3.1.3. Етапи підготовки лекцій
Обравши ту чи іншу методику викладання лекції, слід приступити до її підготовки. Процес підготовки лекції, як і будь-який процес, включає в себе цілий ряд етапів. Щодо етапів, то це в першу чергу необхідні вимоги, які визначають структуру та зміст лекції, підбір матеріалу для лекції викладачем, конспект викладача з додатками.
Охарактеризуємо основні вимоги, які ставляться до процесу підготовки лекції.
Доступність. Поєднувати різні види лекцій в одній не варто: від цього може знизитися якість лекції, а головне - порушитися контакт з аудиторією. До того ж, при зміні стилів студентам буде важко пристосуватися до лектора.
Інформативність. Для того, щоб ввести студента до творчої лабораторії наукового мислення, необхідним є логічно послідовне, обґрунтоване викладення предмету. Декларативне викладення готових висновків, вказання рецептів не сприяє вихованню у студентів здатності до наукового мислення.
Лектор повинен всебічно охарактеризувати ті або інші теоретичні концепції, проаналізувати їх зміст, обґрунтувати свою точку зору.
Читаючи курс, лектор не зобов'язаний розкривати всі положення програми. Це завдання авторів підручника. Важливо, враховуючи зміст підручника, належним чином тлумачити подану в ньому інформацію та повідомляти про нові зміни за темою лекції.
Науковість. Ця вимога передбачає повідомлення студентам певної наукової інформації, що відповідає сучасному рівню розвитку науки. Завдання лекції - розкрити предмет або явище в його найважливіших проявах, знайти найголовніше, та звернути увагу студентів на нього.
Доказовість. Ця вимога передбачає наявність достатньої кількості яскравих і переконливих прикладів, фактів та обґрунтувань, документів і наукових доказів. Щоб ця вимога виконувалася, необхідно підтримувати гармонічне співвідношення теоретичного та практичного матеріалу, показати зв'язок з реальністю сучасного життя. Не варто захоплюватися перевантаженням фактів і лише ілюстративним їх використанням.
Інтерес до лекції, її педагогічне значення зростають, якщо лектор викладає результати власних наукових досліджень або свого практичного досвіду. Але, звичайно, не можна припускати при цьому надмірної вузькості у судженнях і передчасних висновків.
Велике враження на студентів справляють результати практичних досліджень, особливо, якщо в них брали участь і студенти, і сам лектор. Такі факти не лише добре запам’ятовуються аудиторією, але й наочно ілюструють положення про активний характер теорії. Тим самим істотно підвищується конкретна виховна роль лекції.
Однією з форм зв’язку лекційного курсу з життям є наведення у ньому матеріалів профілюючих наук. Дотримуючись цієї вимоги, необхідно враховувати особливості аудиторії студентів: рівень їх знань, забезпеченість підручниками та навчальними посібниками, вік, стать.
Дуже важливо, щоб форма та зміст лекції відповідали рівню розвитку слухачів. Занадто спрощене викладення буде нецікавим для досить добре підготовленої аудиторії, а лекція, викладена в надто важкій формі, виявиться малодоступною для слухачів або буде неправильно зрозумілою.
У лекції з нової теми викладачу доводиться широко використовувати
поняття та терміни, висвітлені в попередніх темах. Якщо ці поняття та терміни ще не засвоєні і не осмислені студентами (наприклад, на практичних заняттях), вони будуть слухати лекцію з таким почуттям, ніби вона читається іноземною мовою.
Лекція виправдовує своє призначення, якщо вона в змозі зацікавити студентів до поглибленого вивчення предмету.
Знання основних психологічних статевих особливостей сприятиме ефективності засвоєння лекції, а також створенню оптимального психологічного клімату в аудиторії.
Психологічні дослідження показують, що у дівчат значно переважають показники короткочасної пам'яті, вербального інтелекту, адаптивності розуму. Це обумовлено, насамперед, особливостями емоційно-вольової сфери жінок - емоційною неврівноваженістю, тривожністю тощо.
Досліджено, що енергетична ціна творчого зусилля у жінок є більшою. Тому нові інтелектуальні завдання краще вирішувати чоловікам.
Слід пам'ятати, що в жіночих виробничих колективах понад усе цінуються міжособистісні стосунки, а в чоловічих - кваліфікація й досягнення у професійній діяльності.
Чоловікам притаманні насамперед рішучість, впевненість у собі, прямолінійність відносин, об'єктивність, розважливість і критичність, орієнтація на індивідуальні досягнення. Чоловікам також властивий стиль спілкування, що визначається турботою про незалежність.
Жінки, на відміну від чоловіків, надають більшого значення стосункам між людьми. Це виявляється у товариськості, життєрадісності, відкритості, довірливості, сприйнятливості, чуттєвості.
На доступність лекції впливає емоційність викладу. Викладач, який
читає лекцію, повинен володіти ораторським мистецтвом.
Культура мовлення, виразність, емоційність викладу - необхідні ознаки
лекції. Знаючи вимоги, що висуваються до лекції, можна її структурувати.
Найпоширенішими елементами структури лекції є наступні ( див. рис.
