Початок перебігу строків позовної давності

Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

У зобов'язаннях, строк виконання яких невизначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий семиденний строк на виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні.

У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня її повноліття.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Зупинення, переривання та поновлення перебігу позовної давності

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом визначеного законом (договором) часу за захистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу позовної давності.

Перелік обставин, які є підставою для зупинення перебігу позовної давності, наводиться у ст. 263 ЦК:

1) надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). Законодавець наводить основні ознаки, які дають змогу вважати ту чи іншу обставину переборною.

Під надзвичайністю розуміють відсутність закономірностей у розвитку події. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей.

Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища -- повінь, шторм, буревій, землетрус та інші явища, які об'єктивно зробили неможливим подання позову;

2) зупинення дії закону чи іншого нормативного акта, який регулює відповідні відносини;

3) встановлена законодавством відстрочка виконання зобов'язання (мораторій);

4) перебування позивача чи відповідача у складі Збройних Сил України або інших військових формуваннях, що переведені на військовий стан.

На час існування наведених обставин, які перешкоджають зверненню з позовом, перебіг позовної давності зупиняється.

Переривання перебігу позовної давності означає, що час, який пройшов з дня виникнення обставин, які є підставою для переривання перебігу позовної давності, до уваги не береться.

Після переривання перебігу позовної давності її перебіг починається спочатку. Перебіг позовної давності переривають дві обставини:

1) вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткове виконання зобов'язання, письмове прохання про відстрочку сплати, передача речі в заставу);

2) звернення кредитора з позовом до боржника.

Під поновленням строку позовної давності необхідно розуміти дії суду, який встановивши, що право позивача порушено, але строк позовної давності ним пропущений з поважних причин, поновлює цей строк.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. При цьому сплив строку позовної давності за основною вимогою автоматично вважається спливом строку позовної давності за додатковими вимогами. Проте особа, яка вико­нала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.

Питання: 10. Поняття та види особистих немайнових прав. Захист особистих немайнових прав.

Відповідь:

Особисті немайнові відносини є частиною предмета правового регулювання цивільного права, та визначаються як суспільні відносини, що складаються з приводу нематеріальних благ, які мають, позаекономічну природу, є самостійною цінністю для їх носія, мають функціональну властивість нетоварності, належать особистості та невіддільні від неї. Тож, особисті немайнові відносини складаються з приводу особистих немайнових прав фізичної особи.

Згідно зі ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження чи за законом.

Особисті немайнові права мають такі ознаки:

- належать кожній фізичній особі незалежно від обсягу цивільної правоздатності та дієздатності;

- належать кожній фізичній особі внаслідок факту появи на світ або в результаті того, що людина існує в певному соціумі;

- не мають економічного змісту (утворюються в духовній сфері);

- мають абсолютний характер;

- тісно пов'язані з фізичною особою (не можуть бути відчужені (або) передані іншим особам;

- належать фізичній особі довічно.

Окрім цього, носій суб'єктивного особистого немайнового права може:

- застосовувати це право на свій розсуд без застосування будь-яких додаткових юридичних актів;

- вимагати від інших осіб припинення дій, спрямованих на обмеження його особистих немайнових прав;

- звертатися до компетентних державних органів за захистом порушеного особистого немайнового права.

Коло особистих немайнових прав досить широке й торкається всіх сфер життєдіяльності людини. Так, можна виділити особисті немайнові права, що індивідуалізують фізичну особу; права, які забезпечують особисту свободу громадян; права, що виникають у результаті творчої інтелектуальної діяльності то що.

Цивільний кодекс України класифікує особисті немайнові права залежно від їхнього цільового призначення на дві групи:

- особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21);

- особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (глава 22).