7. Порядок складання плану «мтз» пд-ва. Планування потреби в сировині та паливно-енергетичних ресурсах

Послідовність розробки плану МТЗ: - підготовча робота, - погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах, - розрахунок потреби в МТР, - розробка норм виробничих запасів, - складання матеріальних балансів. Вихідними даними для складання плану МТЗ є: - обсяг випуску про­дукції, - план організаційно-технічного розвитку та інвестицій, - матеріальні норми і нормативи, - ціни і тарифи на матеріально-енергетичні ресурси, в окремі періоди часу, - ліміти на деякі ресурси (наприклад, воду, електроенергію, нафтопродукти тощо). При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники: - потреби в матеріальних ресурсах, в тому числі за їх видами, - очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець плано­вого періоду, - виробничі запаси, - зниження норм витрачання окремих видів матеріальних ресурсів, - загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості продукції, - показники ефективності використання матеріальних ресурсів. План складається в річному та квартальних розрізах. У річному варіанті плану визначають потребу всіх підрозділів в матеріальних ресурсах та обсяги їх поставки на рік, в т.ч. по кварталах. У квартальних планах потреба визначається по розгорнутій номенклатурі та уточнюється обсяг (Q) завдань на пл-й період. На основі такого плану складаються замовлення постачальникам та визначається форма поставки. Виділяють транзитну та складську форми поставки. Транзитна форма – це отримання сир-ни ті матеріалів безпосередньо від виробника. Застосовується коли потреба в рес-х на даний час дорівнює транзитній нормі, тоді така форма поставки є виправданою. Складська форма – це отримання матер-х рес-ів з баз чи складів збутових організацій. Вона доцільна, коли рес-си необхідні в невеликій кількості. Розробка річного плану починається з низу з підрозділів та являє собою визначену потребу в матер-х рес-х, які необхідні для виконання вир-ї програми, будівельних та ремонтних робіт. В процесі розроблення плану МТЗ на великих підприємствах складають матеріальні баланси, які поділяються: - за періодом І стадіями планування — довготермінові і поточні, - за рівнем планування — галузеві, територіальні, - за вадом балансової моделі - однопродуктові, багато продуктові, - за одиницями виміру — натуральні, вартісні. Основними видами матеріальних балансів, які використовують­ся для всіх режимів, стадій, рівнів планування, є однопродуктові. Підсумавуючи потребу по кожному із напрямів визначають загальну потребу в рес-х, джерела її покриття та складають баланс МТЗ. В ньому зіставляються поьреби в рес-х із джерелами та розмірами їх забезпечення, визначається кількість матеріалів, які будуть доставлені зі сторони. Такі баланси складаються по кожному виду рес-ів окремо: П вр.прог. + П нз/в + П к.р. + П буд + ЗАП = ЗАЛ + Д + М + З нз/в де П вр.прог. –потреба в матеріально-технічних ресурсах для виконання вир-ї програми, П нз/в – потреба в МТР для поповнення незавершеного вир-ва, П к.р. - потреба в МТР на капітальний ремонт, П буд - потреба в МТР на будівництво, ЗАП – потреба на формування запасів, ЗАЛ - залишок матеріалів на початок пл-го періоду, Д – кількість МТР які пл-ся доставити на пд-во зі сторони на протязі року, М – кількість сир-и та матеріалів, що пл-ся отримати за мобілізацію внутрішніх резервів (зниження втрат сир-и, використання залишків, що утворилися, зменшення відходів), З нз/в - залишок матеріалів в незавершеному вир-ві на поч. пл-го року. Розробка такого балансу є передумовою для розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу пд-ва. Визначення потреби МТРесурсах проводиться як у натуральному та і в вартісному виразі з метою узгодження цього плану з фінансовим планом. Забезпечення пд-ва здійснюється через прчмі поставки (у вир-ві), транзитною формою (у посередника), на товарних біржах та закупках у населення. Особливості пл-ня МТЗ в харч.пром.: - кількість МТРесурсів необхідна у відповідній пропорції, - сир-и і матеріали повинні бути якісні, - рес-и потрібні у визначені терміни, - з метою підвищення ефективності вир-ва МТРесурси необхідно застосовувати раціонально за рахунок вдосконалення технологій, утилізації відходів тощо. До складу МТР входять : - сировина, - матеріали, ^- комплекту­ючі вироби, ^- технологічне обладнання та оснастка, ^- транспортні засоби, ^-вантажно-розвантажувальне обладнання, - обчислювальна техніка, ^- паливо, ^- енергія, - вода тощо. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у речовій формі та у виді енергії відно­ситься до елементів МТЗ виробництва. Потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть визнача­тися різними методами: - прямого розрахунку (сировина, основні, допоміжні матеріали тощо), - мт. аналогій, - за типовим представником, - за рецептурним складом, - мт. динамічних коеф-ів. Вибір методу розрахунку потреби в ресурсах залежить від призна­чення матеріалу, умов та обсягу його споживання, цілей викорис­тання інформації про потреби (взаєморозрахунки із замовниками, укладання договорів з постачальниками).

