4. Реформування економіки відбувалося зі збереженням на­ дійних соціальних гарантій.

5. Проводились рішучі дії, щоб зупинити інфляцію та стабілізувати крону.

6. Висновки

1. Реформи відбувалися швидко й ефективно.

2. Не допущено зниження життєвого рівня населення.

3. Уже з 1992 р. почалося пожвавлення промислового виробництва.

4. Значно зріс товарообіг та експорт товару до розвинених країн.

ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЧЕСЬКОЇ ТА СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІК

Причини розпаду Чехо-Словаччини:

• різний рівень економічного розвитку;

• різні історичні долі народів;

• утиски Словаччини в тоталітарній системі;

• розбіжності в поглядах словацьких і чеських політич­них сил щодо шляхів розвитку;

• прагнення Словаччини до повної незалежності;

• економічні суперечності між двома республіками. Червень, 1992 р. Керівництво Чеської та Словацької респуб­лік прийняли узгоджене рішення про поділ Чехо-Словач­чини на дві суверенні держави.

Восени 1992 р. Федеральні збори прийняли засади поділу країни:

• Все федеральне майно розділялося в пропорції 2 до 1.

• Дві частини відходили до Чехії, а одна — до Словаччи­ни відповідно до чисельності населення.

31 січня 1993 р. на карті Європи з'явилися дві нові самостійні суверенні держави — Чеська і Словацька республіки. В обох державах були проведені президентські вибори. Президентом Чеської республіки став В. Гавел, переобра­ний на другий термін у 1998 р., у 2003 р. його замінив В. Клаус. Президентом Словацької республіки став М. Ковач, якого на виборах у 1999 р. замінив Р. Шустер.

Висновки

1. Поділ Чехо-Словаччини на дві держави відбувся цивілізо­вано, безболісно, що гарантувало сприятливий розвиток у майбутньому кожної держави.

2. Обидві республіки взяли курс на "повернення" до Євро­пи, стали членами Ради Європи, прийняті в ООН.

3. У 1999 р. Чехія прийнята в НАТО.

4. З 1 травня 2004 р. обидві республіки стали повноправними членами ЄС.

Вацлав Гавел

(народився 1936 р.)

Дисидент, один із лідерів правозахисного руху в Чехо-Словаччині, чеський драматург, у 1989 - 1992 pp. - президент Чехо-Словаччини, а в 1993-2003 pp. — прези­дент Чехії.

Народився 5 жовтня 1936 р. в сім'ї підприємця-мільйонера. Все своє майно батько втратив після 1948 р. внаслідок соціалістичних перетворень.

В. Гавел влаштувався працівником сцени в одному з пра­зьких театрів, а в 1966 р. йому вдалося заочно закінчити Академію мистецтв.

На політичну арену В. Гавел вийшов у період "Празької весни".

4 квітня 1968 р. в одній із газет надрукував статтю, в якій закликав до створення політичної опозиції, без якої не­можливі ніякі реформи. Він став одним із організаторів опозиційного клубу активних безпартійних. Після придушення "Празької весни" Гавел неодноразово арештовувався, просидів у тюрмах до 5 років. Останні 9 місяців відсидів у 1989 р. напередодні обрання прези­дентом.

У 1976 р. брав активну участь у написанні відомого звер­нення діячів культури і науки до чехословацького уряду "Хартія-77".

Офіційні власті називали Вацлава Гавела агентом імперіа­лізму. Він продовжував боротьбу, брав участь у демонст-» раціях протесту, писав статті в збірниках "самвидаву", друкував свої твори за кордоном, давав свої матеріали ра­діостанціям "Бі-бі-сі", "Голос Америки", "Вільна Європа". Працював вантажником на заводі, іншої роботи знайти не міг. Багато писав літературних творів, які друкувалися за кордоном, і світ визнав великий талант Вацлава. Він був нагороджений багатьма міжнародними преміями за внесок в європейську літературу:

1968 р. — одержав Державну премію Австрії;

1986 р — премію Еразма Роттердамського

1989 p. — премію миру західнонімецьких книготор­говий;

1989 р. — В. Гавел очолив "Громадський форум". 29 грудня 1989 р. Федеральні збори одноголосно обрали Гавела президентом країни. Він відмінив цензуру, деполі­тизував армію і правоохоронні органи, зняв обмеження на створення політичних партій, клубів. Громадяни діст­али можливість вільно виїжджати з країни. Багато зробив для демократизації країни, для успішного проведення ринкових реформ, для розвитку міжнародних відносин, сприяв цивілізованому поділу Чехо-Словаччини на Чеську і Словацьку республіки.

Відносини з Україною

Україна однією з перших визнала Словацьку республіку. 1993 р. Словацька республіка й Україна підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Укладено понад 100 різних міждержавних, міжурядових

та міжвідомчих угод.

До України зі Словацької республіки експортується про­дукція машинобудування, товари широкого вжитку. Україна експортує до Словацької республіки сировину, електроенергію, мінеральні добрива, напівфабрикати. Успішне співробітництво в галузі туризму. Чесько-українські стосунки розвиваються на основі Дого­вору про дружні відносини і співробітництво від 26 квітня

1995 р.

Відносини України з Чеською та Словацькою республіка­ми дружні та стабільні.

Розвиваються економічні та культурні зв'язки. Розвитко­ві співпраці України з обома республіками в економічній і гуманітарній сферах сприяють регулярні зустрічі прези­дентів і прем'єр-міністрів країн.

Близько 200 тис. громадян України працюють тимчасово в Чеській республіці, у Словацькій — майже 35 тис. Згідно з переписом населення у 2001 р. у Чехії проживає близько 8,5 тис. українців, у Словаччині близько 159 тис. (24 тис. визнали себе русинами). Більшість словацьких українців є прихильниками греко-католицької церкви. Активно діють різноманітні українські організації, куль­турні центри, підтримуються тісні зв'язки із Закарпат­ською областю.

Чеська республіка

Після поділу Чехо-Словаччини на дві суверенні держави (з 1 січня 1993 р.) Чеська республіка домоглася міжнарод­ ного визнання, стала членом ООН, Ради Європи, першою з посткомуністичних країн стала членом Організації еко­номічного Співробітництва й Розвитку (ОЕСР), є членом НАТО (з 1 березня 1999 p.), членом ЄС (з 2004 p.). У країні успішно проводяться реформи, відбувається еко­номічне зростання, існують високі соціальні стандарти. В Чеській республіці — політична стабільність, що сприяє припливу іноземних інвестицій в різні галузі економіки, транспорт і зв'язок. Найбільшими інвесторами є ФРН, Нідерланди, Швейцарія, Франція, Австрія, США

Словацька республіка

Словацька республіка з'явилася на карті Європи з 1 січня 1993 р. і була визнана більшістю країн світу. Становлення республіки відбувалося за умов економічних перетворень, що розпочалися ще в Чехо-Словаччині. В республіці були проведені приватизація, структурна перебудова проми­словості.

Досить гострою залишалася проблема угорської менши­ни (близько 600 тис. осіб), що мешкає в південних районах Словаччини.

У країні ведеться боротьба з організованою злочинністю, корупцією в державному апараті, значна увага приділя­ється соціальним гарантіям громадян. Гарантом політич­ної стабільності Словацької республіки, зорієнтованої на інтеграцію в європейські структури, є президент Рудольф Шустер, лідер Партії громадянської згоди, обраний у 1999 р.