- •2. Сусп.-політичне життя в Укр. У др..Пол 19ст.
- •3. Особливості літ процесу 70-90-х рр.. 19ст
- •5.Естетичні та світоглядні позиції Левицького
- •6. Провідні мотиви та образи творів Левицького
- •7. Роль і місце Левицького.
- •8.Новаторство і.Нечуя –Левицького
- •9. «Хмари» : просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •10. «Маруся Богуславка»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •10.2 Образи «Маруся Богуславка»
- •10.3 Значення твору «Маруся Богуславка»
- •11. «Микола джеря».
- •11.1. Аналіз твору «Микола Джеря»
- •11.2.Головні образи «Микола Джеря»
- •11.3. Роль і місце «Микола Джеря»
- •12. «Кайдашева сімя»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •13. Тема села у творчості Левицького
- •14. Тема духовенства у творчості Левицького
- •15. Тема інтелігенції у творчості Левицького
- •16. Життя і творч Мирного
- •17. Драматична творчість м.
- •18. «Хіба ревуть» - перший соц.-психолог роман в укр. Літ
- •19. Головні образи «Хіба..», Чіпка
- •20.Новаторство Мирного
- •21. Тема суспільної ролі інтелігенції у творах п. М.
- •«Лимерівна »: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •24.Життя і творч Грінченко
- •26.Прозова спадщина г.
- •Роль і місце г.
- •28.Поезія г.
- •«Сама, зовсім сама»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •30. «Дзвоник»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •30.1.Просто аналіз «Дзвоник»
- •30.2. Головні образи «Дзвоник»
- •30.3.Роль і місце «Дзвоника»
- •31. «Екзамен»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •31.1. Просто аналіз твору «Екзамен»
- •31.2.Головні образи «Екзамен»
- •31.3. Роль і місце «Екзамену»
- •32. «Без хліба»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •32.1.Просто аналіз «Без хліба»
- •32.2. Головні образи «Без хліба»
- •32.3.Роль і місце «Без хліба»
- •33. «Сонячний промінь»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •33.1«Сонячний промінь»: просто аналіз твору
- •33.2«Сонячний промінь»: головні образи
- •33.3 «Сонячний промінь»: роль і місце
- •34. «На розпутті»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •34.1«На розпутті»: просто аналіз твору
- •34.2 «На розпутті» головні образи
- •34.3 «На розпутті» роль і місце
- •35. Особливості укр. Поезії 80-90-х рр. ХіХст
- •36. Творчий портрет Якова Щоголева
- •37. Творчий портрет Манжури
- •38. Творчий портрет Кониського.
- •39. Творчий портрет Грабовського
- •40.Розвиток аматорського театру (гуртки 60-70-х рр.) на Наддніпрянській Україні
- •41. Діяльність трупи г.Ашкаренка.
- •42. “Театральне товариство” 1882 р. – перша українська професійна трупа “корифеїв”.
- •43. Особливості діяльності галицького театру “Руська Бесіда”.
- •45. Марко Кропивницький (1840-1910). Життєвий і творчий шлях.
- •46. Акторська діяльність Кропивницького
- •47. Роль і внесок Кропивницького в діяльність першого професійного театру
- •48.Еволюція драматурга Кропивницького
- •49.“Дай серцю волю, заведе в неволю” як зразок народно-побутової драми.
- •50.Актуальність проблематики п’єси “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”.
- •51.Процес розвитку сільського буржуа в драмах “Глитай, або ж Павук” та “Олеся”: Бичок – Балтиз.
- •52.Психологізація образів, викривально-сатиричне спрямування творів Кропивницького
- •53.Роль і місце драматургії Кропивницького в становленні українського реалістичного театру.
- •54.Михайло Старицький (1840-1904). Життя і діяльність.
- •55. Світогляд, естетичні вподобання Старицького
- •56.Драматургія Старицького
- •57.Проблематика, система образів, конфлікт п’єси “Не судилось”.
- •58.Образ протестанта: драма “у темряві”.
