1. Емоційно-особистісний розвиток.

1. Переважний емоційний стан.

2. Схильність до різних змін настрою.

3. Тривожність,страхи.

4. Особливості реагування на свою фізичну неповносправність.

5. Особливості спілкування з ровесниками (соромязливість, невпевненість, конфліктність, агресивність).

6. Характер взаємин із близькими дорослими (залежність, прив'язаність, конфлікти).

Рекомендації

Фізичний розвиток.

1. М'язовий тонус.

2. Обмеження активної та пасивної амплітуди рухів у суглобах.

3. Деформації та контрактури.

4. Сила м'язів.

5. Розвиток основних рухових функцій:

1. лежання і перевертання;

2. сидіння;

3. повзання та рачкування

4. стояння

5. ходьба,біг,стрибки;

6. Використання компенсаційної техніки та допоміжних засобів.

Рекомендації

Самообслуговування.

1. Одягання,роздягання.

2. Вмивання,миття.

3. Туалет.

4. Прийом їжі,годування.

5. Пересування.

Рекомендації.

Ведення карти починається із записів усіх фахівців про результати діагностичного обстеження дитини.Виходячи із зафіксованих показників розвитку дитини,кожен фахівець стисло записує рекомендації щодо змісту корекційно-розвивальної роботи з нею на найближчий час.

Частота записів про динаміку реабілітаційного процесу залежить від того,в якому режимі працює реабілітаційний центр.Якщо дитина періодично проходить курс реабілітації, то на початку його фіксується діагностичні дані, а по закінченні – зміни, відбулися в тих чи інших показниках її розвитку, внесених у картку. Впродовж короткого реабілітаційного курсу(наприклад, за один місяць) навряд чи зажди вдасться сформувати у дитини нові якості. Проте за цей час уже виразно виявляється певні зрушення, які свідчать про ефективність здійснювальної роботи і доцільність її продовження. Прикладом такого важливого кроку, який може зробити дитина за короткий час,є виконання нею самостійно тих завдань, які раніше були їй доступні тільки з допомогою дорослого, чи активне використання нею допомоги після, здавалося б, повної безпорадності на початку занять.

Якщо дитина постійно відвідує реабілітаційний центр то результати контрольних «зрізів» її досягнень зазвичай фіксується восени після літніх канікул та весною.

Складним є питання форми фіксації динаміки реабілітаційного процесу. У деяких відомих нам картах зміни в обстежуваних функціях під час контрольних зрізів фіксуються умовними показниками (+, ++, - і т. ін.). Це робить записи компактними аж до можливості заповнення карти-бланка, але мало інформативними, особливо для нових фахівців, які продовжують роботу з дитиною. Виникає небезпека формалізму. Тому нам уявляються корисними більш поширені записи, в яких відбивається реальний зміст того, що відбувалося в розвитку дитини впродовж певного часу. Але для цього знадобиться зошит, в якому відводиться місце для записів про зміни усіх обстежуваних функціях. Такий документ за формою подібний до традиційної медичної картки. Він містить багатий матеріал, який від ображає пройдений дитиною шлях розвитку впливом спеціальної корекції та її стан на даний час, що дає підстави для підстави для певного прогнозу.

Очевидно, обидва способи ведення карти варто випробувати досвідом. Можливий шлях її удосконалення – вироблення чітких змістових відповідників умовним позначенням.

Успішність реабілітаційного процесу й ефективне ведення карти яка від ображає його динаміку, залежить від володіння фахівцями певною системою знань та уявлень про особливості тих чи інших порушень розвитку дитини, хворої на церебральний параліч,засоби діагностики і корекції. Саме ці питання розкриваються в наступних розділах методичного посібника.