Питання для самостійного опрацювання

1. Визначити притоки та відтоки фінансових ресурсів у:

а) основній діяльності;

б) інвестиційній діяльності;

в) фінансовій діяльності.

2) На основі використання статистичних збірників «Україна у 2002 році», «Україна у 2003 році», визначити питому вагу тенденції грошових надходжень від операційної діяльності підприємств:

а) металургії України;

б) харчосмакової галузі;

в) будівництва;

г) залізниці;

д) авіатранспорту;

е) нафтовидобувної галузі,

3. Назвати притоки та відтоки капіталу на вугільних підприємствах України. Значення дотацій та субсидій.

4. Проаналізувати можливі грошові надходження підприємств з ринків грошей, кредитів, капіталів.

5. Обґрунтувати значення грошових потоків як значення основи фінансово-економічної та соціальної політики підприємства.

6. На прикладі конкретних підприємств проаналізувати портфель цінних паперів – сукупність цінних паперів юридичної особи, що є цінним об'єктом управління (інвестування). Визначити питому вагу кожного виду цінних паперів:

акція – одиничний внесок в статутний капітал акціонерного товариства;

облігація – одиничне боргове зобов'язання на повернення наданої в борг грошової суми у встановлений термін з оплатою чи без оплати певного доходу (державні та недержавні);

акціонерний сертифікат – документ, що засвідчує право власника на частку капіталу акціонерного товариства;

інвестиційний сертифікат – цінний папір, який свідчить про частку в інвестиційному фонді. Дає право на одержання певного прибутку у вигляді дивідендів, але не дає права на участь в управлінні інвестиційним фондом;

облігаційний сертифікат – документ, що підтверджує заборгованість компанії перед власниками облігацій;

ощадний сертифікат – цінний папір, письмове свідоцтво банку про депонування коштів; засвідчує право вкладника на одержання депозиту і відсотка за ним після закінчення встановленого терміну;

вексель – письмове грошове зобов'язання боржника щодо повернення боргу;

опціон – договір, згідно з яким одна сторона має право, але не зобов'язання, протягом певного терміну продати (купити) у іншої сторони відповідний актив за ціною, встановленою при укладенні договору, зі сплатою за це право певної суми грошей – премії;

ф'ючерсний контракт – стандартний біржовий договір купівлі-продажу біржового активу через певний термін в майбутньому за ціною, встановленою в момент укладення договору.

Тема 4 формування, розподіл і використання прибутку

4.1 Функції прибутку підприємств. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності

Прибуток – основний об’єкт реалізації розподільчої функції фінансів. На його основі формується ціла сукупність фондів грошових коштів підприємства, а також державного бюджету.

Значення прибутку в діяльності підприємства полягає у наступному:

1) в узагальненій формі відображає результати фінансово-господарської діяльності і є одним з показників її ефективності;

2) стимулюючий фактор підприємницької діяльності та продуктивності праці;

3) джерело фінансування розширеного відтворення та найважливіший фінансовий ресурс підприємства.

На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування із суми доходів підприємствами суми пов’язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Підручник з фінансів підприємств дає таке визначення:

Прибуток – це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Об’єктивну основу існування прибутку автори пов’язують з первинним розподілом додаткового продукту, а прибуток – це форма виявлення вартості додаткового продукту.

Існує бухгалтерський підхід до визначення прибутку, згідно з яким, прибуток – це різниця між доходами підприємства (приріст сукупної вартісної оцінки його активів, що супроводжується збільшенням капіталу власників) та витратами (зниження сукупної вартості активів на основі зменшення капіталу власників).

Прибуток на рівні підприємства – це частина чистого доходу, яка визначається як різниця між чистим доходом, отриманим від продажу продукції (активів), розрахованим в цінах виробника без податку на додану вартість і акцизного збору, витратами на її виробництво та реалізацію (остаточною вартістю активів).

Багатоаспектний характер прибутку потребує застосування системного підходу до його вивчення – аналізу сукупності факторів формування взаємовпливу, розподілу та використання.

Фактори формування: доходи від основної (операційної) діяльності – виручка від реалізації продукції, доходи від іншої операційної діяльності, доходи від фінансових операцій, доходи від іншої звичайної діяльності, фінансова допомога, сальдо штрафів.

Фактори взаємного впливу – зовнішні, що визначаються фінансово-кредитною політикою держави: податки та податкові ставки, ставки відсоткові, відсоткові ставки кредитів, ціни, тарифи та збори;

внутрішні фактори – собівартість, продуктивність праці, фондовіддача, оборотність оборотного капіталу тощо.

Фактори розподілу – обов’язкові платежі до бюджету та не бюджетних фондів, у банківські та страхові фонди, внески до благодійних фондів, спрямування прибутку до фондів, що створюються на підприємствах (резервний, на виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу) тощо.

Фактори використання стосуються тільки тієї частини прибутку, яка залишається на підприємствах – споживання, накопичення, соціальний розвиток, капітальні та фінансові вкладення, покриття збитків (резервний капітал) тощо.

Багато відомих економістів розглядають прибуток як один з важливих факторів мотивації підприємницької діяльності, але головне – підвищення ціни підприємства. На цьому побудована англо-американська школа фінансового управління. Згідно з нею мета фірми не прибуток, а його похідна – максимізація акціонерної власності.

Законодавство України, що регулює діяльність суб’єктів господарювання, прибуток визначає двома різними поняттями:

прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств;

прибуток як об’єкт оподаткування.

Спеціальний податковий облік визначає прибуток як суму скоригованих для оподаткування валових доходів (доходів від усіх видів діяльності), зменшених на суму валових витрат підприємства та на суму зношення основних засобів і нематеріальних активів (амортизація). Прибуток для оподаткування є умовною величиною, безпосередньо не залежить від собівартості і від різниці між виручкою, від реалізації і витратами на виробництво цієї продукції. Такий підхід об’єктивно ставить підприємство перед необхідністю досягнення мінімуму сплати податків у бюджет на основі мінімально можливого прибутку.

Внаслідок потужного податкового тиску та жорсткої фіскальної політики держави основні стимули до розвитку підприємств знижуються. Це вимагає фінансовий менеджмент багатьох вітчизняних підприємств розробляти відповідні фінансові стратегії та встановлювати такі пропорції розподілу доходів, коли у передбачуваній масі виручки від реалізації прибуток буде мінімальним чи відсутнім взагалі.

Проте, за інших рівних умов підприємство, що нормально функціонує, не може працювати без прибутку. Саме прибуток є реальним показником ефективності виробництва на підприємстві, відображає реальні пропорції відтворення та можливості фінансування науково-технічного та соціального розвитку. Прибуток як узагальнюючий оціночний показник синтезує у собі усі сторони діяльності підприємства.

Таким чином функціями прибуток підприємства:

характеризує економічний ефект, відображає кінцевий результат діяльності підприємства;

є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємств;

стимулює виробництво, оскільки прибуток одночасно є і фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів;

основне джерело наповнення державного бюджету та фондів.