- •59.Фольклорна основа соціальної драми “Ой не ходи, Грицю”.
- •60.Традиції і новаторство в розв’язанні проблеми творчої особистості (“Талан”).
- •61.Новаторство м.Старицького у розробці історичної тематики (“Богдан Хмельницький”, “Оборона Буші” та ін.).
- •63. Місце творів і значення Старицького
- •64. І.Карпенко-Карий (1845-1907). Життєвий і творчий шлях, вияви таланту драматурга.
- •65. Жанрово-тематичний діапазон творчості Карого
- •66. Новаторський характер конфлікту. (Карий)
- •67. Масштабність і хист характеротворення (“Сто тисяч”, “Хазяїн”).
- •68. «Сто тисяч»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •68.1 «Сто тисяч»: просто аналіз твору
- •68.2 «Сто тисяч»: головні образи
- •68.3 «Сто тисяч»: роль і місце
- •69. «Хазяїн»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •69.1«Хазяїн»: просто аналіз твору
- •69.2 «Хазяїн»: головні образи
- •«Хазяїн»: роль і місце
- •70. Жанрова природа та художня специфіка п’єс Карого
- •71. Життєвість проблематика, комедіографічна майстерність (“Мартин Боруля”).
- •72. Історична тематика драматургії і.Карпенка-Карого.
- •74. Утвердження історичної трагедії в кінця хіх ст. (“Сава Чалий”).
- •75. Майстерність Карого, секрети високої сценічності його творів
- •76. Особливості стилю Карого
- •77. Значення спадщини Карого.
- •78.Зеньковецька – життя і творчість
- •79. Заньковецька - значення
- •80.Життя і творчість Федьковича
- •81. Роль Федьковича та його творів
- •82. «Сафат Зінич»: просто аналіз, головні образи, значення
- •83. Новаторство Федьковича
- •84. Життя і творчість і. Франка
- •85.Три кохання Франка
- •86. Проза Франка
- •87. «Борислав сміється»: просто аналіз твору, образи, роль і місце
- •87.1 Просто аналіз твору «Борислав сміється»
- •87.2 Головні образи твору «Борислав сміється»
- •87.3 Значення твору «Борислав сміється»
- •89. Поетична збірка «Мій Ізмарагд»
- •90. «Що таке поступ»: просто аналіз твору, роль і місце
- •90.1«Що таке поступ»: просто аналіз твору
- •90.2 «Що таке поступ»: роль і місце
- •91 «Моісей»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •91.1 «Моісей»: просто аналіз твору
- •91.2 «Моісей» головні образи
- •91.3Моісей»:роль і місце
- •92. «Смерть Каїна»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •92.1 «Смерть Каїна»: просто аналіз твору
- •92.2 «Смерть Каїна»головні образи
- •92. «Смерть Каїна» роль і місце
- •93. «Похорон»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •94. «Перехресні стежки»
- •95. «Украдене щастя»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце.
- •95.1.Аналіз.
- •95.2. Головні образи.
- •95.3.Роль і місце.
- •97. Франко- театральний критик
- •98.Наукова діяльність Франка
- •99. Комедія Мирного «Перемедрив»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •100. Драма «Згуба » Мирного
- •101. П’єса «Спокуса» Мирного
- •102.Збірка Франка «з вершин і низин»
- •103. «Із днів журби» (Франко)
- •104. «Світогляд укр. Народу» Левицького
26.Прозова спадщина г.
Проза Грінченка — найбільш відомий читачеві доробок. Поділяється на малу й велику.
