; урок-ділова гра; урок-вечорниці; урок-практикум; урок-семінар; урок-екскурсія тощо);

• форми, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з`являються якісно нові соціальні завдання (урок-КВК, урок-суд, урок-дискусія, урок-прес-конференція);

• форми, що відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи інтенсифікацію розв`язання навчально-виховних завдань .

Нетрадиційні форми навчання дозволяють урізноманітити форми і методи роботи з учнями, відходити від шаблонів, сприяють вихованню творчої особистості студента, розширенню функцій викладача (Н.І. Стеглик) [2 ].

Як дидактичні умови відбору системи організаційних форм навчання виступають сутнісні ознаки поняття ,,організаційні форми ”: характер педагогічного спілкування; розподіл навчально-організаційних функцій; добір і послідовність ланок навчальної роботи; режим - часовий і просторовий (І.Я.Лернер) [2;3]. Характер педагогічного спілкування може бути монологічний, діалогічний та сумісновзаємодіючий. Сумісновзаємодіючий характер спілкування передбачає діалог між учителем і учнями, а також між учнями.

Ланки навчання включають в себе формування, закріплення, удосконалення, узагальнення, систематизацію, контроль і корекцію (І.Я.Лернер).[ ]

Режим робот може бути тимчасовий (наприклад, 30, 45, 90 хвилин, стабільний і нестабільний просторовий (класна кімната, школа - постійний, музей, театр, виробництво, майстерні, ліс - непостійний).

Дані сутнісні ознаки властиві як традиційним, так і нетрадиційним організаційним формам навчання. Наведемо порівняльну характеристику можливостей традиційних і нетрадиційних форм навчання. Таблиця включає в себе сутнісні ознаки форм навчання, систему методів і нетрадиційних форм навчання ( див. табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Порівняльна характеристика традиційних і нетрадиційних форм навчання

Традиційні форми навчання	Нетрадиційні форми навчання
Існує постійний склад класу на весь період навчання (30-45чол)	Навчання динамічної групи учнів (кількість залежить від форми)
Тверда структура уроку, обов’язкова для всіх	Структура існує, але допускається її порушення; вихід із шаблону з метою підвищення ефективності навчання.
Відсутній своєчасний зворотній зв`язок	Постійний зв`язок з учнями, взаємодія в процесі спілкування суб`єктів навчання.
Основний метод – пояснення викладача (однобічний вплив на учня)	Основні методи – проблемний, пошуковий, дослідницький
Домінує репродуктивна діяльність	Розширюється творчий потенціал учнів і вчителів
Масове, шаблонне, єдине навчання для кожного учня	Урахування особливостей навчального матеріалу, інтересів, здібностей, індивідуальних можливостей кожного учня
Обмежений вибір технологій навчання	Застосування інноваційних технологій навчання
Способи організації навчальної діяльності – фронтальна (бесіда, диктант) та індивідуальна (самостійна робота, контрольна робота)	Використання індивідуальних, групових, бригадних, ланкових форм роботи
Єднині навчальні календарні, тематичні плани	Вільний вибір змісту навчання як викладачем, так і учнем
Єдиний зміст освіти	Модифікація змісту освіти в залежності від загальнонавчальних та професійних інтересів учнів
Режим: а) часовий (45хв.), б)просторовий – класна кімната	Необмежений часовий та просторовий режим навчання

. 2 . Історичний аспект розвитку форм навчання

Форми навчання пройшли довгий шлях розвитку. На різних стадіях розвитку людського суспільства навчання було органічно пов`язане зі зміною мети, змісту, методів навчання, із зміною самого суспільства змінювались і форми навчання.

Наведемо історичний аспект розвитку форм навчання (див.таблицю 2.2)

Таблиця 2.2.