Хід заняття

І варіант

Викладач: Паламарчук Л.В.

Предмет: Фінансовий облік

Тема: Синтетичний аналітичний облік виробничих запасів

Дата проведення: 2. 12. 2003.

Аудиторія: № 5207

Початок заняття: 11.10

№ з/п	Зміст роботи	Прогнозо- ваний час виконання
1	Ознайомлення студентів з ходом заняття. Перевірка домашнього завдання	11:13
2	Проведення диктанту за типовими проводками з рахунком 20 “Виробничі запаси”	11:17
3	Опитування теоретичного матеріалу. Форма: фронтальне опитування всіх студентів	11:26
4	Розв’язування вправ і задач з підручника за номерами...	11:36
5	Змагання: на дошці пишеться перелік рахунків. Завдання: за 3 хв. скласти якомога більше бухгалтерських кореспонденцій між цими рахунками і сформулювати їх зміст. Запис продовж в АРГО	12:20
6	Оголошення оцінок, пояснення домашнього завдання	12:30

Відмітки про активність студентів

ПІБ студента	Диктант	Лекційний матеріал	Вправи і задачі	Інші оцінки	Загальна активність	Домашнє завдання	Примітки
Антонюк Наташа	5	+	+			5
Драч Віка	5	+	+	5		4
Заєць Андрій	4	+	+	4	+	4
Ісаєнкова Наташа	4	-	-			5
Костенко Ірина	4	5	-		+	4
Міцинська Олена	4	+	+	5		5
Поливана Юля	5	+	+	5		4
Савчук Олена	5	+	+			4

ІІ Варіант

Робочий зошит викладача з фінансового обліку

Паламарчук Л.В.

(посада, ПІБ)

Практичне заняття з теми “Облік виробничих запасів”

2003/12 Група БС – 31

Практичне заняття №1

Тема: Класифікація та оцінка виробничих запасів

Мета: Вивчити класифікацію виробничих запасів, засвоїти види оцінки виробничих запасів

Наочні посібники: 1. Збірник задач і вправ з фінансового обліку.

(допоміжні засоби) 2. Картки з питаннями.

3. Картка складського обліку.

Хід заняття:

№ з/п	Зміст	Орієнтовний час, хв.	Примітка викладача
1.	Аналіз контрольної роботи з необоротних активів (попередня тема)	10
2.	Диктант: рекомендована тема-знос та реалізація ОЗ, альтернатива-проводки, за якими було допущено найбільше помилок в контрольній роботі. Оголосити тему наступного диктанту		Перевірка диктанту під час виконання вправ 5.4.2.
3.	Вправи для розв’язування в аудиторії:
	№ 5.1.2, 5.1.3. Опитування лекційного матеріалу за допомогою карток (письмово)	7
	№5.1.4. “Дати економічну характеристику рахунків бухгалтерського обліку 20-28”. Цю вправу не робити відразу в повному обсязі: по одному рахунку після кожного виду роботи	4
	№5.4.2. Заповнити картку складського обліку	10
	№ 5.6.6. Усне обговорення	6
	№5.6.9. Розглянути на умові цього прикладу методи ЛІФО та ФІФО (див. приклад 13.23 на стор. 206 частини 2 “Фінансового обліку”)	20
	№5.3.3. Провести у формі змагання: студенти кожного ряду за мінімальний час повинні написати відповіді на окремих листках. Після того, як усі здадуть, проаналізувати та поставити оцінки. Правильні відповіді: Див. П(С)БО 9	7
	Резерв часу використати на оголошення результатів, відповідей на незрозумілі питання, домашнє завдання, попередити про десятихвилинну контрольну роботу з методів ЛІФО і ФІФО на наступній парі
4.	Домашнє завдання	3

Виникає чимало дискусій щодо того, чи потрібно вести облік студентів. Проте досвід показує, що студенти відчувають на собі зацікавленість та небайдужість викладача, якщо ведеться регулярний облік: викладач знає, хто з студентів не був на практичному занятті з певної теми і, отже, приділить йому більше уваги - з'ясує причину невідвідування занять, перегляне його конспекти тощо.

Крім того, облік відвідування сприяє чіткій організації практичного заняття: студенти, що не підготувалися до семінару, повинні заздалегідь повідомити про це викладача. Факт умовчування студентом про його непідготовленість, як правило, повинен оцінюватися як обман та отримати принципову оцінку, оскільки взаємовідносини між викладачем та студентом повинні ґрунтуватися на взаємодовірі та чесності.

У будь-якому разі облік відвідування дисциплінує студентів та запобігає невідвідуванню занять без поважних причин.

Одним із найбільш суттєвих етапів проведення практичних занять є розв'язування задач. Вибираючи вправи, потрібно враховувати, що людині властиві різні види діяльності: розумова; соціальна; трудова; спортивно-туристична; художньо-естетична; комунікаційно-інформативна.

У зв'язку з цим бажано, щоб форми розв'язання вправ охоплювали якомога більше видів діяльності.

