3.2 Формування валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції відіграє важливу роль у забезпеченні нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво – використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування) [3].

У такий спосіб утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід. Валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва.

Валовий дохід – це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект від діяльності кожного підприємства. Валовий дохід – основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці та на чистий дохід.

ВД = ОП – ЧД, (3.2)

де ВД – валовий дохід;

ОП – оплата праці;

ЧД – чистий дохід.

Оплата праці – це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини – необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт – це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту).

Чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Отже, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв'язку аж ніяк не можна погодитись із думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія – це чистий дохід, утворений додатковою працею, а, отже, поняття «прибуток» і «чистий дохід» є однозначними.

3.3 Методи визначення надходжень від виконання господарських та інших операцій

Надходженнями від продажу продукції (робіт, послуг) є грошові кошти, зараховані на поточні рахунки і оприходувані в касі підприємства, оприходувані товари (при виконанні товарообмінних операцій), а також надходження в нематеріальній формі, що мають грошову оцінку.

Продаж продукції (товарів) – це господарські операції підприємства, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, зміни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж послуг (робіт) – операції цивільно-правового характеру з наданням послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також: надання об'єктів власності за компенсацією; надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів лізингу, продажу, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної власності.

До продажу не належать операції з передачі договорів комісії (консигнації), поруки, доручення схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Своєчасність надходжень коштів від продажу продукції – важливий момент у господарській діяльності підприємства.

По-перше, надходження є основним регулярним джерелом поповнення грошових коштів підприємства.

По-друге, процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що дає можливість відшкодовувати витрачені на виробництво грошові кошти і створювати необхідні умови для поновлення наступного кругообігу.

По-третє, від обсягу і повноти надходжень залежать фінансова стійкість підприємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей, бюджетом, державними цільовими фондами, кредитними установами.

Грошові надходження від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору), незважаючи на зовнішні ознаки (грошова форма, надходження коштів після продажу продукції, джерело різних платежів і відрахувань) не є доходом у політекономічному розумінні цього слова, оскільки, перш за все, кошти спрямовуються на відшкодування витрачених матеріальних цінностей, виплату заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи тощо. Решта надходжень, що залишається після відшкодування вищезазначених витрат, набуває форму доходу підприємства у вигляді прибутку.

З метою отримання прибутку підприємство виконує й інші операції, пов'язані з наданням основних засобів в оренду, продажем матеріальних цінностей і нематеріальних активів, управління корпоративними правами тощо.

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій:

касовий метод – дохід (виручка) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій визначається за коштами, що надійшли на рахунки у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, оприбуткованих матеріальних цінностей, а також від виконання інших операцій та фінансової діяльності;

метод нарахування – дохід (виручка) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених (переданих) товарів (підписання документа про виконані роботи, надані послуги) на відповідну дату.

Застосування методів визначення доходу (виручки) від виконання господарських операцій та фінансової діяльності тісно пов'язане з чинним податковим законодавством, яке передбачає відповідальність будь-якої юридичної особи за розпорядження отриманими грошовими коштами або матеріальними цінностями з моменту юридичного визнання дійсності проведених операцій.

При виконанні господарських операцій, пов'язаних з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства виникають з моменту:

зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок підприємства як оплати продукції (товарів, робіт, послуг), що підлягає продажу;

оформлення податкової накладної (відповідного рахунка), що засвідчує факт надання покупцю товарів (робіт, послуг) при розрахунках кредитними або дебетовими картками, подорожніми, комерційними, персональними або іншими чеками;

оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасація готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

виймання грошових надходжень (чи замінників гривні – жетони, картки) з торговельних апаратів або подібного устаткування.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів – надходження таких коштів на розрахункові рахунки підприємства.

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій зобов'язання підприємства виникають з моменту:

оприбуткування товарів;

оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг);

оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт (послуг).

Виконання операцій при ввезенні (імпортуванні) товарів (робіт, послуг) фіксується з моменту:

оформлення ввізної декларації на імпортні товари;

списання коштів з розрахункових рахунків підприємства (замовника) в оплату робіт (послуг);

оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Попередню оплату (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягає експортуванню за межі митної території України або ввезенню на митну територію України, не відносять до доходу, на який розповсюджуються податкові та інші зобов'язання підприємства.

Суб'єктами малого підприємництва, які переведені на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, застосовується касовий метод обчислення виручки, за яким враховуються всі надходження коштів на поточний рахунок або у касу [1].