1.4 Основи організації фінансів підприємств

Організація фінансів підприємств, які відображають процес формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, ґрунтується на відповідних принципах організації діяльності суб'єктів господарювання, а саме: фінансової незалежності та відповідальності, комерційного розрахунку, формування фінансових резервів та ін. [1, с. 17-19].

Фінансова незалежність підприємств гарантується чинним законодавством України. Держава гарантує всім суб'єктам господарювання, незалежно від обраних ними організаційних форм (підприємство, товариство), однакові права і створює однакові можливості для доступу до фінансових та природних ресурсів; недоторканість майна; забезпечує захист будь-якої форми власності. Підприємства самостійно вирішують і визначають, яку виробляти продукцію, поділяти чистий дохід (виручку) і використовувати фінансовий результат від таких рішень, які підприємства узгоджують. Відповідальність за результати діяльності реалізується у випадках неплатоспроможності підприємств, виникнення збитків, порушення чинного законодавства України та зарубіжних країн (податкового, антимонопольного, антидемпінгового та ін.).

Підприємства несуть повну реальну відповідальність за своєчасність і повноту виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державними інституціями, кредитними установами та іншими підприємствами й організаціями. Вони зобов'язані покривати збитки і втрати за рахунок власних фінансових ресурсів та резервів. Неможливість виконувати свої зобов'язання перед державою і кредиторами у разі збитковості й неплатоспроможності створює безпосередню загрозу будь-якому підприємству стати банкрутом.

Комерційний розрахунок як метод господарювання передбачає постійне порівняння витрат і результатів діяльності підприємства. Його метою є отримання прибутку за оптимальних витрат капіталу при мінімальних ризиках.

Комерційний розрахунок відповідає основним принципам саморозвитку підприємств – самооплатності та самофінансуванню:

– самооплатність створює умови для забезпечення підприємства необхідними матеріальними, трудовими та грошовими ресурсами і передбачає рентабельну діяльність;

– самофінансування передбачає забезпечення за рахунок власних ресурсів не тільки покриття поточних витрат, а й витрат капітального характеру, фінансування соціально-економічного розвитку підприємства та витрат майбутніх періодів.

Формування фінансових резервів. Фінансові резерви, які створюються на підприємствах, в асоціаціях та міністерствах за рахунок прибутків, необхідні для забезпечення стабільності кругообігу грошових коштів і всього процесу розширеного відтворення. Наявність централізованих (формуються за рахунок чистого прибутку у міністерствах і в асоціаціях) і децентралізованих (формуються за рахунок чистого прибутку) фінансових резервів дозволяє маневрувати фінансовими ресурсами, ліквідувати тимчасові фінансові труднощі, які виникають у процесі ведення господарської діяльності, проводити єдину технічну і технологічну політику певної групи підприємств тощо.

Формування і використання грошових фондів та фінансових ресурсів зачіпає не лише інтереси підприємств (товариств), їх працівників, акціонерів та інших контрагентів, а й інтереси держави, і тому потребує належного фінансового контролю за господарсько-фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання. Контроль здійснюється через аналіз фінансових показників діяльності підприємства і засобів впливу відповідного змісту.

Розмежування коштів на власні й позичені. Поділ коштів на власні й позичені є важливим для підприємств тому, що в окремі періоди діяльності або постійно, виникає додаткова потреба в коштах, яка реалізується шляхом отримання короткотермінових позик і довготермінових кредитів. Поєднання власних та позичених коштів дозволяє раціональніше використовувати і зберігати власний обіговий капітал, своєчасно реалізовувати інвестиційні проекти.

На організацію фінансів мають вплив організаційно-правові форми суб'єктів господарювання. Перш за все, це проявляється в процесах формування капіталу (статутного капіталу), організації взаємовідносин з бюджетом і державними цільовими фондами, проведенням дивідендної політики (акціонерні товариства).

Галузеві особливості теж мають вплив на організацію фінансів. Наприклад, сезонність виробництва передбачає відповідний склад і структуру обігового капіталу, особливості у розподілі та використанні прибутків (формування резервів), а рівень технічного забезпечення підприємства вимагає проведення відповідної амортизаційної політики.