- •У чому полягає сутність теорії розміщення виробництва й. Тюнера? Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за й. Тюнером.
- •Хто започаткував теорію розміщення промисловості? у чому її сутність?
- •Розкрийте особливості теорії розміщення виробництв Льоша.
- •3. (Повторно)
- •У чому сутність концепції територіальних обмежень та її модифікацій?
- •2.2.1. Влияние территориального разделения труда на структуру хозяйства
- •Охарактеризуйте економічні методи обґрунтування розміщення продуктивних сил: системний аналіз; балансовий; нормативний; картографічний; економіко-математичний.
- •Визначте критерії оцінки продуктивних сил. Дайте характеристику оцінки ефективності розміщення підприємств і галузей народного господарства.
- •2.1. Экономическое обоснование размещения производства
- •2.1.1. Анализ эффективности размещения производства
- •“Система шестиугольников” Кристаллера - Леша
- •Розкрийте сучасну концепцію розміщення продуктивних сил. Що таке індекс рівня районної спеціалізації? Яка методика його обчислення?
- •1.2.1. Закономерности размещения производительных сил
- •1.2.2. Факторы размещения производительных сил
- •1.2.3. Основные принципы региональной политики в Украине
- •1.2.4. Экономическое районирование территории Украины
- •Дайте визначення “природні ресурси” й “природні умови”.
- •Hаведіть характеристику відомих вам природних ресурсів.
- •10. Дайте характеристику економічних методів оцінки природних ресурсів і природних умов.
- •Наведіть характеристику мінеральним ресурсам.
- •Дайте визначення ресурсному потенціалу і приведіть методи оцінки.
- •Визначить показники розвитку економічної ситуації в Україні.
- •Назвіть заходи по раціональному використанню природо-ресурсного потенціалу України.
- •Приведіть основні напрямки ресурсозабезпечення.
- •Охарактеризуйте чисельність населення України, його динаміку і віково-статеву структуру.
- •Дайте визначення “трудового потенціалу”, назвіть його кількісні і якісні показники.
- •Безробіття в Україні, проблеми й перспективи. Центри зайнятості населення та їх призначення.
- •Структура балансу трудових ресурсів та його аналіз.
- •Визначте роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру паливно-енергетичного комплексу.
- •Визначте галузі паливно-енергетичного комплексу як фактор районування та їх вплив на розвиток і територіальну організацію народного господарства.
- •Вкажіть вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу України.
- •Назвіть енергетичні програми.
- •Охарактеризуйте розміщення галузей паливної промисловості.
- •Дайте характеристику паливного балансу та його структури.
- •Покажіть оптимізацію паливного балансу на сучасному етапі та у довгостроковій перспективі.
- •Визначте джерела надходження в Україну енергоносіїв. Покажіть зв’язки України з державами снд та іншими країнами.
- •32. Охарактеризуйте перспективи розвитку вугільної промисловості.
- •34. Розкрийте потребу у нафтопродуктах і забезпеченість власною нафтою економічних районів країни.
- •36. Охарактеризуйте проблеми й перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.
- •37. Визначте місце газової промисловості у паливному балансі країни.
- •38. Вкажіть особливості розміщення газових ресурсів і забезпеченість ними економічних районів.
- •Назвіть основні газовидобувні райони. Які основні напрями транспортування газу? Розкажіть про підземні газосховища.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку газової промисловості, екологізацію галузі.
- •Охарактеризуйте роль електроенергетики у розвитку народного господарства.
- •Розкрийте умови, фактори і наукові основи розміщення об’єктів електроенергетики. Створення єдиної енергетичної системи.
- •Вкажіть основні райони концентрації теплових, атомних і гідравлічних станцій.
- •Визначте сучасний стан електроенергетики. Назвіть обсяги виробництва електроенергії та електробаланс країни.
- •Охарактеризуйте проблеми енергопостачання і шляхи їх вирішення. Які перспективи розвитку електроенергетики?
