- •У чому полягає сутність теорії розміщення виробництва й. Тюнера? Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за й. Тюнером.
- •Хто започаткував теорію розміщення промисловості? у чому її сутність?
- •Розкрийте особливості теорії розміщення виробництв Льоша.
- •3. (Повторно)
- •У чому сутність концепції територіальних обмежень та її модифікацій?
- •2.2.1. Влияние территориального разделения труда на структуру хозяйства
- •Охарактеризуйте економічні методи обґрунтування розміщення продуктивних сил: системний аналіз; балансовий; нормативний; картографічний; економіко-математичний.
- •Визначте критерії оцінки продуктивних сил. Дайте характеристику оцінки ефективності розміщення підприємств і галузей народного господарства.
- •2.1. Экономическое обоснование размещения производства
- •2.1.1. Анализ эффективности размещения производства
- •“Система шестиугольников” Кристаллера - Леша
- •Розкрийте сучасну концепцію розміщення продуктивних сил. Що таке індекс рівня районної спеціалізації? Яка методика його обчислення?
- •1.2.1. Закономерности размещения производительных сил
- •1.2.2. Факторы размещения производительных сил
- •1.2.3. Основные принципы региональной политики в Украине
- •1.2.4. Экономическое районирование территории Украины
- •Дайте визначення “природні ресурси” й “природні умови”.
- •Hаведіть характеристику відомих вам природних ресурсів.
- •10. Дайте характеристику економічних методів оцінки природних ресурсів і природних умов.
- •Наведіть характеристику мінеральним ресурсам.
- •Дайте визначення ресурсному потенціалу і приведіть методи оцінки.
- •Визначить показники розвитку економічної ситуації в Україні.
- •Назвіть заходи по раціональному використанню природо-ресурсного потенціалу України.
- •Приведіть основні напрямки ресурсозабезпечення.
- •Охарактеризуйте чисельність населення України, його динаміку і віково-статеву структуру.
- •Дайте визначення “трудового потенціалу”, назвіть його кількісні і якісні показники.
- •Безробіття в Україні, проблеми й перспективи. Центри зайнятості населення та їх призначення.
- •Структура балансу трудових ресурсів та його аналіз.
- •Визначте роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру паливно-енергетичного комплексу.
- •Визначте галузі паливно-енергетичного комплексу як фактор районування та їх вплив на розвиток і територіальну організацію народного господарства.
- •Вкажіть вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу України.
- •Назвіть енергетичні програми.
- •Охарактеризуйте розміщення галузей паливної промисловості.
- •Дайте характеристику паливного балансу та його структури.
- •Покажіть оптимізацію паливного балансу на сучасному етапі та у довгостроковій перспективі.
- •Визначте джерела надходження в Україну енергоносіїв. Покажіть зв’язки України з державами снд та іншими країнами.
- •32. Охарактеризуйте перспективи розвитку вугільної промисловості.
- •34. Розкрийте потребу у нафтопродуктах і забезпеченість власною нафтою економічних районів країни.
- •36. Охарактеризуйте проблеми й перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.
- •37. Визначте місце газової промисловості у паливному балансі країни.
- •38. Вкажіть особливості розміщення газових ресурсів і забезпеченість ними економічних районів.
- •Назвіть основні газовидобувні райони. Які основні напрями транспортування газу? Розкажіть про підземні газосховища.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку газової промисловості, екологізацію галузі.
- •Охарактеризуйте роль електроенергетики у розвитку народного господарства.
- •Розкрийте умови, фактори і наукові основи розміщення об’єктів електроенергетики. Створення єдиної енергетичної системи.
- •Вкажіть основні райони концентрації теплових, атомних і гідравлічних станцій.
- •Визначте сучасний стан електроенергетики. Назвіть обсяги виробництва електроенергії та електробаланс країни.
- •Охарактеризуйте проблеми енергопостачання і шляхи їх вирішення. Які перспективи розвитку електроенергетики?
- •Визначте значення будівельного комплексу в народному господарстві.
- •Охарактеризуйте структуру будівельного комплексу.
- •Розкрийте вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення будівельного комплексу.
- •Охарактеризуйте промисловість будівельних матеріалів. Значення і структура галузі.