Усі вправи і завдання, що задаються студентам на практичному занятті, повинні бути завчасно розв'язані викладачем. Останній повинен відчувати аудиторію і, якщо необхідно додатково пояснювати матеріал.

Іноді студенти, користуючись "теплішою" атмосферою практичного заняття в порівнянні з лекцією, задають питання, які стосуються наступних тем курсу. На практичному занятті на них відповідати недоцільно: після відповідної лекції це стане зрозумілим, а час практичного заняття буде втрачено.

Подекуди викладачі розглядають практичні заняття як самостійну письмову роботу студентів. Їм пропонується перелік вправ, які вони повинні самостійно вирішити, а потім здати викладачу на перевірку. При такій, організації практичні заняття перетворюються тільки на засіб перевірки знань студентів, тому проведення їх у такій формі не може носити постійний характер. Більшу частину облікових записів студенти повинні виконувати під безпосереднім та постійним впливом викладача. Перш, ніж запропонувати студентам вправи, викладач повинен пояснити порядок вирішення задач та проілюструвати техніку заповнення різних облікових форм. Роль викладача не обмежується обов'язками консультанта із незрозумілих питань, наглядача за порядком в аудиторії та пасивного спостерігача за роботою студентів.

У процесі виконання вправ студентам можна дозволити користуватися підручниками, конспектами лекцій та консультацією викладача. Але у будь-якому разі викладач повинен слідкувати та безпосередньо перевіряти на робочих місцях виконання роботи, активізуючи тим самим роботу студентів. Якщо виявиться, що окремі студенти неправильно зрозуміли завдання, то їм слід вказати на це та запропонувати уважніше прочитати умову та методичні вказівки. На виявлені помилки у вирішенні задач слід негайно звернути увагу студента, зазначивши до якого матеріалу він може звернутися для того, щоб виправити свою помилку. Іншими словами, обов'язок викладача на практичних заняттях - активно продовжувати процес навчання.

Викладач повинен дати вичерпну відповідь на такі питання, відповіді на які не можна почерпнути з матеріалів, рекомендованих для опрацювання теми. В усіх інших випадках потрібно лише вказати джерело, в якому слід знайти відповідь на питання. Прямих відповідей на питання про те, як потрібно вирішите завдання, студентам давати не слід. Такий порядок проведення практичних занять буде спонукати до регулярної роботи над рекомендованою літературою. Ті, хто своєчасно не опрацює літературні джерела, будуть змушені це робити в процесі вирішення завдань, витрачаючи на це додатковий час понад відведеного навчального часу.

Поведінка студента на занятті багато в чому залежить від природних властивостей індивіда, тобто від того, що закладено в ньому від народження, і, як правило, характеризується тим чи іншим ступенем виразності таких динамічних характеристик, як активність та емоційність. Активність виражається в бажанні щось здійснити, проявити себе, в силі та рухливості тощо. Крайніми вираженнями активності є, з одного боку велика енергія, з іншого - в'ялість, пасивність.

Психологічні особливості індивіда можна характеризувати через поняття "екстраверсія" - "інтроверсія".

Екстраверсія (extra - поза) - вказує на такі психологічні особливості індивіду, коли він зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, іноді за рахунок своїх власних інтересів, заниження особистої значимості.

Екстравертам властиві імпульсивність поведінки, активність в жестах, товариськість, прояв ініціативи (іноді - надлишкової), соціальна адаптованість, відкритість внутрішнього світу.

Інтроверсія (intro - всередині) характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах, внутрішньому світі.

Інтроверти свої інтереси вважають найбільш важливими, надають їм вищу цінність Поєднання інтроверсії та екстраверсії з емоціональними характеристиками визначають темперамент особистості.

Темперамент - сукупність індивідуальних особливостей особистості, що характеризують поведінку, динамічні та емоціональні сторони діяльності індивіда. Індивідуальні особливості особистості проявляються у:

• холериків - бурними реакціями, відкритістю, різкими змінами настрою, нестійкістю та загальною рухливістю, вираженою раціональністю;

• флегматиків - повільністю, стійкістю, замкнутістю, слабким зовнішнім вираженням емоційних станів, логічністю суджень;

• меланхоліків - нестійкістю, легкою уразливістю, нетовариськістю, схильністю глибоко та емоціонально переживати навіть незначні події;

• сангвініків - рухливістю, схильністю до зміни вражень, чуйністю, товариськістю.

Розуміння можливої реакції індивіда, виходячи з його темпераменту, дозволяє спиратися на позитивні риси темпераменту та долати негативні. Так, на поривчастість холерика потрібно реагувати тактовністю та стриманістю, інертності флегматика краще протиставити активність, емоційність; сум меланхоліка можна нейтралізувати оптимізмом. Психологи досить часто зазначали, що при підготовці довідок сангвініки часто пишуть чернетки скорочено або зовсім не пишуть, холерики через неуважність роблять елементарні помилки, флегматики можуть не помітити плину часу та запізнитися з завершенням роботи. Таким чином, знання індивідуально-психологічних особливостей студента дозволяє правильно обрати форму поведінки з ним.