В договорі зазначаються:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково. Оплата за договором, як правило, здійснюється у вигляді повного чи часткового авансування.

Особливість цього договору полягає в тому, що виконання до­говірних зобов'язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, тому на заготівельни­ка покладається низка додаткових обов'язків: не тільки прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару. Заготівельник не має права відмовити­ся від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і зна­ходиться у визначеному місці здачі.

Державна закупівля сільськогосподарської продукції здійсню­ється за договорами контрактації, які укладаються на основі дер­жавних замовлень на поставку державі сільськогосподарської про­дукції, відповідно до Типового договору контрактації.

Питання: 19. Договір дарування, поняття, зміст.

Відповідь:

У системі цивільно-правових договорів договір дарування виділе­ний в окремий тип договірних зобов'язань. Договір дарування відно­ситься до безоплатних договорів. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає безоплатно другій стороні (обдарованому) майно у власність. Він належить до так званих реальних договорів. Цей договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договором дарування називається договір, за яким одна сторона (дарувальник) безоплатно передає чи зобов'язується передати у май­бутньому визначене майно іншій стороні (обдаровуваному) або звільняє чи зобов'язується звільнити її від майнового обов'язку (ст. 717 ЦК Ук­раїни).

За договором дарування відбувається перехід майна (речі, права) від однієї особи до іншої, причому і дарувальник, і особа, що обдаро­вується, є юридичне рівноправними суб'єктами. Договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальним догово­ром. В останньому випадку договір породжує зобов'язання передати виз­начене майно обдаровуваному в момент, що не збігається з моментом укладення договору (у майбутньому).

Мотиви дарування можуть бути будь-якими, але вони знаходяться за рамками договору. Мотив дарування не може впливати на дійсність договору. Якщо ж мотив договору включений у зміст договору, тобто да­рування чи обіцянка подарувати формально обумовлена здійсненням якихось дій іншою стороною, то це веде до визнання договору дарування нікчемним. Але може бути, що бажання обдарувати може виступити мо­тивом іншого договору, ніж дарування.

В основі договору дарування лежить не саме по собі бажання обдарувати, а передати майно безоплатно. Безплатність не означає, що обдаро­вувана особа взагалі вільна від будь-яких майнових обов'язків. Можли­ве укладення договору дарування, пов'язаного з обтяженням майна на користь самого дарувальника, що приводить до покладання на обдаровуваного визначених обов'язків стосовно дарувальника.

Предметом можуть бути не тільки речі, але і майнові права (вимоги) у відносинах дарувальника чи третіх осіб, звільнення від майнових обов'я­зків перед дарувальником чи третьою особою. У цьому випадку поєд­нуються такі різні об'єкти, як майно (речі і майнові права) і дії (звільнення від обов'язку). Предметом дарування можуть бути лише деякі юридичні дії: прощення боргу (дарувальник звільняє обдаровувану особу від обов'я­зку перед самим собою), переведення боргу (дарувальник переводить на себе зобов'язання обдарованого перед третьою особою), прийняття на себе зобов'язання (дарувальник виконує зобов'язання, за обдаровува­ного і від його імені). Усі ці дії поєднує одне — вони спрямовані на збага­чення особи, що обдаровується, тобто збільшення її майна. Предметом договору дарування можуть виступати будь-які речі, не вилучені з обо­роту, у тому числі і такі, як гроші і цінні папери. Дарування обмежених в обороті речей (мисливської рушниці) не повинне порушувати їх спе­ціального режиму.

Майнові права можуть мати як зобов'язальний (права вимоги), так і речовий характер. Деякі майнові права взагалі не можуть відчужувати­ся (наприклад, аліментні).

Дарування прав у відношенні третіх осіб відбувається у формі цесії -поступки.

Звільнення від майнового обов'язку:

1.Прощення боргу — однобічна угода, обумовлена лише дотриман­ням прав інших осіб щодо майна кредитора. Така угода усе-таки вима­гає і згоди боржника, що обдаровується. Тому її однобічність сумнівна.

2.Переведення боргу підкоряється правилам переведення боргу (інститут зобов'язання). У цьому випадку, дарувальник заміняє обдаровувавану особу в правовідношенні з третьою особою, витісняючи обда­рованого з цього правовідношення. Згоду обдаровуваного можна розгля­дати як своєрідне передоручення.

Предмет договору повинний бути формально визначений шляхом вказівки на конкретну річ чи на право звільнення від обов'язку.

Основними видами договору дарування є реальний договір (безпо­середнє дарування) і консенсуальний договір (дарча обіцянка). Кри­терієм є момент укладення договору.

Договір пожертвування (пожертва) вужче ніж власне дарування. Предметом пожертви можуть бути тільки речі і права.