Цікавою є мала проза письменника. У центрі уваги творів Грінченка початку XX ст. — не так подія.як почуття, внутрішній стан людини, її реакція на цю подію. мала проза надає перевагу висвітленню події через монопереживання, монобачення героя чи автора, а отже, самоцінності суб'єктивного.Основний конфлікт оповідань — конфлікт людини зі своєю совістю. Позитивний герой малої прози утверджує християнські заповіді в конкретиці народнопоетичного ціннісного кодексу: любов до землі ("Батько і дочка"), любов до ближнього ("Панько", "Павло Хлібороб"), до всього живого ("Пан Коцький"), не убий ("Хатка в балці"), не вкрадь ("Без хліба"), не зрадь ("Зустріч"). Елегійний, скорботний мотив забуття, швидкоплинності людського життя багатьох оповідань Б. Грінченка (як і деяких поетичних, драматургічних творів) осяває надія на людське добродіяння, любов до ближнього, покаяння як новонародження душі. Впадає в око також притчевість малої прози й Б. Грінченка — наслідування сюжету й основного структурного контуру, дидактизм ("Павло Хлібороб"). Тематичний діапазон досить широкий: це оповідання про дітей: «Олеся» (1890), «Грицько» (1890), «Кавуни» (1891), «Украла» (1891), «Дзвоник» (1897); про тяжке сирітство, поневіряння й самотність, через які у підлітка з'являється навіть думка про смерть, самогубство: «Сама, зовсім сама» (1885), «Ксеня» (1885), «Сестриця Галя» (1885).Чимало уваги приділяє Грінченко безрадісному становищу сільської школи, вчителів: «Екзамен» (1884), «Непокірний» (1886), «Хата» (1886). Образи дітей виведено і в оповіданнях «Чудова дівчина» (1884), «Олеся» (1890), творах з патріотичною ідеєю, де в гостросюжетній формі підноситься думка про потребу відданості своєму народові й країні.Справжніми перлинами серед оповідань Грінченка є твори про добре відоме йому село, сільську недолю — особливо про трагізм становища незахищеної, бідної і самотньої людини. Три такі твори проаналізував, високо оцінивши, С. Єфремов — «Без хліба» (1884), «Хата» (1886) й «Каторжна» (1888). До них можна додати ще кілька, зокрема «Підпал» (1893). Отже, в малих формах автор переважно послуговувався традиційними формами письма. Проте нові теми, нові образи, які з'являлися в його оповіданнях і повістях, новий, більш динамічний темп життя в кінці XIX — на початку XX ст., потребували нових стильових прийомів, нового типу зображення. В прозі дедалі більше утверджується імпресіоністична психологічна новела, в якій, відкидаючи описовість і докладну оповід-ність, головний акцент зроблено на внутрішньому стані людини, на її індивідуальній, осібній психології.
Велика проза Грінченка — це насамперед простір для роздумів про пошуки українською інтелігенцією шляхів суспільного прогресу, романне втілення її життя і діянь.
Перша повість Б. Грінченка "Сонячний промінь" (1890),
Перший великий твір присвячений діяльності народолюбної інтелігенції. Уперше надруковано в журналі «Зоря» — 1891 р.Тема: правдиве зображення праці інтелігента-культурника, небайдужого до долі власного народу; відтворення взаємин української інтелігенції із селянством, показ перших кроків до зближення представників українського національно-культурного руху кінця 80-х рр. з народом. Ідея: возвеличення праці, спрямованої на просвітництво народу, розвиток культури рідної мови, щирого почуття кохання; засудження підступності, жорстокості, прагнення принизити простий люд, тримати його в рабській покорі, залежності.Основна думка: «Не біймося, що нас мало. Все велике починається з малого! Ставаймо до великого діла, і воно саме заставить нас вирости, зробитися дужими і того діла достойними...»; «...щоб учити по-вкраїнському і вважати вкраїнську мову за мову, а не за покидьок». Твір містить 10 розділів та епілог. Розповідь у повісті ведеться від третьої особи. Проблематика:
• кохання і ненависть;
• соціальні та економічні умови життя;
• мова, поважне ставлення до неї; чи є вона жаргоном щоденної праці, яка б не була тягарем, а приносила насолоду, радість;
• батьки і діти;
• роль освіти у формуванні національної свідомості.