- •Визначте значення будівельного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру будівельного комплексу.
- •Розкрийте вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення будівельного комплексу.
- •Охарактеризуйте промисловість будівельних матеріалів. Значення і структура галузі.
- •Розкрийте умови і чинники розміщення цементної промисловості, промисловості залізобетонних виробів і конструкцій, стінових, покрівельних та інших матеріалів.
- •Дайте кількісну та якісну характеристику капітального будівництва.
- •Охарактеризуйте підрядний та господарський спосіб ведення капітального будівництва.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва в умовах ринкової економіки.
- •Охарактеризуйте значення галузей, що виробляють предмети споживання непродовольчого характеру.
- •Розкрийте пріоритетність розвитку виробництва та підвищення якості непродовольчих товарів і насичення ними ринку країни. Галузева структура комплексу. Умови і чинники розміщення.
- •Визначте галузеву структуру легкої промисловості.
- •Дайте екологічну оцінку сировинної бази. Вкажіть райони та центри розміщення легкої промисловості.
- •Визначте обсяги виробництва окремих видів продукції і забезпеченість ними населення країни.
- •Охарактеризуйте міжгалузеві зв’язки легкої промисловості. Які основні проблеми та перспективи розвитку і розміщення цих галузей?
Hаведіть характеристику відомих вам природних ресурсів.
В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.
Мінерально-сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.
Потенціал мінерально-сировинних ресурсів формують промислові запаси паливно-енергетичних ресурсів, металічних, нерудної сировини для чорної металургії, гірничо-хімічної сировини, будівельних матеріалів.
Сукупна продуктивність мінерально-сировинного потенціалу України, розрахована В.П. Руденком, оцінюється в 17,3 млрд. дол. США. Переважну частину цієї вартості складає природно-ресурсний потенціал паливно-енергетичних ресурсів (71,9%), частка металічної сировини становить 16,6%, будматеріалів — 6,9%, нерудної сировини для металургійної промисловості — 2,3%, гірничо-хімічної сировини -2,2%.
В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А + В + С1 є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля — переважно в Дніпровському басейні.
В Україні виявлено 984 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор'ї. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд. тон умовного палива. Ступінь виснаження розвідних запасів становить понад 60%.
На території України розміщено понад 1,5 тис. родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.
Загальні запаси залізних руд України за категоріями А + В + С, оцінюються в 27,4 млрд. тон, а прогнозовані — у 20 млрд. тон. Основні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю.
Україна має певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті; титану — в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.
Україна багата на металічні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях.
Високою забезпеченістю паливно-енергетичними ресурсами відзначається Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Львівська області. Значні поклади металічних корисних копалин розвідані у Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській областях, а також у Автономній Республіці Крим. Природно-хімічна сировина інтенсивно експлуатується господарським комплексом Львівської, Сумської, Івано-Франківської областей та Автономної Республіки Крим. Будівельна сировина розповсюджена рівномірно по всій території країни, однак у структурі мінеральних ресурсів найбільша її частка має місце у Донецькій, Львівській, Луганській, Рівненській і Тернопільській областях та Автономній Республіці Крим.
Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.
Рівень, тривалість використання родючості та продуктивність ґрунтів залежать від їх властивостей, клімату, соціально-економічних умов господарювання, розвитку науки і техніки. Теоретичною основою високої продуктивності ґрунтів є врахування біологічних вимог культур, що вирощуються, до тепла, вологи тощо.
Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави, що виступає первинним фактором виробництва і своєрідним фундаментом економічного розвитку. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу. За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,8 млн. га, або 69,3% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,3%); забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,5 млн. га, або 4,1 %); землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,3 млн. га, або 5,3%).
