4.2. Семінарські заняття: значення, види та методи проведення
Семінарські заняття покликані забезпечити розвиток творчого професіонального мислення, пізнавальної мотивації та професіонального використання знань в навчальних умовах. Професіональне використання знань – це вільне володіння мовою відповідної науки, наукова точність оперування формулюваннями, поняттями, визначеннями. Студенти повинні навчитись виступати в ролі доповідачів і опонентів, володіти вміннями і навичками постановки і розв'язання завдань та проблем інтелектуального характеру, доведення і спростування, відстоювання власної точки зору, демонстрації досягнутого рівня теоретичної підготовки.
Семінарські заняття отримали свою назву від латинського слова seminarium, що означає “розсадник”. Вони проводились в давньогрецьких та римських школах як поєднання диспутів, повідомлень студентів, коментарів та висновків викладачів.
Рис. 4.2. Функції практичних занять
У XVII ст. семінарські заняття стали широко використовуватися у процесі підготовки філологів з метою інтерпретації текстів, а в XIX ст. вони застосовувалися при вивченні теології та юриспруденції.
Подальший розвиток семінари отримали в університетах. В XVIII ст. вони були призначені, головним чином, для роботи з першоджерелами, переважно з гуманітарних наук. Слово "семінар" у значенні науково-практичного заняття увійшло в лексикон в 30-ті роки XX ст.
Викладачу іноді легше прочитати лекцію, ніж ефективно провести семінар. Це не стосується випадків, коли викладач зводить роботу зі студентами до рівня опитування за конспектом лекцій, письмових контрольних робіт або зачитування рефератів.
Семінар пов'язаний зі всіма видами навчальної роботи і, передусім, з лекційним викладанням та самостійною роботою студентів. Тому ефективність семінару багато в чому залежить від якості лекцій та самопідготовки студентів.
На семінарські заняття виносяться ключові теми курсу, засвоєння яких зумовлює якість професійної підготовки, а також питання, найважчі для розуміння та засвоєння.
Щоб вдало сформулювати питання семінару, викладачу доцільно цікавитись темами, які вивчають студенти в даний час з інших дисциплін.
Отже, семінар передбачає самостійне здобуття студентами знань і різних джерел з наступним колективним обговоренням результатів цієї роботи.
Успіх проведення семінару залежить від його попередньої підготовки.
Як правило, на підготовку до нього студентам відводиться від одного тижня до одного місяця. Саме за такий час студентам повідомляється тема, мета і завдання семінару, джерела інформації, можливе місце проведення (навчальна аудиторія, конференц-зала, актова зала, бібліотека тощо).
Методика проведення семінарського заняття залежить від його виду. Зупинимось на тих, які найчастіше використовуються при викладанні облікових дисциплін.
На просемінарах відбувається практична підготовка студентів до самостійної роботи. Вона здійснюється шляхом опрацювання першоджерел, складання конспектів, тез доповідей, обговорення письмових рефератів, раніше підготовлених окремими студентами та прочитаних всій групі до семінару.
Досвід показує, що студенти 1-го курсу ще не вміють працювати з деякими джерелами і, маючи список рекомендованої літератури, не знають, як відібрати необхідний матеріал, викласти його відповідно до поставлених питань. Через це особливу увагу потрібно звертати на розвиток навиків роботи з літературою.
Характерною ознакою семінару-бесіди є чітко сформульовані питання, на які студенти мають давати відповіді в результаті самостійного вивчення відповідного першоджерела.
При цьому запитання можуть бути і зворотного характеру - від студентів до викладача, відповіді на які може давати викладач або самі студенти.
Семінар-бесіда не вимагає підготовки рефератів та доповідей студентів, але передбачає знання фактичного матеріалу з того чи іншого питання й вміння викласти ці знання в усній формі перед аудиторією (групою). В результаті бесіди з одним із студентів заняття переростає в розгорнуту бесіду з групою, під час якої з'ясовуються не лише основні питання, винесені на заняття, а й другорядні, спрямовані на більш глибоке і свідоме засвоєння фактичного матеріалу.
Інший варіант: запитання ставлять до всієї групи. Бажаючі піднімають руки, а викладач вирішує, хто буде відповідати першим. Під час відповіді або вже після неї викладач може попросити одного з тих, хто піднімав руку, доповнити або виправити те, що сказав попередній студент. Так бесіда з одним студентом поступово переростає в бесіду з групою.