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний, яки­ми можуть бути фізичні, юридичні особи й держава. Варто враховувати обсяг дієздатності фізичних осіб. Дарування між подружжям може про­вадитися на загальних підставах з урахуванням того, що предметом да­рування виступає майно, що належить одному з подружжя особисто, або частка в загальній частковій власності. Ряд заборон закон зв'язує з особ­ливостями професійного статусу осіб, що обдаровуються. Мають ряд особливостей і дарування за участю юридичних осіб (п. 3 ст. 720 ЦК України). Підприємницькі товариства можуть укладати договір дару­вання між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановле­но установчим документом дарувальника. Однак це положення не по­ширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Договір дарування укладається у формі, яка визначена ст. 719 ЦК України, якою встановлена обов'язкова письмова форма і нотаріальне посвідчення при даруванні нерухомого майна та валютних цінностей на суму, визначену законом.

Законодавство встановлює спеціальні правила розірвання догово­ру дарування. Правила, що визначають форму договору дарування ру­хомого майна, передбачені ч. 4 ст. 719 ЦК України. Договори дарування майнових прав і дарування з зобов'язанням передати майно в майбутньо­му обов'язково укладаються в письмовій формі (ч. З ст.719 ЦК України).

Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, також укладається в письмовій формі. Всі інші договори можуть укладатися в усній формі, утому числі і шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій.

Реальний договір дарування, як правило, не породжує ніяких зобов'язальних відносин. Виняток з цього правила становить зобов'язання, що виникає в результаті дарування майнового права щодо самого дарувальника. Головним обов'язком дарувальника є передача дарунка. Якщо предметом дарунка є річ, то передача ЇЇ особі, що обдаровується, може здійснюватися за допомогою вручення, символічної передачі (наприк­лад, вручення ключів ) або вручення правовстановлюючих документів. Передача дарунка у виді майнового права щодо третьої особи звичайно провадиться шляхом вручення документів, що фіксують підстави ви­никнення цього права (наприклад, відступка прав по пред'явницькому цінному паперу).

Право на одержання дарунка логічно випливає із самого предмета дарування. Якщо предметом дарування є індивідуально-визначена річ, то у випадку невиконання зобов'язання дарувальником обдаровуваний здобуває право вимагати відібрання цієї речі у дарувальника. Якщо ж предмет дарування — річ, обумовлена родовими ознаками, то право на одержання дарунка може звузитися до права на відшкодування збитків. Право відмовлення від прийняття дарунка закріплено за обдаровува­ним. Це право може бути здійснене в будь-який момент до передачі да­рунка і навіть не обумовлено наявністю яких-небудь поважних причин. Обдаровуваний має право відмовитися від дарунка взагалі без пояснен­ня мотивів. Договірна умова про прийняття дарунка встановлює не обов'язок обдаровуваного, а, скоріше, характеризує обов'язок даруваль­ника по передачі дарунка, що не може бути виконана, поки дарунок об­даровуваним не прийнятий. Прийняття дарунка — обов'язкова умова передачі дарунка, що відбулася. Права обдаровуваного в звичайному консенсуальному договорі, за загальним правилом, не переходять до його правонаступників, якщо інше не передбачено договором. Напроти, у договорах пожертвування, як правило, має місце правонаступництво

Існування обов'язків на стороні особи, що обдаровується — явище рідке. Практично воно обмежується деякими випадками дарування, зв'я­заного з обтяженням переданого майна на користь самого дарувальни­ка. Але в договорі пожертвування в загальнокорисних цілях обов'язок обдарованого присутній завжди. Це — обов'язок по використанню да­рунка за конкретним призначенням.

За невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за догово­ром дарування відповідальність будується на загальних підставах. З ог­ляду на безоплатний характер цього договору, закон передбачив із за­гальних правил ряд вилучень, що обмежують відповідальність сторін договору. Так, відповідальність за збитки, заподіяні дарувальнику відмовленням від прийняття дарунка обдаровуваним, обмежена відшко­дуванням реального збитку, якщо до того ж договір дарування був укла­дений у письмовій формі. Шкода, заподіяна життя, здоров'ю чи майну громадянина, що обдаровується, унаслідок недоліків подарованої речі, підлягає відшкодуванню дарувальником у відповідності з правилами позадоговірної моделі.

У ст. 727 ЦК України передбачені підстави для розірвання догово­ру дарування в деяких випадках. У випадку скасування дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути подаровану річ, якщо вона до моменту скасування договору збереглася в натурі. Аналогічно і з май­новими правами. Якщо обдаровуваний зробив відчуження речі чи пра­ва з метою уникнути їх повернення або навмисно вчинив інші дії, що роблять їх повернення неможливим (наприклад, знищив дарунок), до нього може бути пред'явлена вимога про відшкодування шкоди за загальними нормами.

