Питання для самостійного опрацювання

1. Визначити завдання і функції керівника фінансової служби підприємства, виходячи з того, що підприємство пов’язане, з одного боку – з реальним сектором економіки (купівля та продаж сировини, матеріалів, готової продукції, послуг, робочої сили, засобів виробництва, технологій тощо); з другого боку – з ринками грошей та капіталів – припливу та відтоку власного та залученого капіталу (грошові надходження підприємств; виплати-податки, погашення кредитів, оплата праці, дивідендів тощо).

2. Назвати, з приводу чого формуються фінансові відносини:

а) держави та фінансів підприємств;

б) держави та акціонерних товариств з державною часткою власності;

в) держави та приватного підприємства;

г) держави та спільного підприємства.

3. Окреслити особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм.

4. Назвати напрями роботи фінансової служби підприємства щодо:

а) планування фінансів;

б) фінансових результатів діяльності підприємства;

в) взаємовідносин з державними органами, банками;

г) управління фінансовим станом підприємства.

5. Назвати показники реалізації контрольної функції фінансів підприємств.

Тема 2 організація грошових розрахунків підприємств

2.1 Суть і форми здійснення грошових розрахунків

Виконання більшості господарських операцій суб'єктів підприємництва пов'язане з грошовими розрахунками. Дані про обсяги грошових розрахунків підприємства за звітний період містить Звіт про рух грошових коштів. Його зміст, форму та загальні вимоги до розкриття статей визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку «Звіт про рух грошових коштів», яке затверджено наказом № 87 Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року. Підставою для здійснення грошових розрахунків є подання спеціальних облікових документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо [9].

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим обігом (оборотом). Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти.

Для здійснення готівкових операцій підприємства повинні мати в наявності готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Банки щороку, протягом першого кварталу поточного року, встановлюють максимальну суму грошових коштів (ліміт готівки), яка може постійно зберігатися в касі підприємства. Зі зміною умов господарської діяльності підприємства (обсягу касових оборотів, порядку здачі касового виторгу, графіка заїзду інкасаторів тощо) сума ліміту готівки в касі може бути змінена. Сільськогосподарські підприємства самостійно визначають розміри готівки, яка може постійно бути в їхніх касах, і повідомляють про це обслуговуючі банки в першому кварталі кожного року. Фермерським господарствам ліміт залишку готівки в касі не встановлюють.

Усю готівку понад встановлений ліміт підприємства зобов'язані здавати в банк. Понад встановлений ліміт може зберігатися готівка в касах підприємств, якщо вона була отримана для виплати заробітної плати, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів лише протягом трьох робочих днів (для сільськогосподарських підприємств, підприємств залізниці, портів, виконкомів сільських рад – протягом п'яти днів). Після закінчення встановленого періоду суму невикористаної готівки наступного робочого дня повертають у банк.

Найчастіше готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію (оформлений відповідним чином), виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами. Це касові і товарні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахункові квитанції, проїзні документи, касова книга тощо. Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року. Переважно готівкову форму розрахунків застосовують:

– для розрахунків із працівниками (виплата заробітної плати, грошових компенсацій, премій і допомог, дивідендів, пенсій тощо);

– забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);

– розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;

– розрахунків між підприємствами – діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо, але не більше ніж 3 тис. грн на день), за умови відсутності у них податкової заборгованості.

Суть безготівкових розрахунків полягає у тому, що платежі здійснюються шляхом списання коштів із банківського рахунку платника на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках учасників розрахунків.

Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, реєстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових носіях або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс «Клієнт-банк». Застосування системи «Клієнт-банк» забезпечує автоматичне ведення поточного рахунку клієнта в банку і дозволяє економити час на здійснення розрахункових операцій. Можливе також проведення безготівкових розрахунків шляхом взаємозаліку вимог контрагентів (клірингові розрахунки), у тому числі за бартерними угодами, якщо вони здійснюються без участі грошових коштів лише частково.

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак:

а) за видами господарських операцій:

– грошові розрахунки за товарними операціями (за продану продукцію, надані послуги);

– грошові розрахунки за нетоварними операціями (з кредитними установами, бюджетом);

б) за місцем розташуванням банківських установ, що обслуговують розрахунки:

– місцеві – грошові розрахунки, коли банк, через який перераховується гроші, і банк, який їх отримує, розміщені в одному місті;

– міжміські – грошові розрахунки, коли зазначені банки розміщені в різних містах;

– міжнародні – грошові розрахунки, коли ці банки розміщені в різних державах;

в) за фактом здійснення оплати:

– попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт чи послуг;

– оплата після реалізації продукції (післяплата);

г) за умовою оплати угоди:

– акцептна форма розрахунків;

– безакцентна форма розрахунків;

д) за джерелами фінансування:

– грошові розрахунки власними коштами підприємства;

– грошові розрахунки за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

– грошові розрахунки за кошти клієнта (у разі посередницької діяльності).

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають поточні (розрахункові) рахунки в установах банків. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.

Для відкриття поточного рахунку в банку підприємство подає в установу банку такі документи:

– заяву встановленого взірця на відкриття рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

– копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органах державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

– документ про створення підприємства (наказ, рішення, постанова тощо) у формі копії, засвідченої нотаріально чи органом, який видав наказ (рішення);

– копію статуту підприємства (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;

– довідки про реєстрацію підприємства у Пенсійному фонді, ДПА, органах статистики, органах соціального страхування;

– картку із взірцями підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та розрахункові документи, засвідчену нотаріусом.

Щоб відкрити субрахунки для філій і самостійних підрозділів підприємства до банку подають копію рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунку. Відкриваючи рахунок підприємству, банк протягом трьох днів повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації підприємства. Операції на рахунку здійснюються після того, як отримано повідомлення з податкового органу про взяття рахунку на облік. Про відкриття другого, третього і наступних поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох днів з дня його відкриття повідомляє ДПА.

Крім поточних, підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть відкривати такі рахунки в національній валюті:

– бюджетні – їх відкривають для підприємств, яким із державного чи місцевого бюджету виділено кошти для цільового використання;

– кредитні – призначені для обліку кредитів, наданих підприємству установою банку шляхом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди;

– депозитні – призначені для розміщення тимчасово вільних коштів підприємства на депозити банку з нарахуванням відсотків за депозит відповідно до депозитної угоди.

Для здійснення грошових розрахунків в іноземній валюті підприємство може відкрити валютні рахунки. Для відкриття рахунку в іноземній валюті потрібно подати ті ж самі документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, які відрізняються одна від одної особливостями фінансових відносин, способами платежу та організацією документообігу.