36. Охарактеризуйте проблеми й перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.

У галузі низька (відносно первинної переробки нафти) потуж­ність і слабка диверсифікація технологічних процесів, спрямова­них на облагороджування та разом з тим на покращання якості нафтопродуктів. Такий важливий технологічний процес, як гідро-очистка мазуту на українських заводах, взагалі відсутній, що спри­чиняє забруднення навколишнього середовища.

У 2000 р. нафтопереробні заводи України працювали на україн­ській, російській та казахській нафті. Питома вага російської наф­ти — близько 47 %. Майже половина всього обсягу використаної нафтової сировини припадала на одне нафтоджерело. У світовій практиці подібна ситуація оцінюється як негативна.

Найбільш важливою проблемою у видобутку нафти є забезпе­чення стабілізації обсягів видобутку нафти, а також їх помірне на­рощування.

Вирішення цієї проблеми можливе за умов: проведення геофі­зичних досліджень та пошуково-розвідувального буріння в обся­гах, що забезпечать приріст нафтових запасів у 2—3 рази біль­ших за обсяги видобутку нафти; істотного підвищення науково-технічного рівня та ефективності циклу робіт від розвідки нафто­вих родовищ до видобутку нафти; значного покращання фінансо­во-економічного стану структур, які займаються видобутком наф­ти з метою підтримки і нарощування нафторесурсної бази; удоско­налення амортизаційної політики (створення прискореного меха­нізму амортизації нафтових свердловин); прийняття диференці­йованого єдиною платежу за користування надрами; прийняття пільгового режиму оподаткування підприємств, які ведуть розвід­ку та розробку нафтових родовищ на шельфах Чорного та Азовсь­кого морів; прийняття закону про державну підтримку інвестицій­них проектів розвитку нафтовидобутку, інших законів, норматив­но-правових актів.

Сутність проблеми щодо транспортування нафти полягає: в за­безпеченні високоефективного функціонування нафтопровідних систем, надійній подачі нафти як на внутрішній ринок, так і на ринки Європи; нарощуванні транзитних потоків; інтеграції у за­гальноєвропейські та міжконтинентальні мережі нафтопроводів. Напрями її вирішення: розробка перспективних нафтопотоків, а також технологічних схем транспортування нафти; надійне нау­ково-технічне забезпечення функціонування нафтопровідної сис­теми; створення умов для зарубіжного та внутрішнього інвесту­вання розвитку нафтотранспортної системи; залучення наукового і виробничого потенціалу України до розроблення невирішених питань нафтотранспортування; створення сприятливих умов для

нарощування тратту нафти по території України; завершення ро­біт, що відносяться до української частини Євро-Азіатського наф-тотранспортного коридору; будівництво нових нафтопроводів.

Перед нафтопереробною промисловістю постає три найваж­ливіші проблеми:

1) необхідність нарощування обсягів переробки нафти для внут­рішнього споживання та експорту нафтопродуктів (деяких продук­тів нафтохімії), за допомогою проведення державної полі гики від­носно диверсифікації нафтоджерел; оновлення виробництва; по­дальша реалізація урядової програми з прийдімчації нафтопере­робних заводів відносно гарантованих поставок нафта; покра­щання фінансово-економічного стану нафтопереробних підпри­ємств; розвиток співробітництва із зарубіжними фірмами,

2) подальше поглиблення переробки мафій (до Ж) 85 %) для ефективного використання нафтової сировини покращання якості нафтопродуктів шляхом реконструкції нафтопереробних заводів, виведення з експлуатації фізично (ношеної о іа морально застарі­лого устаткування та обладнаним,

3) екологітаціи нафтопереробки, що передбачає екологічний аудит нафтопереробних заводів, скорочення викидів і скидів шкід­ливих речовин, твердих підходів; екологічний моніторинг; ство­рення програм екологічної безпеки об'єктів нафтопереробки і вико­ристання підходів виробництва тощо.

'і розвитком економіки України буде збільшуватись споживання нафти (у вигляді нафтопродуктів). Одним із важливих напрямів за­доволення потреб у нафті є нарощування власного її видобутку.

Незважаючи на істотну ступінь відпрацювання в Україні розві­даних нафтових запасів, потенціал нафтовидобутку далеко не виче­рпаний. Про це свідчать близько 5 млрд т умовного палива ще не-розвіданих запасів вуглеводнів на великих глибинах (більше 5 тис. м) у Дніпровсько-Донецькій западині, Передкарпатській улоговині та на відносно невеликих глибинах Азово-Чорноморського шельфу, а також у Волинсько-Подільській нафтогазоносній області.

За умов ефективного використання наявної ресурсної бази наф­товидобувної промисловості є можливість забезпечити стабіль­ний видобуток нафти, а з часом збільшити її з 3,7 млн т (включаючи газовий конденсат) у 2000 р. до 5,0 млн т (максимальний рівень).

У галузі транспортування нафти Україна повинна максимально використовувати своє вигідне географічне місцезнаходження — проміжне між Західною Європою (простором інтенсивного спожи­вання вуглеводнів) та Сходом (територією потужних вуглеводних ресурсів). Повинен одержати подальший розвиток Євро-Азіатський наф-тотранспортний коридор. Доцільна інтеграція нафтопроводів «Дружба» — «Адрія».

У перспективі будуть зростати потреби в нафтопродуктах — у 4—5 разів (максимальний рівень). Для покриття цих зростаючих потреб необхідні відповідні обсяги первинної переробки нафти — максимально 40—45 млн т. Поряд з нарощуванням виробництва очікується систематичне поглиблення переробки нафти, покра­щання якості нафтопродуктів. Усе це вимагає реконструкцій наф­топереробних заводів і диверсифікації нафтоджерел.

Загальним питанням у розвитку нафтового комплексу є прий­няття раціональної моделі управління ним. Дуже важливо звести до мінімуму виникнення конфлікту між різними інтересами на основі поєднання відмінних функцій: комерційних, регулювання ринку, державного управління.