3.6 Доходи від фінансових операцій та від іншої звичайної діяльності

Поняття фінансової діяльності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 4 («Звіт про рух грошових коштів»), інвестиційної – П(С)БО 5 («Звіт про власний капітал»).

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Раціональне використання грошових коштів, пошук ефективних напрямів їх інвестування, які даватимуть підприємству додатковий прибуток, є важливим напрямком його інвестиційної діяльності.

Отже, пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямі найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами тощо набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємств.

Відповідно до розробленої стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, здійснює їх техніко-економічне обґрунтування, відбираючи найперспективніші, та формує з них інвестиційні портфелі. Розроблена інвестиційна стратегія підприємства визначає орієнтири щодо придбання і продажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, структури портфеля, послідовності інвестиційних рішень.

Відповідно до розроблених стратегічних напрямів, які визначають, з одного боку, розподіл інвестицій між капітальними і фінансовими, а з другого – за галуззю та регіоном, підприємство здійснює свою інвестиційну діяльність.

Реальні або капітальні інвестиції здійснюються в різних формах:

капітальне будівництво;

придбання (виготовлення) основних засобів;

придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

придбання (створення) нематеріальних активів тощо.

Фінансові інвестиції – це активи, які отримуються підприємством із метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Підприємства здійснюють фінансові інвестиції у різноманітних формах, а саме:

1. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.

2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отримання інвестиційного доходу.

3. Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підприємств. Підприємство розміщує будь-які форми капіталу в заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності та отримання інвестиційного доходу.

Фінансові інвестиції поділяють на: довгострокові та поточні. Основним критерієм такого поділу фінансових інвестицій є мета їх здійснення (придбання) та строки.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції зі строком погашення понад один рік, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції зі строком погашення меншим за один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

З-поміж довгострокових фінансових інвестицій розрізняють такі, що надають право власності (інвестиції в акції інших підприємств, внески до статутного капіталу) та інвестиції, що утримуються підприємством до їхнього погашення (боргові цінні папери, довгострокові векселі тощо).

За цими ознаками довгострокові фінансові інвестиції поділяються на групи боргових та пайових з такими характеристиками.

Довгострокові боргові фінансові інвестиції (облігації, довгострокові векселі):

не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;

приносять дохід у вигляді відсотка;

як правило, мають точно визначений строк обігу;

утримуються інвестором до строку погашення;

у разі, коли довгострокові цінні папери, що становлять фінансову інвестицію, придбано за ціною, більшою за номінальну, різниця може бути амортизована (поступово списана на витрати) до моменту погашення.

Довгострокові пайові фінансові інвестиції (акції) – це такі, що:

засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта інвестування;

дають дохід у вигляді дивідендів;

не мають визначеного строку обігу;

різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується (не списується на витрати).

Поточні фінансові інвестиції поділяють на: 1) еквіваленти грошових коштів; 2) інші поточні фінансові інвестиції.

Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності визнаються еквівалентами грошових коштів.

Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певну суму коштів з незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує трьох місяців (векселі державної скарбниці, депозитні сертифікати тощо).

Еквіваленти грошових коштів (векселі державної скарбниці, депозитні сертифікати тощо) характеризуються тим, що це:

високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;

цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною втратою вартості;

цінні папери, які мають постійну ринкову вартість;

папери, які придбані (зберігаються) в основному як страховий резерв готівки.

Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються тим, що вони:

обертаються на активному ринку;

можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;

мають строк функціонування в межах року або придбані з метою перепродажу незалежно від виду інвестиції;

дають дохід у вигляді відсотків, дивідендів або у формі різниці між купівельною та продажною ціною за перепродажу.

Фінансові інвестиції підприємство може придбати:

за грошові кошти;

в обмін на цінні папери власної емісії;

в обмін на інші активи.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності підприємств визначається на основі змін власного капіталу та інших пасивів, пов'язаних з фінансовою діяльністю: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання», «Поточні зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо.

З фінансовою діяльністю пов'язані надходження грошових коштів. Надходження грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій ведуть до збільшення власного капіталу. Надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позичок, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю), призводять до збільшення позикового капіталу.

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, які очікуються підприємством у майбутньому. Тому потрібно мати лише перевірену інформацію про стан справ того підприємства, придбання цінних паперів якого планується.

