Як правило, дебати складаються з таких трьох етапів:
Кожен промовець висловлює та обґрунтовує власну точку зору.
На цьому етапі надзвичайно важливо справити сильне враження. Для цього потрібно викласти точку зору чітко і зрозуміло протягом короткого часу. Аргументи повинні бути переконливими, вміщеними у достатньо широкий контекст. Недоцільно відразу перерахувати всі аргументи: краще їх використовувати в подальшій розмові з опонентом.
2. Промовці обмінюються репліками (на цьому етапі слухачі мають можливість ставити запитання).
На другому етапі виступаючим дозволяється перебивати один одного, не вислуховуючи опонента до кінця, але перебивати його слід коректно.
Надзвичайно важливим є вміння миттєво реагувати. Метою перебивання може бути намагання:
примусити опонента втратити зосередженість, особливо, якщо він виступає вдало;
створити незручності для виступаючого, ставлячи каверзні питання, згадуючи його попередні слова, яким він зараз суперечить, цитуючи тих, на кого він посилається.
3. Заключне слово промовців.
Третій етап дебатів є найкоротшим. Кожному із виступаючих надається ще одна можливість щось сказати. Все, що промовець має намір сказати на цьому етапі (заключні слова, котрі виступаючий проголошує під час дебатів) повинно бути викладено на папері. Щоб заключне речення було дієвим, необхідно, у ньому ще раз наголосити на суть повідомлення, яке звучало на початку.
Після того, як кожен промовець сказав заключне слово, головуючий закриває дебати. Дебати закінчено і тепер аудиторія обирає переконливішого доповідача.
Тема 4. Методичні особливості проведення семінарських та практичних занять
4.1.Поняття про практичні заняття, їх види, значення та функції
Словосполучення “практичне заняття” має два значення. В широкому розумінні – це заняття, які відрізняються від лекції (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Види практичних занять.
Практичним заняттям у вищих навчальних закладах відводиться важливе місце серед різноманітних форм організації навчальної діяльності.
Лекція закладає основи наукових знань в узагальненій формі, а практичні заняття покликані поглибити, розширити й деталізувати ці знання, виробити у студентів навички щодо їх використання на практиці, розвинути ініціативу студентів до самостійного опрацювання матеріалу.
Однією з найефективніших форм проведення занять є практичні заняття, оскільки вони, крім основного призначення, допомагають викладачу краще пізнати інтелектуальний рівень кожного зі студентів, донести до них потрібні знання, та перевірити, як ці знання засвоєні.
Кожне заняття тісно пов'язане з лекційним курсом певного предмету і сприяє виробленню у студентів умінь та навиків самостійно і систематично здобувати знання з навчальних курсів (вивчення та конспектування першоджерел, матеріалів підручників та посібників, підготовка рефератів, доповідей і виступів тощо), що активізує педагогічний процес, робить його більш ефективним.
Правильна побудова плану викладання курсу є важливим організаційним питанням щодо підвищення ефективності практичних занять. В цьому плані важливо не лише встановити оптимальне співвідношення годин за окремими темами курсу між лекціями та практичними заняттями, але і передбачити таке чергування лекцій і практичних занять, яке б забезпечило всестороннє охоплення окремих питань курсу в логічній послідовності.
Найкраще засвоєння курсу досягатиметься, якщо після лекційного викладення теми планом передбачені практичні заняття з цієї ж теми і лише після цього починається опрацювання нової теми в тій же послідовності. При цьому бажано, щоб інтервал між лекціями та практичними заняттями не перевищував трьох-чотирьох днів.
В сучасній вищій школі виділяють наступні функції практичних занять (див. рис. 4.2).
Практичні заняття також згуртовують студентський колектив, виховують демократичний стиль спілкування.