- •Розкрийте умови і чинники розміщення цементної промисловості, промисловості залізобетонних виробів і конструкцій, стінових, покрівельних та інших матеріалів.
- •Дайте кількісну та якісну характеристику капітального будівництва.
- •Охарактеризуйте підрядний та господарський спосіб ведення капітального будівництва.
- •Визначте проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва в умовах ринкової економіки.
- •Охарактеризуйте значення галузей, що виробляють предмети споживання непродовольчого характеру.
- •Розкрийте пріоритетність розвитку виробництва та підвищення якості непродовольчих товарів і насичення ними ринку країни. Галузева структура комплексу. Умови і чинники розміщення.
- •Визначте галузеву структуру легкої промисловості.
- •Дайте екологічну оцінку сировинної бази. Вкажіть райони та центри розміщення легкої промисловості.
- •Визначте обсяги виробництва окремих видів продукції і забезпеченість ними населення країни.
- •Охарактеризуйте міжгалузеві зв’язки легкої промисловості. Які основні проблеми та перспективи розвитку і розміщення цих галузей?
Визначте джерела надходження в Україну енергоносіїв. Покажіть зв’язки України з державами снд та іншими країнами.
Враховуючи потребу України в нафті, нафтопродуктах і природному газі та найбільш оптимістичні прогнози щодо їх власного видобутку, можна очікувати, що Україна залишиться імпортером цих ресурсів і на перспективу.
Потреба України в нафтопродуктах за різними оцінками становить 24—28 млн т на рік, природного газу — 85 млрд м3.
Отже, і в перспективі Україна задовольнятиме свою потребу в нафті (нафтопродуктах) на 80—90 % за рахунок імпорту, а в природному газі більш як на 50 %.
Доцільно зазначити, що рівень забезпеченості України власними первинними ПЕР є досить високим (51 %). Згадаємо, що в Японії цей показник становить лише 7 %, в Італії — 17 %, для більшості країн світу цей показник не перевищує 50 %, що зумовлено сучасними світовими економічними закономірностями.
Проблема полягає в тому, що велика частка імпорту ПЕР (більш ніж 70 %) здійснюється з території однієї країни (Росії). Вважається, що коли з однієї країни імпортується до 20 % необхідного ресурсу, то це проблема економічна; якщо ЗО % — то це стає проблемою політичною; якщо понад 40 % — переростає в проблему державної безпеки. Як бачимо, для України рівні обсягів імпорту ПЕР з території однієї країни значно перевищують рівні, що становлять загрозу не тільки для енергетичної незалежності, а й для державної безпеки взагалі. Таким чином, в країні існує гостра необхідність диверсифікації джерел імпорту нафти і
газу, яка зумовлена чинниками економічної доцільності та державної безпеки.
Створення умов для надходження в Україну нафти з Азербайджану, Казахстану та країн Близького Сходу має для нашої країни стратегічне значення.
Диверсифікація джерел постачання нафти також може бути вирішена шляхом побудови Одеського нафтового терміналу та танкерного флоту. Побудова нафтового терміналу потужністю 40 млн т дасть можливість не тільки забезпечити сирою нафтою НПЗ України, а й здійснювати транзит нафти в Західну Європу через нафто-продуктоировід Одеса — Броди.
Значно складнішою є проблема диверсифікації джерел постачання природного газу, бо її вирішення пов'язане з дуже великими капіталовкладеннями та низкою політичних проблем.
Можливими джерелами додаткового надходження газу в Україну є родовища Туркменістану, Північного моря та Алжиру. Існують проекти щодо реалізації цих можливостей.
Альтернативним регіоном постачання газу в Україну є також Близький Схід. Сьогодні в Ірані не знаходять виходу понад 36 млрд м3/рік газу. З усіх потенційних споживачів газу Україна знаходиться ближче всіх до Ірану (на 1600 км ближче Німеччини — найбільш реального західного споживача близькосхідного газу).
30. Визначте місце вугільної промисловості у паливному балансі країни.
Сукупність економічних показників, які характеризують обсяги, територіальне розміщення та структуру видобування, виробництва, розподілу та використання палива і енергії в країні та її областях, являє собою паливно-енергетичний баланс (ГІЕБ). Паливно-енергетичний баланс складається з прибуткової та витратної частин .