Крім звичайного договору дарування на користь однієї особи, ЦК України передбачає договір дарування на користь невизначеного кола осіб, що має загальнокорисну мету — пожертву.

Пожертва - це дарування рухомих та нерухомих речей, грошей та цінних паперів особам для досягнення ними певної, наперед обумовле­ної мети (ст. 729 ЦК України). На відміну від звичайного договору дару­вання, предметом пожертви не можуть бути майнові права. В договорі пожертви має бути вказана конкретна мета використання дарунка. Це обов'язково. Якщо такої мети немає, то це буде звичайний договір дарування.

Питання: 20. Договір довічного утримання.

Відповідь:

Довічне утримання (глава 57 ЦК України). За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Суб'єктами виступають відчужував і набувач.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. У ст. 746 ЦК Ук­раїни встановлено: якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утриман­ня (догляду), на праві спільної сумісної власності; якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

У законі встановлено, що договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Предметом є житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, а рента надається не в грошовій формі, а у виді забезпечення повсякденних життєвих потреб. Закон вимагає, щоб у до­говорі був визначений обсяг усього змісту, його загальна вартість. У ст. 749 ЦК України визначені обов'язки набувача за договором довічного утримання. Законом встановлено, що набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Особливим обов'язком набувача відповідно до ст. 750 ЦК України є обов'язок забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (дог­ляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Припинення договору довічного утримання. Договір довічного утри­мання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утри­мання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Питання: 21. Поняття і види договору майнового найму (оренда).

Відповідь:

У господарському обігу широке застосування мають відносини майнового найму та такі його різновиди, як оренда, найм земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, оренда транспортного засобу, прокат та договір лізингу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Характерною рисою договору найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, як це здійснюється за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Здаючи майно в найм, його власник продає його споживну вартість частинами.

За юридичними ознаками договір найму або оренди є двостороннім, сплатним та консенсуальним. Предметом договору найму можуть бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками й зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, а також майнові права.

За користування майном наймач вносить плату, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживної якості речі. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, індексацію розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не використовувалось ним через обставини, за які він не відповідає.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Договір найму може укладатися на визначений або на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору у будь-який час, пись­мово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Законом можуть бути встановлені максимальні строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сторін не відмовилась від договору з невизначеним строком, його дія припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку договору. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, раніше встановлений договором.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку зазначеного в договорі, а якщо він не встановлений договором - у розумний строк.

Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, у разі порушення його умов наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця. При зміні власника переданої у найм речі до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним в результаті користування річчю, переданою у найм.

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування збитків.

Наймодавець зобов'язаний: 1) передати наймачеві річ у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору та її призначенню; 2) попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею; 3) повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм.

Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму, а у разі виявлення недоліків, що перешкоджають використанню речі, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання дого­вору і відшкодування завданих збитків.

Поточний ремонт речі провадиться наймачем за його рахунок, а її капітальний ремонт здійснюється за рахунок наймодавця самим наймодавцем, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблені за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок плати за користування річчю. У разі якщо поліпшення зроблені без згоди наймодавця і їх не можна відокремити без шкоди для речі, наймач не має права на відшкодування їх вартості. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.

Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини, але за ті, які сталися внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця, він не відповідає. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Договір найму припиняється: 1) у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем; 3) у разі відмови наймодавця від договору найму.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на нього; 5) наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу. Якщо наймач не може повернути річ, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Окремі види договорів найму:

- договір прокату;

- найм (оренда) земельної ділянки;

- найм будівлі або іншої капітальної споруди;

- найм (оренда) транспортного засобу;

- лізинг;

- договір найму (оренди) житла;

- договір піднайму житла.

Питання: 22. Договір доручення: поняття, значення та зміст.

Відповідь:

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від Імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний. Однак договором або законом може бути передбачено виконання дій повіреним безоплатно.

Сторонами договору є повірений - особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії, та довіритель - особа, яка доручає повіреному виконати ці дії. Це можуть бути як дієздатні фізичні особи, так і юридичні особи (наприклад, посередницькі організації, юридичні консультації, банки, товарні біржі тощо).

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору доручення є юридичні дії повіреного (укладення правочинів, вчинення процесуальних дій, складання актів тощо). Причому такі дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими. Однак повірена особа виконує і фактичні дії - пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна тощо, які підпорядковані меті виконання юридичних дій і тому не мають самостійного значення. Вимога особистого виконання доручення стосується лише юридичних дій повіреного.

У договорі може бути визначено строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, а також територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. У такому разі строк доручення та територія є істотними умовами.