Питання, що застосовуються в розгорнутій бесіді, повинні відповідати наступним вимогам:
1) не повторювати дослівно формулювання відповідних пунктів плану лекції та програми курсу;
2) охоплювати суть проблеми;
3) формулювання питання повинно спонукати до праці з першоджерелами
Семінар-коментоване проводиться шляхом зачитування окремих тез першоджерела з паралельним коментарем. Науковий коментар може здійснюватись як викладачем, так і окремими студентами, яким завдання видається заздалегідь. Коментоване читання допомагає студентам глибше розібратися у змісті першоджерел.
Семінар-конференція, на відміну від семінару-коментованого читання, передбачає повнішу та детальнішу підготовку. Крім того, він проводиться, як правило, не з однією групою студентів, а з цілим потоком.
На семінарі-конференції більш виражена самостійність студентів в опрацюванні та висвітленні певних питань теми, тому що їх виступи мають не лише навчальний, а й дослідницький характер. Як правило, конференцію проводять заключним заняттям з вивченої теми.
Практика проведення семінарів та врахування психологічних особливостей студентів дозволяють зробити висновок, що тривалість доповідей на конференціях та інших формах семінарських занять не повинна перевищувати 10-15 хвилин. По-перше, це дозволяє вислухати більше доповідачів і по-друге, перший поріг стомлення слухачів наступає на 15-20-й хвилині занять. Отже, коротка доповідь заслуховується до першого порогу стомлення, після чого відбувається зміна роботи - починається обговорення доповіді, що викличе пожвавлення аудиторії.
Для того, щоб питання було опрацьовано й висвітлено повно та на належному науковому рівні, за кожним питанням закріплюється 2-3 студенти, з яких один буде основним доповідачем, а решта – співдоповідачами чи опонентами.
Семінар-конференція може проводитись за наступною схемою:
вступне слово викладача;
виступ основного доповідача в межах 10-15 хв.;
виступи співдоповідачів (опонентів) в межах 5-7 хв.;
запитання студентів і керівника семінарського заняття доповідачам;
відповіді на запитання доповідача або співдоповідачів;
заключне слово викладача: оцінка виступів; настанови щодо підготовки до наступних занять.
Семінар за методом малих груп передбачає поділ академічної групи на 3- 4 малі групи з 5-6 чоловік. Групи формуються за бажаннями студентів. У кожній групі обирається керівник.
При підготовці до такого семінару необхідно скласти детальний план розгляду кожного питання. В ньому повинні знайти відображення досліджені першоджерела, рекомендована викладачем додаткова література, яку керівник групи розподіляє між всіма її членами.
Методично важливим є питання про характер та обсяг рекомендованої літератури. В перелік обов'язкової літератури повинні входити підручники, монографії, статті зі збірників наукових праць та періодичних видань.
Додаткова (необов'язкова) література розрахована на найбільш підготовлених студентів, що цікавляться тією чи іншою проблемою, а також на тих, хто бажав би отримати роз'яснення з окремих питань, викладених у лекції.
За день до семінару малій групі доцільно зібратися разом, щоб обговорити вивчену на індивідуальних заняттях додаткову літературу, уточнити відповіді на питання викладача, сформулювати власні питання, визначити готовність до семінару.
Розгляд кожного питання на семінарі починається з виступу групи-доповідача, що призначена викладачем. Доповідачем може бути не один, а декілька студентів. Група-доповідач відповідає на ті питання, які задає група-опонент, що призначена викладачем. Група-опонент коментує відповіді, пропонує власні варіанти, проводить узагальнення щодо доповіді.
Варіанти розподілу завдань можуть бути різними, але будь-який варіант вимагає активної роботи студентів. Слід уникати ситуацій, коли студенти між собою розподіляють питання семінару. В результаті - працює 4-5 студентів, а решта - лише присутні. При викладенні підсумків семінару оцінюється як індивідуальна робота, так і робота кожної групи в цілому.
