91. Проблематика “Декамерона” Дж. Боккаччо. Класифікація новел.

Головним твором Боккаччо, що обезсмертив його ім'я, був його прославлений та ославлений «Декамерон» (10-денні розповіді) — (від грец. δέκα «десять», ἡμέρα «день» — «Десятидення») збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 жінок й і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у Флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузських фабліо, або зі збірки «Cento novelle antiche»( «Новеллино», известном также как «Сто древних новелл»), а також з сучасних поетові подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством та добором слів та виразів. Усі оповіді дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Бокаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими. У той час як у обрамляють новелах Боккаччо показує ідеальне культурне товариство, в оповіданнях проявляється реальне життя з різноманіттям характерів і життєвих обставин. Персонажі новел належать до різних соціальних верств. Характерна риса прози - підкреслення піднесене моральної сторони любові. Крім того, очевидно висміювання лицемірства та сластолюбства духовенства. Основні теми: 1) Зразкові герої (особливо, новели VI та X днів): володіють інтелектом, дотепністю, цивілізованістю, а також щедрістю і люб'язністю. 2) Релігійна тематика з рідкісними, але вельми отруйними антиклерикальні зауваженнями 3) Любовні історії - найбільша. Новели забавних і від непристойних до воістину трагічних 4) Вік - автор висміює обачність і лицемірство строків, вихваляючи непідробленість почуттів юних 5) Жінки - у тому числі матері 6) Глузування та іронія (особливо, новели VII і VIII днів). «Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу (класичний український переклад Миколи Лукаша), з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше Шекспір. У французькій літературі традиції Бокаччо розвинула Маргарита Наваррська, створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — "Гептамерон". Говорячи про вплив Бокаччо на європейську літературу, варто згадати й Рабле та його роман "Гаргантюа й Пантагрюель".

92. Концепція кохання в “Декамероні” Дж. Боккаччо.

Новелла вторая. Монах Альберт уверяет Лизетту, что в нее влюблен ангел, и, вселяясь в тело Альберта, ангел желает близости с мадонной Лизеттой. Так им удаётся соединиться несколько раз, пока тщеславная Лизетта не выбалтывает подругам свой секрет. Родственники Лизетты хотят поймать «ангела», а он бросается из окна ее дома и находит убежище в доме одного бедняка, который на следующий день ведет его, переодетого дикарем, на площадь, где его узнают, а братия хватает и заключает его в темницу.

Новелла первак. Джьянни Логтеринги слышит ночью стук в дверь и будит жену. Она уверяет его, что это привидение, хотя на самом деле это её любовник подаёт сигнал, так как он пришёл на свидание из-за неправильно повёрнутой козьей головы у ворот дома Джьянни — условного знака. Джьянни вместе с женой произносят над «призраком» заговорную молитву, в которой жена завуалировано объясняет любовнику, что дома муж, но зато любовник может полакомиться оставленной в саду снедью. Стук прекращается.

Новелла вторая. При возвращении мужа домой, Перонелла прячет своего любовника в винную бочку. Муж запродал ее, а жена говорит, что уже продала ее человеку, влезшему в бочку, чтобы осмотреть, крепка ли она. Тот вылезает из бочки и, велев мужу еще выскоблить ее, скрывается.