Сюжет. Марко Кравченко, студент останнього курсу історико-філоло-гічного факультету, віддається культурницькій роботі серед народу. Він щиро вважає, що єдиний спосіб допомогти народові — це просвіта, а найдоцільніший політичний лад — парламентаризм. Прибувши в село на запрошення поміщика Городянського як репетитор його сина, Марко Кравченко веде бесіди із селянами, вчить їх грамоти, читає їм українські твори.
Але надії Кравченка прислужитися рідному народові зазнали краху: до його культурницьких дій насторожено поставилися самі селяни; довідавшись про неблагонадійні заходи молодого вчителя, поміщик звільняє його з посади; від важкої вчительської праці гине і реальний, земний «сонячний промінь» у житті Кравченка — донька поміщика Городянського Катерина, яка зреклася свого середовища й вирішила зблизитися з народом.
Повість постала на ґрунті національних проблем життя української інтелігенції. Тематично вона об'єднана багатозначністю символу сонячного проміння — незнищенної енергії життя, яку живить почуття великої, істинної любові. Сонячний промінь знань, просвіти в безвиході існуючої темноти життя фокусує глибока, жертовна любов Марка та його однодумців до народу. Сонячний промінь у житті Марка запалює велике кохання, любов Катерини, духовність якої він свого часу пробуджує і яка є земним втіленням світла ідеальних (у повісті як синонім ідейних) змагань людини на шляхах поступу. Через утвердження духовності як рушія поступу й емоційно-енергетичного джерела життя Грінченко порушує філософські проблеми ідеалу, мети й змісту життя. Як і в поетичній спадщині письменника, почуття любові, кохання є визначальними в ідеальних змаганнях людини, мірилом її духовності, самоцінності особистості.
Дилогія "Серед темної ночі" (1900) і "Під тихими вербами" (1901). Письменник показує, як серед темної ночі селянської неосвіченості, тяжкої праці задля шматка хліба й породженої цим озлобленості, жадібності, черствості, а також розтлінного впливу солдатчини й міста, відбувається на селі процес духовного звиродніння людини, деградація особистості. Руйнуються патріархальні основи, взаєморозуміння батьків і дітей, калічиться людська доля. Ці реалії життя тогочасного села роблять неможливим й особисте, родинне щастя людини. І під тихими вербами вірної любові чи краси товариських взаємин проростає зло неуцтва, темряви й забобонності, примножене громадянською та економічною безправністю селянина, владою грошей.У повісті «Серед темної ночі» Борис Грінченко зображує українське село в кінці XIX століття. У цьому художньо довершеному творі ЖИТТЯ трьох синів патріархального селянина Пилипа Сиваша, уособлює історичні долі різних прошарків тогочасного селянства. Старший син Денис «був з тих селян, що поза господарством нічого не бачать», отже, з усіх сил, не гребуючи жодними засобами, він прагне вийти в «заможні хазяїни»; середульший Роман відбивається від села в місто; менший син Зінько вибирає шлях,чесного, трудящого селянина.
Фінал повістей трагічний. "Пропащою силою" (злодієм) стає селянин Роман Сиваш (від природи допитливий, енергійний, гарний парубок). Назавжди скалічене життя красуні — наймички Левантини. Головний герой повісті "Під тихими вербами" Зінько Сиваш (поетична, романтична натура), котрий є речником авторських поглядів, гине, переможений обставинами нерозумно влаштованого суспільства, темрявою неуцтва й забобонності селян (ненавмисне отруєний найближчими людьми). Справа, за яку Зінько поклав своє життя й хист (протистояти соціальній несправедливості, просвіщати, обороняти селян, згуртувати їх на боротьбу за громадянські права), зі смертю героя зупиняється на півдорозі.
Загалом дилогія сприймається як картина жорстокої боротьби за виживання людини, пригніченої непосильною працею, економічною й політичною безправністю, культурною відсталістю у її застиглості, непідвладності гуманістичному поступові. Й це дає підставу до висновку про розчарування Грінченка в ідеях просвітництва, народницьких ідеалах.