Питання 24. Дайте характеристику психології індивідуального підходу до дитини у процесі виховання.

Індивідуальний підхід передбачає побудову всієї системи виховання з урахуванням фізичних і духовних своєрідностей особистості кожної дитини, що зумовлюється деякими природженими відмінностями (тип ВНД тощо) або тими, що виникають внаслідок специфічних умов життя дитини та особливостей її виховання. Врахування індивідуальних відмінностей дитини є однією з важливих умов успіху у вихованні.

В індивідуальному підході до дитини у процесі виховання можна виділити два аспекти:

1. Психологічний – полягає у встановленні неповторної своєрідності учня, у визначенні його ставлення себе самого, особливостей суб’єктивного сприймання зовнішніх впливів і специфіки реагування на них.

2. Педагогічний – полягає у виборі таких засобів і форм впливу на учня, які найбільш відповідають його психологічним особливостям, психічним станам, настроями у даний момент і завдяки цьому забезпечують оптимальний виховний ефект.

Здійснення індивідуального підходу у процесі виховання означає передусім виявлення загальної спрямованості особистості учнів, їх схильностей, змісту інтересів. Їх врахування допомагає учителю підтримувати і стимулювати розвиток позитивних сторін особистості учнів.

Важливе значення в здійсненні індивідуального підходу до учнів має педагогічна оцінка їхньої діяльності і поведінки. При цьому об’єктом оцінки мають бути мотиви дій та вчинків, а не лише їх результати.

Однією з вимог індивідуального підходу є чітка диференціація методів і форм виховного впливу на учнів. Н-д, заохочення як засіб стимуляції потрібно застосовувати до кожного учня, але в першу чергу до тих учнів, в яких учитель помічає такі риси, як нерішучість, відсутність інтересу.

При виборі засобів і форм виховного впливу на учня треба враховувати необхідність в їх періодичному варіюванні. Н-д надто часте використання словесних впливів стосовно одного й того ж учня приводить до його знецінення: учень звикає до них і просто перестає реагувати на них.

Одним з важливих аспектів індивідуального підходу є врахування темпераменту учнів, що зумовлюється типом їх нервової системи.

Н-д, стосовно учня – сангвініка доцільно частіше проявляти більше вимог до сталості уподобань, стійкості реакцій на явища оточення. Меланхолік потребує частого підбадьорювання, схвалення, завдяки чому можна підвищити рівень його упевненості у власних силах. Флегматик зважаючи на повільність його реакцій, потребує тактовного стимулювання швидкісті рухів, мовлення, варіацію почуттів. У холерика, враховуючи його неврівноваженість, слід формувати стриманість, саморегуляцію своїх дій і вчинків. Урахування цих індивідуальних відмінностей тим важливіше, чим молодший учень ( у старшому шкільному віці прояви темпераменту завдяки вихованню і самовихованню стають менш виразними).

Важливу роль в індивідуальному підході відіграє врахування психічних станів учня, настрою, загального фізичного самопочуття, стомлюваності в процесі навчання. Загальною і важливою умовою забезпечення результативності індивідуального підходу є органічне поєднання впливів учителя на окремого учня з впливами на нього колективу ровесників.

Ключові слова: індивідуальний підхід, психологічний аспект, педагогічний аспект.

Питання 25. Дайте характеристику педагогічних умінь.

Педагогічні уміння включають у себе сукупність найрізноманітніших дій учителя, які співвідносяться з функціями педагогічної діяльності.

Найбільш повно уміння вчителя розкриваються А.К.Марковою. До основних можна віднести 9 груп.

Перша група. Уміння бачити в педагогічній ситуації проблему та оформити її у вигляді педагогічної задачі, орієнтуватися на учня, як на активного співучасника навчально – виховного процесу з власними мотивами та цілями; вивчати та перетворювати педагогічну ситуацію; конкретизувати педагогічні задачі в поетапні та оперативні; гнучко перебудовувати педагогічні цілі та задачі в залежності від зміни педагогічної ситуації; достойно виходити з складних педагогічних ситуацій; та ін.

