Кризи 50 - 80-х pp.

1956 р. — перша криза тоталітарної системи в Польщі. Уряд пішов на перегляд трудових норм, розцінок, внаслідок чого прибутки робітників знизилися. Це стало приводом для виступу робітників на машинобудівному заводі у м. Познані. Робітники застрайкували. Страйк підтрима­ли інші підприємства міста. Масова маніфестація пере­росла у повстання.

Повсталі штурмом узяли тюрму, звільнили в'язнів і захопили зброю охорони. Були атаковані будинки суду, прокуратури, місцевого комітету ПОРП, радіостанції та ін. Для придушення виступу були використані війська. За­гинуло 74 особи, поранено понад 575 осіб, заарештовано 300.

У Польщі було розроблено план реформ "польського шляху до соціалізму":

1. Дещо децентралізовано управління економікою.

2. Обмежено повноваження служб безпеки.

3. Пом'якшена цензура преси.

4. Взято курс на співіснування державної, кооперативної та приватної власності в сільському господарстві.

5. Розпочалося співробітництво з католицькою церквою.

6. Розпочався розвиток дрібного виробництва і приватної роздрібної торгівлі. Але наприкінці 50-х pp. реформи були згорнуті, поступово відбувалася реставрація попередньо­го режиму.

1968 р. Протест студентів на заборону в столичному театрі інсценувати поеми "Дзяди", в яких був нібито натяк на то­дішні порядки в Польщі. Почався мітинг студентської мо­лоді, який був розігнаний міліцією. 35 осіб було заарештова­но. Студентів Варшави підтримали студенти Любліна, По­знані, Гданська. Влада силою придушила ні виступи:

2730 осіб було затримано;

688 осіб потрапили під слідство;

360 було заарештовано;

багатьох викладачів вищих закладів освіти було звільнено

з роботи.

14 грудня 1970 р. Розпочався страйк робітників судновер­фей Гданська й Гдині у відповідь на підвищення цін. До протестів приєдналися робітники інших міст. Сили пра­вопорядку застосували вогнепальну зброю проти демонст­рантів у Гданську. Було вбито 44 особи, 1164 поранено.

1976 р. Масові виступи трудящих проти урядового рішення про підвищення цін на основні продукти харчування. До учасників виступів були застосовані репресії.

1980 р. У Польщі знову відбулися страйки проти рішення уряду підвищити ціни на м'ясо. У страйках, що охопили всю країну, брали участь робітники, селяни, студенти, службовці. На бік народу стала католицька церква.

Створення "Солідарності"

Масові виступи трудящих 1976 р. послугували поштов­хом до створення Комітету захисту робітників, який у 1977 р. був перетворений на Комітет громадського самоза­хисту.

У Краківському університеті створено студентський Ко­мітет солідарності. Згодом такі комітети були створені у навчальних закладах Варшави, Познані, Врацлава, Гданська та ін.

Вересень 1979 р. Була заснована опозиційна організація Конфедерація незалежної Польщі. Серед робітників ство­рювалися незалежні профспілки, які своєю метою прого­лосили захист економічних, правових інтересів трудящих. Моральну підтримку незалежним профспілкам надавала католицька церква.

1980 р. Під час страйку проти підвищення цін на м'ясо у Гданську представники міжзаводських страйкових комі­тетів ухвалили рішення про створення незалежної проф­спілки "Солідарність", на чолі якої став електрик гданської судноверфі Лех Валенса.

10 листопада 1980 р. Була офіційно зареєстрована нова неза­лежна профспілка "Солідарність", що перетворилася на громадсько-політичне об'єднання антикомуністичного спрямування, яке прагнуло повалити в Польщі соціаліс­тичний лад.

Осередки "Солідарності" створювалися по всій країні, че­рез рік її лави зросли до 9,5 млн. осіб.

1981. р. У Польщі був запроваджений військовий стан, забо­ронено діяльність усіх опозиційних організацій, введено армійське патрулювання міст і сіл, встановлено військо­вий контроль за роботою підприємств, усіх лідерів "Солі­дарності" було заарештовано.

1982. р. Власті прийняли рішення про заборону "Солідар­ності", яка перейшла на нелегальний стан. Підпільні структури "Солідарності" отримали значну фінансову до­помогу через закордонні представництва "Солідарності". Військовий режим не зміг вирішити назрілих проблем. Невдоволення в країні наростало.