39. Охарактеризуйте проблеми енергопостачання і шляхи їх вирішення. Які перспективи розвитку електроенергетики?

Починаючи з 1990 р., в енергетиці спостерігається стійка тен­денція до скорочення генеруючих потужностей.

Значна частина базових енергоблоків ТЕС виче­рпала припустимий час роботи (це стосується у першу чергу вугільних енергоблоків), а їх робота у режимах з глибоким розвантаженням та періодичними зупинками для забезпечення покриття змінної частини графіків навантажень, веде до знач­ного зростання загальних витрат палива, і зокрема газомазутного.

Останніми роками в енергетиці знижується надійність, продуктивність та економічність роботи електроенергетичних систем: середні питомі витрати палива з 345-350г. у. п/кВт. год на початку

Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, враховуючи наукову та інженерну підтримку їх експлуата­ції, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробництва, економічно доцільну си­стему паливозабезпечення, поводження з відпрацьованим ядер­ним паливом та радіоактивними відходами.

Вкрай складною є ситуація і зі станом мереж та підстанцій. Дов­жина ЛЕП, які потребують заміни, становить близько 130 тис. км (приблизно 13 % від загальної довжини ЛЕП), через недостатнє фі­нансування не вирішуються проблеми пропускної здатності між-системних зв'язків і видачі всієї потужності станцій (зокрема ЗАЕС).

Виробничий потенціал галузі визначається ступенем зносу основних виробничих фондів, динамікою відтворювальних про­цесів, станом і питомою вагою активної частини основних вироб­ничих фондів. В електроенергетиці спостерігається стабільна тен­денція зростання зносу основних виробничих фондів. Так, рівень зношеності основних виробничих фондів галузі - - від 40,4 % (1990 р.) до майже 46% (2000 р). При цьому ступінь зносу ма­шин і обладнання досягає більш як 57 %. Значна частина вироб­ничого обладнання галузі відпрацювала свій ресурс.

Основними чинниками, які зумовили скорочення використан­ня встановленої потужності електростанцій України, були спад виробництва (а відтак і попиту) в народному господарстві, зно­шеність обладнання існуючих електроенергетичних потужнос­тей, обмеженість коштів на придбання палива для теплових елект­ростанцій, а також порушення відтворювальних процесів основ­ного капіталу. Усе це унеможливлювало повномасштабне прове­дення реконструкції і модернізації енергетичного обладнання че­рез порушення платіжної дисципліни користувачів за викорис­тання електро- та теплоенергії.

Перспективний розвиток електроенергетики України передба­чає такі пріоритети:

• модернізацію потужностей діючих ТЕС на основі їх техніч­ного переозброєння та впровадження нових технологій спалю­вання низькосортного твердого палива, парогазових технологій, а також здійснення заходів щодо обмеження негативного впливу теплової енергетики на навколишнє середовище;

• введення в дію енергоблоків на діючих АЕС та реабілітацію потужностей АЕС з реакторами ВВЕР-1000 та ВВЕР-440, термін експлуатації яких завершується;

• модернізацію потужностей діючих ГЕС та ГАЕС і будівницт­во нових у басейнах річок Тиси та верхнього Дністра.

Розвиток електроенергетики передбачає кілька напрямів.

Рівень електроспоживання. Для визначення оптимальних рів­нів споживання електроенергії враховуються майбутні структур­ні зрушення в економіці України, зокрема.

• розвиток промислового потенціалу для виробництва продук­ції, яка забезпечить першочергові потреби в продовольчих та про­мислових товарах;

• прискорений розвиток агропромислового потенціалу, палив­но-енергетичного комплексу, переорієнтація машинобудування на виробництво складної наукомісткої і конкурентоспроможної

продукції;

• збільшення обсягів експортної та імпортозамінної продук­ції та ін.