Відповідно до способу управління фінансовими інвестиціями розрізняють фіксовані і керовані портфелі цінних паперів. Фіксовані портфелі складаються тільки з державних цінних паперів, які є низькодохідними, але майже безризиковими.

Керований портфель створюється агресивним інвестором. Цей портфель націлений на отримання прибутку, тому інвестор майже щоденно його ревізує, балансуючи прибутковість і ризик.

Для досягнення максимального прибутку інвестор формує портфель з низьколіквідних цінних паперів із високим ризиком, і, навпаки, для збереження власного капіталу включає в портфель цінні папери відомих емітентів із високою ліквідністю, але такі, що гарантують, як правило, середній або низький рівень дивідендів.

Залежно від рівня розвитку підприємство формує різний за складом портфель цінних паперів. Так, на високій стадії розвитку підприємство формує портфель цінних паперів із боргових інструментів та інструментів власності з метою поширення впливу на ринок, підвищення конкурентоспроможності. За фінансової скрути цей портфель може використовуватись як фінансовий резерв.

Доходи від фінансових операцій включають:

дохід від участі в капіталі;

інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі – це доходи від інвестицій, що здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Інші фінансові доходи – це доходи, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди, відсотки та інші доходи від фінансової діяльності, які не включаються в дохід від участі в капіталі.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Розрізняють такі види доходів:

дохід від інвестицій в асоційовані підприємства;

дохід від спільної діяльності;

дохід від інвестицій у дочірні підприємства.

Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства включає доходи, пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими підприємствами прибутків або зростання власного капіталу асоційованих підприємств у зв'язку з іншими подіями (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від спільної діяльності – це дохід, пов'язаний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання спільними підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від інвестицій у дочірні підприємства – це дохід, пов'язаний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання дочірніми підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

Головним показником для визначення доходності тих чи інших цінних паперів є ставка дивіденду (відсотка) підприємства, котра визначається як відношення чистого прибутку акціонерного товариства, що спрямовується на виплату доходів за цінними паперами, до статутного капіталу цього акціонерного товариства у відсотках. Після цього ставка дивіденду співвідноситься з середньою відсотковою ставкою за довгостроковими внесками населення і депозитами підприємств. Якщо відношення цих двох показників менше за одиницю, то дохідність таких цінних паперів буде недостатньою і не сприятиме залученню інвесторів, а навпаки, призведе до того, що вони залишатимуть цей бізнес.

Прибуток власника цінних паперів за окремий період можна визначити обчисленням відношення загальної суми доходу, що складається з дивіденду (або відсотка за облігаціями) і курсової різниці до ціни придбання цього цінного паперу.

Сума прибутку (збитку) від передання або продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству активів, що припадають на частку інвестора, включається до складу доходів (витрат) майбутніх періодів із визнанням їх прибутком (збитком) інвестора лише після продажу цього активу дочірнім, спільним, асоційованим підприємством іншим особам. Актив вважається проданим таким підприємством у межах кількісного та й вартісного складу подібних активів, реалізованих ним після отримання.

Однак брак об’єктивних умов функціонування фінансового ринку в нашій країні унеможливлює дотримання всіх вимог щодо функціонування цінних паперів.

Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

До доходів підприємства, як уже було зазначено, відносять доходи від іншої звичайної діяльності, яка охоплює інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, за винятком фінансових операцій, які забезпечують доходи від участі в капіталі та інші.

Інші доходи включають:

1. Дохід від реалізації фінансових інвестицій.

2. Дохід від реалізації необоротних активів.

3. Дохід від реалізації майнових комплексів.

4. Дохід від коопераційної курсової різниці.

5. Дохід від безоплатно одержаних активів.

6. Інші доходи від звичайної діяльності.

Доходи від реалізації фінансових інвестицій відображають суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств (крім надходжень за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Дохід від реалізації необоротних активів – це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

Дохід від реалізації майнових комплексів – це надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які були реалізовані у складі майнового комплексу).

Дохід від неопераційної курсової різниці (курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства).

Дохід від безоплатно одержаних активів (у разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визнається в сумі амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням).

Інші доходи від звичайної діяльності (від списання кредиторської заборгованості, яка не належить до операційного циклу (не виникла в ньому), чи у зв'язку із закінченням строку позовної давності або від списання вартості від'ємного гудвілу, що визнається доходом).

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до надзвичайних доходів. Надзвичайними визнаються доходи від:

відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями;

значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.