Основні особливості договору будівельного підряду:

- контроль і нагляд замовника за виконанням робіт;

- співробітництво сторін;

- активна роль замовника. Так, він зобов'язаний надати земельну ділянку;

- замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами;

- передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється спеціальним актом, підписаним обома сторонами. Договір дійсний при односторонньому підписанні, якщо замовник не буде його заперечувати;

- підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору будівельного під­ряду протягом гарантійного строку;

- підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлу­атації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами;

- гарантійний строк становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, в передбачених законом випадках він може бути збільшений;

- замовник має право вимагати від підрядника усунення недоліків, за які підрядник не відповідає, однак такі недоліки мають бути усунені за рахунок замовника.

Питання: 25. Поняття і види зобов’язань зі страхування.

Відповідь:

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За правовою природою розрізняють обов'язкове і добровільне страхування. Обов'язкове страхування ґрунтується на засадах імперативності, воно виникає в силу закону незалежно від волі учасників страхових правовідносин, їх фінансових можливостей. Підставою добровільного страхування є угода сторін, оформлена договором. Загальні умови і порядок проведення цього виду страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховою компанією.

Страхові відносини є відносинами цивільно-правового характеру з властивими їм елементами: суб'єктами, об'єктами, змістом.

До суб'єктів страхування належать: страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодоотримувач.

Страховик - це особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров'я чи смерті застрахованого і зобов'язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі. Згідно зі ст. 2 Закону "Про стра­хування" страховиками визнаються фінансові установи, які ство­рені у формі акціонерних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом "Про господар­ські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали ліцензію на здійснення страхової ді­яльності.

Страхувальник — це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їх майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є такими відповідно до за­конодавства.

Застрахована особа — це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності.

Вигодоотримувач — це особа, на користь якої страхувальником укладений договір страхування.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників: страхових брокерів і страхових агентів.

Страхові брокери — юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його стра­хової діяльності, а саме: укладають договори страхування; одержу­ють страхові платежі; виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з:

- життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зо­бов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та ви­конувати інші умови договору.

Договір страхування є:

- двостороннім, оскільки у разі укладення договору відповідні права та обов'язки виникають як у страхувальника, так і у страхо­вика;

- реальним, він набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором;

- сплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію, а страховик несе ризик настання страхового випадку, а за наявнос­ті останнього здійснює страхову виплату.

Зміст договору страхування становлять права та обов'язки сто­рін, які визначаються чинним законодавством і договором, що уклада­ється.