Семінар-екскурсія. Одна з форм проведення такого семінару - заняття безпосередньо на підприємстві (в установі банку, податковій інспекції). Інший різновид семінару-екскурсії - проведення його у музеї. Щоправда, на сьогодні не існує музею з бухгалтерського обліку, проте організовуються тематичні виставки в історичних музеях. У кращому випадку організовують кабінет-музей бухгалтерського обліку на кафедрі або тематичні виставки у ВНЗ. Практикується огляд відповідних експозицій музею під керівництвом викладача та екскурсовода, після чого студенти виконують письмову роботу з отриманої інформації.
Семінар-дискусія. Змістом питань, що виносяться на обговорення такого семінару, можуть бути проблеми, з яких ведеться дискусія в науковій літературі. До вибору теми слід підходити обмірковано. Наприклад, виносити на обговорення студентів важкі питання недоцільно. Виступи в таких випадках зведуться до викладення різних точок зору, оскільки для самостійних висновків студенти можуть бути ще не підготовлені. Однак завжди можна знайти такі дискусійні питання, обговорення яких під силу студентам. При відповідній підготовці ці питання можуть бути винесені на обговорення (одному доповідачеві доручається викласти одну з існуючих точок зору, а іншому - протилежну). Організовану дискусію не слід плутати з невимушеною, яка виникає стихійно в результаті того, що доповідач неточно, помилково сформулював ту чи іншу думку.
Якщо студенти у групі не активні, тобто не беруть участі в дискусії, однією з причин може бути їх невпевненість у собі або у власних знаннях. Щоб вийти з такої ситуації, викладач може задавати полегшені питання. Якщо вони зможуть виступити з відповіддю на полегшене питання, то психологічно їм легше буде у подальшому.
Семінар-контрольна проводиться у вигляді самостійної письмової роботи студентів за окремими питаннями (темами) з наступним обговоренням. Форми та обсяг цієї роботи можуть бути різними. Іноді їх проводять без попередження, за раніше вивченим матеріалом, частіше - за запланованою на даний семінар темою або за одним з її питань. Для запобігання списування кожному студенту може надаватись окреме питання.
На письмову роботу може відводитися до 80 % часу семінару. Час, що залишився, присвячується розгорнутому обговоренню питань семінару.
Спецсемінар. Це семінари, які проводяться за відмінною від лекційного курсу темою, метою яких є поглиблене вивчення окремих науково-практичних проблем, з якими може зіткнутися майбутній спеціаліст. Спецсемінар проводиться, як правило, під керівництвом фахівця з даного питання. Таким чином, семінар набуває характеру наукової школи, яка привчає студентів до співпраці, колективного мислення і творчості.
Спецсемінар передбачає самостійне реформування спеціальної літератури під керівництвом викладача, виступами з доповідями і повідомленнями в своїй групі
Кожен із розглянутих видів семінарів має свої переваги та недоліки. Викладачу рекомендується змінювати види семінарів, поступово ускладнюючи їх в процесі проходження курсу. Наприклад, перші заняття можна проводити у вигляді розгорнутої бесіди, а потім практикувати обговорення студентських доповідей, рефератів, проведення дискусій та семінарів за методом "малих груп".
Вміле використання різних видів семінарів робить їх цікавішими, дозволяє поєднувати переваги кожного з них: наприклад, перша частина семінару присвячується обговоренню реферату, а другій проводиться обговорення за методом “малих груп”.
У будь-якому разі, важливо організувати заняття так, щоб студенти постійно відчували підвищення складності виконаних завдань, що позитивно мотивує студента, адже він бачить результати власних досягнень.
Якісно проведений семінар запам’ятовується на все життя, якщо викладачу вдається створити атмосферу наукової творчості, товариської допомоги, взаєморозуміння.
Семінар-колоквіум представляє собою співбесіду викладачів зі студентами, має на меті головним чином з'ясування рівня знань та їх поглиблення.
Колоквіум - це форма контролю за самостійною працею студентів над першоджерелами, форма перевірки їх знань (одна з різновидів усного іспиту) і метод поглиблення, закріплення знань студентів, так як в ході бесіди викладач пояснює складні питання, що виникали у студентів. Колоквіум містить елементи перевірки знань і консультацій. Але не можна перетворювати колоквіум ні в консультацію, ні в іспит.