У структурі виробництва (видобутку) природного палива в Україні переважає вугілля. В 2000 р. питома вага вугілля в структурі видобутку становила 57,7 %, тоді як на нафту припадало 7,2 %, на природний газ — 26 %. Разом з тим у споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні паливно-енергетичних ресурсів становила 41,8 %, тоді як вугілля — лише 25,2 %, топкового мазуту — 1,5 %.
Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енергетичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.
31. Дайте економічну характеристику вугільних басейнів.
Запаси вугілля на тер Укр зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В заг запасах вугілля в Укр найвища питома вага належить донецькому басейну, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на тер Харківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі. Із загальних запасів 42,5 млрд т віднесено до прогнозних ресурсів. Запаси вугілля в Укр цілком достатні для задоволеня власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ Укр, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на ек-ну ефективність в-ва у вугільній пр-сті. Геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна – становить 1400м. По горизонтах понад 600м функціонує майже 60% шахт, на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт. Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550м, а потужність пластів вугілля – від 1 до 1,5м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів вугілля Укр). В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від камяного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для в-ва буровугільних брикетів, які споживаються нас-ням на комунально-побутові потреби. Розробка буровугільних родовищ проводиться підземним та вікритим способом. Частка відкритих розробок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика – максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах – 64 м. Зональність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля Укр). Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан вир-чих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше 20 років. Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і буд-ва нових шахт з 1975р. стали різко зменшуватися. За останні 15-20років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні – одна, в Дніпровському басейні – один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х – на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% п-в. Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення вир-чих потужностей вугільної пр-сті Укр. Це пов з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній пр-сті була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у сіхдних регіонах колишнього СРСР. Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення вир-чих потужностей і погіршення стр-ри шахтного фонду в Укр. Вир-чі потужності, що вибули у 1991-1997рр., склали 78,7 млн т. Це призвело до втрати реальної вир-чої потужності шахтного фонду в обсязі 77,3 млн т і зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня – 75,9 млн т в 1997р при 164,8 млн т в 1990р., або більше ніж у двва рази. Найбільше зниження обсягів видобутку відублося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 84,8%, тоді як у Донецькому – на 51,1%, а Львівсько-Волинському – на 65,7%. Із заг обсягу постачання вугілля на тер Укр до 95% припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну використовується гол чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі ек-ки. Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується гол чином для потреб енергетики та коксохімічної пр-сті. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики. Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (І-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні потреби. Буре вугілля використовується гол чином для в-ва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області). Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, гол чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя. Імпорт вугілля в Укр здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної пр-сті) та Польщі. Першочерговим завданням розвитку вугільної пр-сті є компенсація вибуваючих потужностей за рах завершення вже початого буд-ів і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну пр-цію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад в-ва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки буд-ву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі. П-ва вугільної пр-сті відносяться до екологонебезпечних, оск розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічних режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість грунтів. Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної к-ті сисокомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачувальних фабрик. Вугільна пр-сть забруднює і повітряний басейн. Викиди забруднених речовин в атмосферу п-вами Мінвуглепрому становитлять до 25% від викидів цих речовин по Укр. На очисні споруди направляється менше половини всіх викидів, з яких уловлюється й обезводнюється 95%. Решта викидів здійснюється без очистки у вигляді газоподібних та рідких речовин. Значним джерелом забруднення повітряного басейну, поверхневих та підземних вод, а також зниження родючості грунтів є розміщення відходів вуглевидобутку і особливо вуглезбагачення в спеціальних природних відвалах та накопичувачах – щорічно у відвали скидається 60-70 млн куб м породи. К-сть прир відвалів становить майже 1300, з яких близько 300 – це ті, що горять. Втрата родючості земель під відвалами становить більш як 7000 га. Незадовільний екологічний стан у вугледобувних р-нах, особливо у Донбасі, посилюється також високим рівнем концентрації п-в металургійної та хім пр-сті, що посилює техногенне навантаження на навк сер і хар-є його як надзвичайно небезпечне для здоровя нас-ня.