1 мт .- для кондитерської, пивоварної, лікеро-горілчаної промисловості : ЗП = Н*ОВ , для спиртової, цукрової, хлібопекарської промисловості : ЗП =ОВ / Вих *100 де ЗП –загальна потреба в сировині, ОВ – обсяг вир-ва прод-ї, Н – норма витрат сировини та матеріалів на вид прод-ї в натуральному виразі, Вих –вихід готової прод-ї. В цукровій та хлібопекарській промисловостях окрім основної сир-и пл-ся і інша сировина: ЗП = ОС * Н_{100 кг} / 100 де ОС – основна сир-на, Н_{100 кг} - норма витрат на 100 кг сир-и.

2 мт. – за допомогою відпоавідних коеф. нові вироби прирівнюються до виробів, що мають обгрунтовані норми витрат матеріалів: ЗП = Н в баз. * К * ОВ де Нв баз. – норма витрат матер-ів на аналогічний виріб, К – коеф., щго враховує особливості матеріалу при виготовленні нового виробу, ОВ – обсяг вир-ва нового продукту. 3 мт. – використ. У багатономенклатурному вир-ві. Визнач-я за виробом, що найбільш повно відображає витрати матер-ів на всю партію прод-ї типовим представником якої він є: ЗП = Н в тип.предст. * ОВ гр. де Н в тип.предст. – норма витрат за типовим представником, ОВ гр. – ОВ всіх виробів даної групи. 4 мт. - розраховують масу матеріалів необхідну для виконання програми : ЗП = Н вит. * ОВ, потім потреба в кожному компоненті суміші визначається на підставі рецептури, що характеризує питому вагу компонентів: ЗП заг. = ЗП * Д де Н вит. – загальна норма витрачання суміші матеріалів для виготовлення 1-ці прод-ї, Д – частка певного компоненту в складі певного матеріалу. 5 мт. – використ-ся при відсутності по окремим виробам прод-ї розроблених норм витрат або на стадії розробки проекту плану: ЗП = БП * І вр.прог. * І м.в. де БП – потреба матеріального ресурсу базового року, І вр.прог. – індекс зміни виробничої програми в пл-му році проти минулого, І м.т. – індекс зниження матеріальних витрат в пл-му році відповідно з планом ОТР.

В плані МТЗ визначається потреба в електроенергії. Вона пла­нується окремо для технологічних, освітлювальних, нагрівальних та інших потреб. Потреба в електроенергії для технологічних цілей розраховується на основі сумарної активної потужності струмоприймачів по групі устаткування, яке має однакові умови експлуатації, кількості годин їх використання протягом планового періоду, коефіцієнтів втрат енергії в мережі та електродвигуні. Річна потреба в електроенергії для освітлення приміщень визна­чається укрупнено з розрахунку середнього її витрачання на І кв. м. виробничих, побутових І службових площ, загальної площі примі­щень, освітлювального періоду протягом дня і року, коефіцієнта втрат електроенергії (0,8 — 0,9), кількості та потужності електро лампочок, та кількості годин їх горіння по плану. Потреба в руховій електроенергії розраховується виходячи з потужностей електродвигунів , коеф. використання їх потужності та кількістю роботи їх у пл-му періоді: П ел. = N * T / K де П ел. – необхідна кількість електроенергії, кВат, Т – час роботи обладнання за певний період, N – загальна потужність встановленого облвднання, К – коеф. врахування втрат ел-ен-ї в мережі. Потреба в паливі планується окремо для експлуатаційних потреб і для опалення виробничих, службових та складських приміщень. На пд-вах харч.пром. паливо пл-ся окремо на технологічний процес, на вир-во пари і ел-ен-ї, на загальногосподарські потреби (опалення) тощо. Потреба в паливі визнач-я в тоннах умовного палива – це паливо теплотворна здатність якого 7 тис. кКал/кг. Для переводу умовного в натуральне використ-ь коеф. переводу, які розраховані, як відношення теплотворної здатності даного палива до 7 тис. кКал/кг. А кількість натурального визначають діленням кільк.умовного палива на відповідний цьому паливу коеф. переводу. Кількість палива пл-ся на основі виробничої програми або перероблюваної сировини. Потреба в парі, ел-ен-ї на пл-й період та прогресивних пл-х норм витрат умовного палива на 1-цю готової прод-ї : П пал.= Н * ОВ /К де П пал. – потреба в паливі, Н –норма витрат умовного палива на виконання 1-ці прод-ї, К – коеф. переводу ум-го палива в натуральне, Ов – обсяг вир-ва. Потреба в паливі для опаення розраховується: П опал. = [ Н * О * Д * ( Т зовн. – Т внутр.) ] / 1000 де н – норма витрат ум-го палива для нагрівання 100м³ приміщення на 1⁰С, О – об’єм приміщень, що обігріваються у зовнішньому замірі, м³ , Д – тривалість опалювального сезону в днях, (Т зов.- Т внутр.) – різниця температур повітря. Вартість сировинних, матеріальних, паливних, енергетичних рес-ів визначається як добуток їх кількості (ЗП) н ціну (Ц) з врахуванням транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ): Вартість = ∑ ЗП * Ц + ТЗВ