Функції: ходьба, біг, стрибки.

Стоячи: руки на високій лавці: переступає 5 кроків вправо / вліво.

Стоячи: з підтримкою за дві руки, проходить уперед 10 кроків.

Стоячи: з підтримкою за одну руку, проходить уперед 10 кроків.

Стоячи: проходить уперед 10 кроків.

Стоячи: проходить уперед 10 кроків, зупиняється, повертається на 180

градусів, іде назад.

Стоячи: проходить назад 10 кроків.

Стоячи: проходить уперед 10 кроків поміж паралельними прямими (ширина 20 см) 47. Стоячи: проходить назад 10 кроків, ступаючи по прямій (ширина 2 см).

Стоячи: переступає перешкоду на висоті колін правою / лівою ногою. Стоячи: пробігає в перед 5 м, зупиняється, повертається.

Стоячи: б'є м'яч правою / лівою ногою.

Стоячи: підстрибує на 35 см, ноги разом.

Стоячи: стрибає вперед на 35 см, ноги разом.

Стоячи: піднімається на 5 сходинок перемінним кроком (самостійно, тримаючись за одне поруччя).

Стоячи: спускається з 5-и сходинок перемінним кроком (самостійно, тримаючись за одне поруччя).

Тестування дитини на виконання всіх вище зазначених функцій та виявлення сильних і слабких сторін розвитку основних рухових функцій дає можливість досить чітко та послідовно сформувати програму втручання, тобто підібрати вправи (комплекс вправ) для тренування тієї чи іншої функції.

5.3. Використання компенсаційної техніки та допоміжних засобів.

Перед тим як прийняти рішення про використання тих чи інших компенсаційних засобів чи пристосувань, потрібно зважити всі «за» і «проти». Наприклад, деякі деформації можна не коригувати, оскільки вони допомагають паралізованій стояти чи витримувати якесь положення (Реабілітація не заради самої реабілітації, а покращення якості життя!).

деякі пристосування чи ортопедичні апарати заважають розвитку м'язової сили у дитини, і внаслідок цього з часом вона не зможе пересуватися без цих пристосувань.

Часто допоміжні пристосування (апарати, тутори…) використовують як тренажер, для тренування тієї чи іншої функції, певного положення тіла чи кінцівки, з метою розтягу спастичних м'язів, профілактики контрактур та ін.

Допоміжні засоби. Ортези, тутори, апарати (для верхніх та нижніх кінцівок); корсет, напівкорсет; ортопедичне взуття; ортопедичні устілки, супінатори.

Важливо фіксувати інформацію, коли і де були зроблені перелічені вище вироби, наскільки вони адекватно підібрані та використовуються, а також можливі рекомендації або зауваження щодо їх використання.

Наприклад, занотовується: «Для нормалізації функції стояння та ходьби на протезному заводі м. Києва 26.10.1999р. для А.П. було виготовлено апарати для нижніх кінцівок із напівкорсетом: стопа – гомілка – глухий тутор, гомілка – стегно – замковий пристрій. (За необхідності чи неможливості письмового опису, апарати можна схематично намалювати). Дитина проводить в апаратах 30 – 60 хвилин на добу. З використанням апаратів проблем не виявлено, скарг із боку дитини і батьків немає».

Компенсаційна техніка: палички (одно - , чотирьохопорні, передньоопорні, задньоопорні, ручні гальма та ін.); візок (активний).

Фахівець повинен перевірити, наскільки техніка відповідає потребам дитини та її розмірам.

Наприклад параметри підбору візка мають бути такими, як намалюнку 5.1.

1 –висота сидіння (за умови, що дитина погано втримує спину, і необхідна висока спинка візка) вимірюється від сидіння до потилиці; можливий ще підголовник для підтримування та фіксації голови;

2 – висота сидіння (за умови, що дитина самостійно втримує положення сидячи, утримує спину), вимірюється від сидіння до нижнього вигину лопатки;

3 – довжина сидіння, вимірюється в положенні сидячи від спинки до підколінної ямки з додаванням приблизно 2-х см;

4 – висота підніжки, вимірюється від підколінної ямки до підошви з додаванням 1-2-х см (враховується подушка сидіння);

5 – ширина сидіння, вимірюється в положенні сидячи з додаванням 7-8 см (враховується одяг);

6 – висота підлокітників, вимірюється від основи сидіння до ліктя, зігнутого на 90 град.

Перш ніж радити батькам використовувати ті чи інші допоміжні засоби, необхідно обов'язково отримати консультацію ортопеда, невролога,на предмет відсутності протипоказань щодо їх використання!

Наприклад, дитину, яка сама не втримує положення стоячи, необхідно вертикалізувати. Є можливість зробити це за рахунок використання спеціального стоїка (він має м'які кріплення – ремені на рівні стоп, колін, попереку ). Але в медичій картці дитини записано: «деформація колінних і гомілковостопних суглобів «. Тому знадобилася консультація ортопеда, який застеріг: « Якщо дитину вертикалізувати – колінні та гомілковостопні суглоби отримають велике навантаження за рахунок ваги тіла дитини. Оскільки ці суглоби деформовані, таке навантаження створює загозу травмування суглобів». Отже, у цьому випадку стоїк компенсує функцію стояння, але його використання загрожує стану суглобів.

Більш придатними для цієї дитини стали спеціально виготовлені для неї в ортезній майстерні високі тутори з напівкорсетом. Вони, як і стоїк, компенсують функцію стояння, але, крім того, чітко фіксують кожен вигин кінцівки та суглобів, обмежуючи вертикальне навантаження на них, і в такий спосіб захищають їх від травмування.

Батьків потрібно навчати правил використання допоміжних засобів і компенсаційної техніки, застерігати їх щодо можливих негативних наслідків застосування цих засобів (відлежини, потертості, пере тискання м'яких тканин, нестійке положення та ін.).

Помітивши їх, батьки обов'язково повинні звернутися до фахівця та отримати консультацію.

З розвитком дитини змінюються й її потреби, тому періодично необхідно проводити перевірку та виявляти, чи потрібна заміна даного пристосування або відмови від його використання.