Причини наростання внутрішньої нестабільності

1. Панування диктатур партійно-державного апарату, які базувалися на репресіях, примусі й повністю виключали демократію.

2. У цих країнах не проводилася власна внутрішня і зов­нішня політика, а насаджувалася з боку СРСР.

3. Східноєвропейські країни були ізольовані від західноєв­ропейських країн.

4. Ігнорувалися національні, соціально-економічні особли­вості кожної з країн, відбувалося насильницьке руйнуван­ня національних традицій.

5. Трудящі були позбавлені власності, відірвані від засобів виробництва.

6. Екстенсивні методи виробництва та командно-адмініст­ративна система управління економікою, відсутність кон­куренції та економічних стимулів до праці погіршували якість продукції, яка була неконкурентоспроможною на світовому ринку, що викликало загальне незадоволення населення.

7. Відсутність ринкових механізмів саморегулювання еконо­міки, слабкість розвитку сільського господарства поро­джували імпорт продовольства, що викликало незадово­лення населення.

8. Загальна технологічна відсталість, за винятком військо­во-промислового комплексу.

9. Сприяли наростанню внутрішньої нестабільності:

• успіхи країн Західної Європи у відновленні економіки у післявоєнний період;

• високий рівень життя населення країн Західної Європи;

• смерть Й. Сталіна і початок "відлиги" в СРСР;

• критика "культу особи" Й. Сталіна на XX з'їзді КПРС.

Революції наприкінці 80-х — на початку 90-х pp., їхній характер, спільні риси та особливості .

Події 1989-1990 pp. ми називаємо революціями, бо вони якіс­но змінили соціально-економічні й суспільно-політичні відносини.

Демократичні революції відбулися у країнах Східної Єв­ропи - - Польщі, Угорщині, Чехо-Словаччині, Румунії, Болгарії, Східній Німеччині, Албанії, Югославії.

Передумови революцій:

1. Перебудовчі процеси в СРСР.

1. "Нове політичне мислення" у зовнішній політиці СРСР, визнання права народів Східної Європи самостійно оби­рати шлях свого розвитку.

2. Посилення реформаторських елементів у комуністичних партіях і дискредитація консервативного неосталінського керівництва в роки перебудови.

Причини революцій:

1. Криза тоталітарних режимів, насамперед у СРСР.

1. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій східноєвропейських країн.

2. Небажання більшості населення жити в умовах тоталітар­ного режиму.

3. Неспроможність адміністративно-командних методів управ­ління вивести країну з економічної й політичної кризи.

5. Банкрутство соціалістичної системи господарювання, що породжувала злидні, несвободу та беззаконня.

6. Масове невдоволення існуючими порядками. Характер революцій: демократичні, національно-визвольні, антитоталітарні.

Рушійні сили революцій: інтелігенція, студенти, молодь, ро­бітничий клас.

Спільні риси:

1. Вони розгорталися майже одночасно в усіх країнах (1989 - 1990 pp.).

2. У всіх країнах спочатку відбувалася зміна влади, а потім політичні, соціально-економічні перетворення.

3. Народ прагнув ліквідувати монопольну владу правлячої партії, встановити демократичні форми правління і на ос­нові широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.

4. У всіх країнах широка участь у революційних подіях на­родних мас.

5. Революції сприяли зростанню політичної активності на­родів, їх прагненню побудови цивілізованих держав.

Особливості революцій:

У різних країнах революції здійснювалися різними шляхами: