1. У чому полягає сутність теорії розміщення виробництва й. Тюнера? Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за й. Тюнером.

Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції, що, зрештою зумовлює економію затрат суспільної праці, низьку собівартість продукції у виробника. Розміщення продуктивних сил—це динамічний процес обґрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих елементів їх.

Сучасне розміщення продуктивних сил певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичними особливостями окремих районів та їх географічним положенням. Розвиток економічної науки відбувався не тільки завдяки аналізу й узагальненням, а й через створення основ ринкової теорії розміщення виробництва, основоположниками якої є У. Тюнен, А. Вебер, А. Льоші, В. Кристаллер, У. Ізард, Дж. Чорлі, П. Хагет.

Однією із перших теорій з розміщення продуктивних сил була теорія розміщення сільського господарства Й. Тюнена, викладена ним у книзі «Ізольована держава в її відношенні до

сільського господарства і національної економіки. Досліджен­ня про вплив хлібних цін, багатства ґрунту і накладних витрат на землеробство», яка була опублікована у 1826 р. Поняття

ізольована держава» для автора було не більш як апарат, як знаряддя пізнання.

Основну увагу в теорії Тюнена приділено трьом головним

чинникам та їх взаємозв'язкам: відстані від господарства до міста (ринку збуту); цінам на різні види сільськогосподарської продукції; земельній ренті. У межах «ізольованої держави» просторова диференціація у використанні земель і сільського-

сподарському виробництві стала результатом дії трьох чинни­ми номенклатури та обсягів аграрного виробництва, які вима-гаються містом; технології аграрного виробництва і перевезень готової продукції; прагнення кожного виробника до максимі-зації земельної ренти шляхом виробництва таких видів продук­ції, для яких місцезнаходження його земель відносно ринку

збуту найбільш вигідно. На основі аналізу взаємодії цих чин­ників і великого обсягу інформації Тюнен виокремив зони спе-ціалізації виробництва, які широко відомі як класичні кільця Тюнена :

• — місто; 1 — городництво і садівництво; 2 — лісове господарство;

З — плодонасіннсве господарство; 4 — вигонне господарство;

5 — трипільна система; б — екстенсивне скотарство

У найближчій до міста зоні найбільш вигідними є садівництво і городництво в поєднанні з молочним тваринництвом. Це — високоінтенсивне приміське господарство. Другою зоною є лісове господарство, яке постачає в місто дрова (головний на той час енергоносій) і ділову деревину. У третій зоні — плодонасіннєво-му господарстві — вирощують картоплю, жито, овес, конюшину, пшеницю, відгодовують худобу. Четверта зона відводиться зер­новому і молочному господарству, землеробство — семипільне (пар, жито, ячмінь, овес і три поля — вигони і сінокоси). П'ятий пояс спеціалізується на виробництві зерна, є вигони і сінокоси. У шостому поясі переважає відгінно-пасовищне тваринництво, а землеробство розвивається тільки в споживчих цілях. На ринок іде тільки тваринницька продукція.Структури землекористування навколо багатьох європейських і американських міст формувались у своїх основних рисах за тео­рією Тюнена.