Більшу частину земельного фонду України його на кінець складають сільськогосподарські угіддя (41827 млн. га). Землі під ріллею становили 32,5 млн. га, або 54 % земельної площі країни. У структурі земельних угідь України переважають родючі чорноземи (типові, звичайні і південні), які займають 55% площі орних земель. Біля 10% ріллі мають опідзолені і деградовані чорноземи, 2,5% - солонуваті ґрунти, 6% - чорноземні і дерново-чорноземні ґрунти на супісках і піщаних породах. Підзолисті ґрунти займають 7% ріллі, опідзолені - 5%. Біля 7% ріллі вкрито сірими лісовими ґрунтами. Розповсюджені також каштанові, лучні ґрунти, буроземи тощо.
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найвища залученість земель у господарський обіг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. В цілому земельні ресурси України характеризуються досить високим біопродуктивним потенціалом, а в його структурі висока питома вага ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,3%), Миколаївської (86,6%), Кіровоградської (85,7%), Дніпропетровської (82,8%), Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей.
Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується у річковій мережі на її території, та транзитного, що надходить із сусідніх територій по Дніпру і його допливах, Сіверському Донцю, Дунаю тощо. За межами України утворюється близько 30 км3 стоку (загальний його обсяг становить 210 км3).
Основним показником водних ресурсів річок є пересічна багаторічна величина, або норма річного стоку. В середньому за водністю році ресурси місцевого стоку України складають 50 км3., а транзитний стік — 159 км3. Загальні водні ресурси держави сягають 209.8 км3. Транзитний стік більше ніж у 3 рази переважає місцевий, що значно обмежує використання водних ресурсів для внутрішніх потреб. Отже, основне джерело використання водних ресурсів України — місцевий стік річок і частина транзитного. Іншою обставиною, що обмежує використання водних ресурсів, є їхній нерівномірний розподіл по території держави, внаслідок чого водозабезпеченість окремих адміністративних областей не однакова.
Найбільшу кількість води мають західні області, де на 1 км2 площі припадає від 100 до 600 тис. м3 місцевого стоку. Найменше забезпечені водою південні області. Так, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях на 1 км2 території припадає від 5-10 до 40 тис. м3 води на рік, а на одного жителя — від 130 до 400 м3. В областях Полісся на 1 км2. території нараховується від 75 до 100 тис. м3 на рік, а на одного мешканця — від 1500 до 2000 м3 .В областях лісостепової зони на 1 км2 площі водні ресурси складають 50-70 тис. м3 на рік, збільшуючись до 100-125 тис. м3 у східній і західній частині зони. На одного жителя тут налічувалось від 500 до 1500 м3 води на рік.
Значні водні ресурси зосереджені в озерах України, які поширені по всій території. Об'єм води у прісних озерах досягає понад 2,3 км3.
Великі території України займають болота, заболочені і перезволожені землі, в яких зосереджено біля 30 км3 води.
Україна має великі запаси підземних вод, які здебільшого використовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних вод у зоні активного водообміну складає 21 км3 на рік. У межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільші Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільській і Причорноморський.
Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господарство. Для пом'якшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,16 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 км3), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 28 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо.
Використання водних ресурсів поділяється на: водоспоживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сільське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурсу (гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм).
Важливою складовою водних ресурсів є їх гідроенергоресурси — запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище від рівня моря. Загальні потенційні гідроенергоресурси становлять близько 60% всієї енергії поверхневого стоку
Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.
Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіальне досить диференційований: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21—22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.
У віковій структурі лісів переважають молодняки і середньовікові та пристигаючи насадження (понад 90% усіх лісовкритих площ). Лісистість у різних частинах і регіонах держави нерівномірна. Вона значно вища на заході і півночі країни, особливо в Карпатах, а також у Кримських горах. Із просуванням на південь і південний схід лісистість поступово зменшується. У західній та північній частинах покрита лісом площа становить 20-40%, у Карпатах - понад 40%, на Поліссі — 25,7%. На півдні лісові площі невеликі (у Криму лісистість становить 10%, у степу - 4%)..
Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.
Соціально-економічні рекреаційні ресурси в Україні формують культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території тощо.