Українсько-угорські відносини

Грудень 1991 р. Угорська республіка одна із перших визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини.

1992 р. Підписано Договір про основи добросусідства і спів­робітництва між Україною і Угорською республікою, який створив сприятливі умови для розвитку угор­сько-українського співробітництва. Налагоджено нор­мальні дипломатичні, політичні й економічні зв'язки

з Україною.

Договірно-правову базу співробітництва становлять понад 80 двосторонніх угод у політичній, торговельно-економічній, військовій та культурній сферах.

1999 р. Візит до Закарпаття, де проживає велика угорська меншина, президента Угорщини А. Генца.

Лютий 2000 р. Відбувся офіційний візит до Києва прем'єр-мі­ністра Угорської республіки Віктора Орбана.

Румунія

Ліквідація монархії та встановлення комуністичного режиму після війни

Румунія була союзницею Німеччини під час Другої світової війни. .

20 серпня 1944 р. Розпочався широкий наступ радянських військ у Румунії внаслідок Яссько-Кишинівської насту­пальної операції.

23 серпня 1944 р. Просування радянських військ углиб країни забезпечило успіх збройного народного повстання. В ході антифашистського повстання диктатура Й. Антонеску була повалена, до влади в Румунії прийшов Національ­но-демократичний блок.

25 серпня 1944 р. Румунія оголосила війну Німеччині.

12 вересня 1944 p. Підписала перемир'я з СРСР та країнами антигітлерівської коаліції.

12 жовтня 1944 р. Оформився Національно-демократичний фронт (НДФ), куди ввійшли комуністи, соціал-демокра­ти, єдині профспілки, націонал-ліберали, "Фронт земле­робів" та ін.

Було сформовано коаліційний уряд, який на третину скла­дався з представників НДФ.

Розгортається боротьба за владу в умовах політичної та економічної нестабільності, інфляції, великих нестатків.

24 лютого 1945 р. Комуністи ініціювали багатотисячну де­монстрацію протесту в Бухаресті.

6 березня 1945 р. Король Міхай І доручив лідерові "Фронту землеробів" Петру Гроза сформувати уряд. Комуністи в ньому очолили провідні міністерства — внутрішніх справ, юстиції, транспорту, зв'язку та пропаганди.

У країні почалися демократичні перетворення:

1. Від фашистських елементів очищено державний апарат.

2. Дозволено діяльність політичних партій та організацій, заборонених у роки фашизму.

3. Скасовано законодавство часів фашистської диктатури.

4. Введено загальне виборче право.

5. Конфісковано велику земельну власність (понад 50 га) і передано на правах приватної власності безземельним і малоземельним селянам. Землю отримали 913 тис. ост

6. Почалася націоналізація майна колишніх фашистів та тих, хто їх підтримував.

7. Встановлено державний контроль над промисловістю, банками, транспортом, зовнішньою і внутрішньою торгівлею. Ці перетворення викликали опір в країні.

1946 р. Парламентські вибори, на яких Блок демократичних партій отримав 80% голосів. Уряд знову очолив П. І ,

Насадження тоталітаризму

1. 1947 р. Групу діячів демократичних сил звинувачено у змові проти держави, усунено з уряду, значну частину їх засуджено, а самі демократичні партії припинили існування.

2. 30 грудня 1947 р. Король Міхай І був змушений підписати акт про своє зречення. Парламент проголосив Румунію Народною Республікою.

3. У лютому 1948 р. було створено Румунську партію (РРП) на основі об'єднання комуністичної та соціал-демократичної робітничої партій. Генеральним секретарем РРП було обрано лідера румунських комуністів Г. Георгіу-Деж.

4. З червня 1948 р. почалася націоналізація промислових під­приємств, шахт, банків тощо.

5. Було організовано планове ведення народного господар­ства країни.

6. Розпочалося кооперування села.

7. Стосовно селян здійснювалася репресивна політика.

8. Відбувалася форсована індустріалізація країни.

9. У квітні 1948 р. було прийнято конституцію країни, після чого швидкими темпами йшло будівництво соціалізму ра­дянського зразка.

Висновок

У Румунії встановлюються авторитарні методи керів­ництва, монополія однієї партії на владу — РРП, всі інші ліквідовуються або саморозпускаються, ведеться переслі­дування інакомислячих, політичні репресії стають звичай­ним явищем у житті суспільства.