3.3.):
Вступ - покликаний зацікавити та налаштувати аудиторію на слухання лекції, тому цікаво завжди почати з головної і провідної думки, яка потім посяде центральне місце.
Рис. 3.3. Загальна структура лекції
Традиційний вступ - включає в себе тему лекції, її план, визначення цілей, коротку характеристику плану та проблем, коротку характеристику літератури.
Нетрадиційний вступ ставить за мету привернення уваги аудиторії до даної лекції. Це можуть бути, наприклад, проблемні питання, випадки з життя, демонстрація наочного приладдя тощо.
Викладення - основна частина лекції, у якій реалізується вся тема. Вбираючи в себе весь фактичний матеріал, його аналіз та оцінку, центральна частина лекції втілює його ідеї та розкриває теоретичні положення. У ході викладення використовуються всі форми та способи роздумів, аргументації та доказів. У ньому в повній мірі виявляється ораторський стиль, тобто вміння говорити змістовно та переконливо, цікаво та культурно.
Основна частина лекції розбивається на логічні вузли - основні питання. Бажано, щоб питання збігалися з навчальною програмою. Але це не означає, що лектор повинен кожен пункт програми викласти в лекції.
Кількість питань у плані лекції не повинна бути надлишковою. Приблизно 2-3 питання на одну двохгодинну лекцію, або 4-5 питань на-дві лекції за однією темою (4 години). Інакше кажучи, одне питання плану розраховується на одну академічну годину лекції (45 хвилин). План повідомляється студентам. Від чіткості плану, його логіки багато в чому залежить якість засвоєння теми студентами. Питання повинні формулюватися чітко, двома-трьома словами. Питання плану - це сигнал студенту про те, що він має засвоїти, вивчити та зрозуміти. Якщо сигнал нечіткий, то й сприйняття буде розпливчастим. Логіка плану повинна визначати і логіку засвоєння.
Закріплення має за мету узагальнити в коротких формулюваннях основні ідеї лекції, логічно завершуючи її як цілісний витвір, а також спрямувати подальшу самостійну роботу студентів, закласти наукову основу для наступних лекцій.
При підборі літератури для оглядового курсу викладач повинен переглянути всю доступну літературу. Рекомендується проконсультуватися з викладачем такого ж курсу в інших вищих навчальних закладах і запитати, яку літературу і чому вони її використовують.
В якості інструктивного матеріалу можуть використовуватися також підручники, закони з коментарями, судові рішення або інформація з періодичних видань.
При відборі матеріалу для лекції викладач повинен враховувати, що у лекціях слід викладати лише найважливіший програмний матеріал курсу. Нескладні описові частини, які студент може засвоїти за допомогою підручників та навчальних посібників, рекомендується відносити на самостійну роботу студентів, практичні заняття та виробничу практику. Це дозволить лектору докладно та поглиблено викласти найбільш складні та важливі у науковому відношенні питання, ознайомити студентів з практикою обліку.
При підготовці навчального матеріалу дуже важливо визначити його обсяг, розподілити на основний і другорядний.
Збирати матеріал - означає робити короткі виписки. Система цих виписок різна. Наприклад, можна завести папки за темами лекції і складати в них не лише ксерокопії з періодичних видань, але й факти з життя, наукові статті.
Для початківців необхідні знання з тих базових понять і термнів, які відображають суть облікових процесів. При підборі потрібно бути лаконічним і водночас змістовним.
Для закріплення знань у кінці кожної теми можна надати комплекс основних питань за даною темою, навчальні завдання і тести. Крім того, викладач у кінці теми формулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, розрахунки та вправи. Можна дати типові зразки розв'язування задач тощо.
Важливо правильно вирішити питання співвідношення підручника та лекції.
Лектор, якщо він справжній педагог, збирає матеріал в області своєї науки все життя, таким чином готуючись до лекції постійно.
Також у лекції наводяться дефініції, які можуть бути запозичені з навчальних або інших джерел, про що лектор повідомляє студентам. Крім того, лекцію не слід нагромаджувати цитатами.
У будь-якому випадку не слід переказувати підручник, приводити його приклади, тексти, докази.
У лекції, порівняно з підручником, дається новий матеріал, повторюється старий, відомий студенту, але вже з новими доказами, практичними прикладами.
Конспект викладача. Зібравши матеріал, викладач повинен вирішити питання про записи до лекції: чи готувати повний текст лекції, детальні тези лекції, або ж короткі робочі записи. Зрозуміло, що повний текст на лекції не потрібний. Проте лектор обов'язково повинен мати на лекції опорні записи: план, дефінції, цитати, тези, розташовані в логічній послідовності.
Доцільно роздрукувати цей матеріал, передбачивши поля, на яких можна зробити відмітки в ході лекцій: що не зрозуміли студенти, скільки часу витрачено на висвітлення питання, що бажано додати тощо.
Викладач може складати конспект за таким планом:
Опорний конспект-схема лекцій (з планом).
Перелік основних понять, питань для повторення з метою розуміння теми лекції.
Запитання, мініситуації для активізації мислення студентів під час читання лекції.
Ілюстрований блок.
Література.
Результати лекції.