Задача колоквіуму - досягнути глибокого вивчення студентами рекомендованих робіт; збудити прагнення; здійснити контроль за самостійною працею студентів над вивченням робіт. Оскільки колоквіум є перевіркою знань студентів, він проводиться як індивідуальна бесіда викладача зі студентом, але оскільки однією з головних задач колоквіуму є поглиблення знань студентів, співбесіду потрібно проводити в присутності групи студентів. Якщо студент, з яким веде бесіду викладач, не відповідає на поставлене йому запитання, рекомендується його задавати іншим студентам. Таким чином відбувається бесіда з групою студентів за даною роботою чи проблемою, висвітленою в декількох роботах. В цьому випадку невеликий колектив студентів працює активно та вдумливо, так як кожний слідкує за працею, доповнює іншого, бере участь в суперечці та обговоренні.
Якщо на іспиті не рекомендується перебивати студента під час відповіді, то в ході співбесіди викладач може задавати питання при викладенні студентами матеріалу, спрямовувати бесіду, підключати до бесіди інших студентів. Співбесіда не повинна носити формальний характер. Тому не рекомендується на колоквіум одночасно викликати значну групу студентів.
На колоквіумі студент добре "розкривається", він висловлює всі свої сумніви, задає питання, іноді вступає в суперечку з викладачем. Тому є можливість краще пізнати кожного студента і краще організувати диференційне навчання.
Значимість семінарів-колоквіумів обґрунтовуються трьома основними факторами:
вони в найбільшій мірі допомагають оволодіти навчальним матеріалом, так як підготовка потребує осмислення лекційного матеріалу, його ретельне опрацювання;
студент на практиці використовує теоретичні знання;
студент бачить свої недоліки, може виправити помилки, виявити і розібратись з незрозумілим.
Студенти цінують можливість безпосереднього спілкування з викладачем для поповнення та осмислення знань, виявлення їх практичної значимості, збагачення своєї самостійної роботи. Тому колоквіум повинен забезпечити студентам творчий підхід до проблеми, що вивчається, можливість її самостійного осмислення та практичного вирішення.
Підготовка до колоквіуму передбачає глибоке вивчення студентами рекомендованої роботи, змістовне її конспектування, проведення викладачем консультації про завдання та характер проведення колоквіуму, а також вимоги до студентів зі складних та незрозумілих питань роботи.
В деяких випадках колоквіум проводять по додаткових темах, які не передбачені програмою, але викликають зацікавлення у студентів. В інших випадках мова йде про додаткові заняття з окремих складних тем курсу, що достатньо засвоєні групою. Проте, частіше за все, колоквіуми проводяться з метою з'ясування рівня знань студентів, які з тих чи інших причин не виступали на декількох останніх семінарах. В цьому випадку колоквіум виглядає як своєрідний залік з вивчених тем. Більш детально колоквіум буде розглянутий в темі "Методика організації та проведення контролю знань".
До студентів, які здають колоквіум, висувається зазвичай ряд вимог. Кожний студент повинен мати конспект першоджерела, який може бути відносно коротким. Колоквіум без конспектів проводити не слід, бо не може бути глибокого, серйозного вивчення матеріалу без його конспектування.
Досвід показав, що доцільно проводити тільки один колоквіум на семестр, уважно відбирати для нього роботи, розробляти загальні методичні прийоми колоквіуму та методики його проведення з окремих робіт.
Колоквіум - дуже корисна форма роботи, але все повинно бути в міру. Неможливо, щоб студенти безперервно здавали колоквіуми. Не потрібно проводити колоквіум з частини курсу, оскільки тоді він перетворюється в проміжний залік. Якщо студентів, які систематично працюють на семінарах, зазвичай звільняють від здачі заліку, то від колоквіуму не потрібно звільняти навіть добросовісних студентів.
Залежно від організації подання матеріалу можна виділити два варіанти проведення семінарів.
За домовленістю з викладачем при першому варіанті проведення семінару студенти оформляють результати роботи у вигляді реферату, конспекту, розгорнутого плану або тез, готують таблиці, ілюстрації, схеми, фотографії.
Структура семінарського заняття може бути наступною: вступне слово викладача, доповіді студентів, узагальнення результатів колективного дослідження викладачем або групою призначених експертів.
Працюючи над предметним змістом семінарських занять, необхідно виносити проблемні питання, які є методичною основою організації дискусії, обговорення, творчого застосування наявних знань. Саме тому семінарські заняття у практиці часто поєднуються з іншими методами роботи: диспутом, конференцією, роботою над підручником тощо.