Другу групу педагогічних умінь поділяються на 3 підгрупи :

1) Уміння , які відповідають на питання „чому вчити” : працювати зі змістом навчального матеріалу (обізнаність у нових концепціях та технологіях навчання); виділяти ключові ідеї навчального предмету , оновлювати його (за рахунок використання понять , термінів , дискусій у відповідній галузі науки); інтерпретувати інформацію , яка надходить з газет та журналів; встановлювати між предметні зв’язки та ін.

2) Уміння, які відповідають на питання „кого вчити”: вивчається стан окремих психічних функцій (пам’яті, мислення, уваги, мовлення та ін.) учнів та цілісних характеристик видів діяльності (навчальної, трудової); вивчаються реальні учбові можливості школярів, розрізняти успішність та особистісні якості учнів; уміння вчителя розширювати поле для самоорганізації учнів; працювати як зі слабкими , так і з обдарованими дітьми, розробляючи для них індивідуальні програми , та ін.

3) Уміння, які відповідають на запитання „як вчити”: відбирати та застосовувати різні прийоми і форми навчання та виховання; враховувати затрати сил та часу учнів і вчителя; порівнювати та узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх, використовувати диференційований та індивідуальний підходи до школярів, організовувати їх самостійну учбову діяльність, знаходити кілька способів вирішення однієї педагогічної задачі.

Третю групу утворюють уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; співвідносити ускладнення учнів з недоліками своєї роботи; виділяти слабкі та сильні сторони своєї праці, оцінювати свій індивідуальний стиль, аналізувати та узагальнювати свій досвід, співвідносити його з досвідом інших вчителів; будувати плани розвитку своєї педагогічної діяльності.

Четверта група умінь – це прийоми постановки широкого спектру комунікативних задач, головними з яких є вміння створювати умови для реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню та забезпечення його психологічної безпеки.

П’ята група умінь – прийоми, які сприяють досягненню високих рівнів спілкування. Уміння зрозуміти позицію іншого, проявити інтерес до його особистості; володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести); прийняти точку зору учня („децентрація” вчителя); використовує демократичний стиль керівництва; бути готовим подякувати учню; підтримувати однакове ставлення до всіх дітей та ін.

Шоста група – це уміння тримати стійку професійну позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії та може протидіяти труднощам заради соціальної та загальнолюдської цінності ; реалізувати та розвивати свої педагогічні здібності; керувати своїм емоційним станом; сприймати позитивні можливості свої та учнів, отже сприяти ствердженню своєї позитивної Я – концепції; оволодівати педагогічною майстерністю; здійснювати творчий пошук.

Сьома група – уміння усвідомлювати перспективи свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовувати все позитивне з своїх природних даних; підсилювати свої сильні сторони та знімати слабкі, використовувати компенсаторні можливості здібності, бути спрямованими на пошук нового , переходити до рівня майстерності, до творчого , новаторського рівня.

Восьма група об’єднує уміння визначати характеристики знань учнів на початку та в кінці навчального року; визначати причини відставання та здійснювати індивідуальний та диференційований підхід; стимулювати готовність до самонавчання та безперервної освіти.

Дев’ята група умінь співвідноситься з оцінкою вчителем стану вихованості школярів: за поведінкою учнів визначати погодженість моральних норм та переконань школярів; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості окремих учнів ( н-д., стимулювати активність окремого учня, сприяти зниженню тривожності другого, підтримати прагнення до лідерства третього).

Таким чином, педагогічні уміння, відповідають різним позиціям учителя, де „професійні педагогічні позиції – це сталі системи відношень вчителя (до учня, себе, колег), які визначають його поведінку.

Ключові слова: педагогічні уміння, уміння вчителя за А. К. Марковою.