У договорі може бути визначено розмір плати повіреному або порядок її виплати. Якщо її не визначено, то виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Характерним для договору доручення є те, що повірений виконує юридичні дії від імені й за рахунок довірителя. Повірений виступає як представник свого довірителя перед третіми особами. Проте представництво ширше за договірне представництво, оскільки підставами представництва взагалі можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір. Отже, договір доручення - це одна з можливих підстав виникнення правовідносин з представництва. Повірений діє на підставі доручення.

Форма договору: застосовуються загальні положення про форму правочину.

На підставі договору доручення довіритель зобов'язаний видати довіреність на вчинення юридичних дій і тим самим легалізує повіреного як свого представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення.

Змістом договору доручення є права та обов'язки сторін.

Права та обов'язки повіреного:

1) зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення;

2) має право відхилитися від змісту договору, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений: а) не міг попередньо запитати довірителя; б) не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. При цьому повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки буде можливість;

3) повинен виконати дане йому доручення особисто; має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові) якщо: а) це передбачено договором; б) повірений був вимушений до цього обставинами з метою охорони інтересів довірителя. При цьому повірений повинен негайно повідомити про це довірителя і у цьому разі відповідає лише за вибір замісника;

4) зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі дані про хід виконання його доручення;

5) зобов'язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдані документи, якщо цього вимагають умови договору та характер доручення;

6) зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Права та обов'язки довірителя:

1) зобов'язаний забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) зобов'язаний відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;

3) зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення;

4) зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить;

5) має право в односторонньому порядку змінити, відмінити свої вказівки чи дати повіреному нові інструкції щодо порядку виконання доручення;

6) має право знати про передоручення;

7) має право контролювати дії повіреного та своєчасно вжити заходів з метою захисту своїх інтересів.

Питання: 23. Поняття і види договору лізингу. Позичка.

Відповідь:

Останнім у переліку договорів найму є договір лізингу або договір фінансової оренди, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, як визначена індивідуальними ознаками та не знищується в процесі її використання, а лише підлягає поступовому зносу. Предметом договору лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти. Предмет договору лізингу - це переважно майно, яке раніше не використовувалось наймодавцем та придбане лише з метою передання його в найм.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм з урахуванням його особливостей. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом

Законодавством визначено два основних види лізингу: прями та непрямий. Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізинг його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтаж та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язаннями щодо продажу або поставки предмета договору.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, у разі прострочення передання предмета договору лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку, а останній повинен повернути ту ж річ в такому стані, в якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу.

Договір позички є безоплатним, двостороннім, може бути як реальним, так і консенсуальним.

Сторонами можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права. Водночас юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління чи контролю. Предметом договору є речі, визначені індивідуальними ознаками.

Строк договору - може бути як визначений, так і невизначений, в цьому випадку він визначається відповідно до мети користування річчю.

Форма договору залежить від суб'єктного складу договору та предмету договору. Так, договір позички:

- речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися в усній формі;

- між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається в письмовій формі;

- будівлі, іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі, а строком понад один рік - підлягає нотаріальному посвідченню;

- транспортного засобу, якщо однією із сторін є фізична особа - укладається в нотаріальній формі.

Користувач має право повернути річ в будь-який час, але якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, він зобов'язаний повідомити позичкодавця про свою відмову від договору не пізніш ніж за сім днів.

Кожна із сторін має право вимагати дострокового розірвання договору у випадку істотних порушень договору іншою стороною. Так, позичкодавець має на це право, якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; використання речі не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Договір позички зберігає свою чинність і при зміні власника речі, але новий власник має право в будь-який час розірвати договір, який укладено без визначення строку. При розірванні договору ко­ристувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Подібність договору позички до договору майнового найму дозволяє поширити на нього положення договору майнового найму (оренди).

Питання: 24. Поняття, особливості, зміст договору будівельного підряду.

Відповідь:

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Характеристики договору будівельного підряду: консенсуальний; сплатний; двосторонній (взаємний). Істотні умови договору будівельного підряду: предмет договору, ціна та строк.

Предметом договору будівельного підряду є будівельні роботи та їх результат (будівля за завданням замовника певного об'єкта або виконання інших будівельних робіт). Для будівельного договору підряду характерна складна структура договірних відносин, що називається системою генерального підряду.

Ціна за договором будівельного підряду встановлюється кошторисом і спеціальною проектно-технічною документацією. Строк договору будівельного підряду поділяється на окремі етапи.

Форма договору будівельного підряду в більшості випадків проста письмова, причому договір складається у вигляді єдиного документа, що підписується сторонами. Передумови укладення договору:

- необхідно отримати дозвіл і погодження від компетентних державних органів;

- необхідно розробити та затвердити проектно-кошторисну документацію.