ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра Економіки, інформатикі та кінезіології

ЛЕКЦІЇ З ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Виконала:

Канд. економ. наук, доц. Пилипенко Н.В.

Львів 2008

Теми лекцій.

Тема 1. Економічна теорія як наука. Предмет і методи пізнання.

Тема 2. Рушійні сили та фактори виробництва.

Тема 3. Форми суспільного виробництва. Товарна організація виробництва.

Тема 4. Гроші. Їх суть та функції. Інфляція.

Тема 5. Економічні системи суспільства. Ринкова економіка.

Тема 6. Ринок в структурі економічної системи.

Тема 7. Механізм саморегулювання ринку.

Тема 8. Підприємництво. Його суть та організаційні форми. Види підприємств.

Тема 9. Основи економічної діяльності підприємства.

Тема 10. Національна економіка. Національний продукт і національний доход.

Тема 11. Економічна роль держави.

Тема 12. Фінансово-кредитна система. Роль і функції банків.

Тема13. Світова система господарства

.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатикі та кінезіології

Лекція

Економічна теорія як наука.Предмет і метод пізнання.

з дисципліни ”Економічна теорія”

Підготувала:доц. Пилипенко

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Суть курсу економічної теорії.

2. Функції курсу.

3. Категорії та економічні закони.

4. Методологія курсу.

5. Основні етапи становлення економічної теорії.

. Cуть курсу економічної теорії.

Потреби та інтереси спонукають людей до діяльності. Розмаїття потреб та інтересів людей і суспільства зумовлюють різноманітності видів діяльності. Проте основою людської діяльності є процеси, що забезпечують виробництво матеріальних благ та послуг, споживання яких є передумовою діяльності людей у всіх сферах життя суспільства. Виробництво економічних благ, їх розподіл, обмін і споживання утворюють особливу сферу його життєдіяльності – економіку, яка є об’єктом дослідження всіх економічних наук, у тому числі економічної теорії.

У першому наближенні цей феномен людського життя можна визначити таким чином: економіка – це та сфера діяльності людей, де створюються і використовуються життєві блага для задоволення людських потреб. Щоб існувати, люди повинні мати їжу, питво, одяг, житло, засоби праці, комунікації і багато інших речовин і неречових життєвих благ.

Однак, це не єдине розуміння поняття “економіка”. Нині цим терміном позначають не лише сферу господарювання, тобто створення і використання життєвих благ, а й сукупність відносин людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні цих благ, а такожназву науки, що досліджує економічне життя людей.

Економіка як господарська сфера – це, насамперед, національна економіка (народне господарство), що поділяється на галузі, види виробництва і територіальні комплекси. Окремі територіальні частини народного господарства можна трактувати як економіку регіону (регіональну економіку), якщо вони мають відносну самостійність. Первинною ланкою народного господарства є підприємства, які в залежності від виду вироблених життєвих благ чи місця виробництва групуються у галузі, територіальні комплекси тощо. Національні економіки, що об’єднуються взаємними зв’язками, утворюють глобальну, або світову економіку.

Економіка – плід колективного розуму людства, важливий елемент цивілізації. Її механізми створювалися і шліфувалися тисячоліттями.

Економіка утворює каркас цивілізації, який утримує всі інші сфери діяльності людей – політику, культуру, мораль, ідеологію, науку, соціальну і духовну сфери тощо.

Люди можуть дозволити собі займатися політикою чи спортом, коли сформувалися відповідні матеріальні передумови.

Предметом економічної теорії є наука про поведінку людей у процесі використання обмежених ресурсів для виробництва благ та управління ними (економікс).Багато економістів в минулому, а також і в даний час застосовують дещо іншу формуліровку предмету курсу.

Предметом курсу вважають виробничі відносини і відповідні їм економічні закони, що складаються у процесі виробництвом розподілу та споживання матеріальних благ.

А. C. Гальчинський намагається поєднати ці два підходи і стверджує. Що економічна теорія вивчає законимірності та фактори виробництва, розподілу, обміну та споживання в умовах ринкової економіки.

Економічна теорія є методологічним фундаментом комплексуекономічних наук: галузевих (економіки ФКіС, економіки промисловості, економіки сільського господарства), функціональних (фінанси, кредит, маркетинг), міжгалузевих (економічна географія, естетика, теорія управління і регулювання).

Особливістю курсу ОЕТ навідміну від політекономії є те, що в предмет курсу, як видно, із вищевказаного включено дослідження економічної поведінки людей в процесі виробництва, розподілу, обміну споживання матеріальних благ. Це її зближує із Економікс, яка вивчається на заході.

Термін політекономія зв’явився в результаті поєднання древньогрецьких слів “політей” – суспільний устрій, “йокос” – дім, господарство і “номос” – учення, закон і означає управління господарством.

Наймудріші люди всіх часів присвячували цьому предмету всю велич свого генія, життєвий досвід, пізнання.

Термін економіки ввів Арістотель (ІІІ ст. до н. е.). Г. Сковорода говорив про цю науку як про “божественну економіку”.

Окремі міркування з приводу економічних проблем знаходимо в працях вчених мислителів стародавньої Вавілонії, Індії, Китаю та Близького Сходу, стародавньої Греції (Платон, Арістотель та ін.).

Як самостійна наука економічна теорія стає в період розвитку товарного виробництва.

Термін політичної економіки перший раз вжитий французьким науковцем А. Монкретьяном у “Тракті політичної економії”, який вийшов у світ 1615 р.

Термін “Економіка” появився лише наприкінці ХІХ ст. (1890 р.) після виходу у світ праці англійського економіста Альфреда Маршала “Principles of Economiecs”. Економікс є наукою соціальноорієнтованої ринкової економіки. Саморегуляція ринкової економіки здійснюється на основі економічної свободи її учасників (через ринки, ціни, конкуренцію) та регулювання за допомогою держави.

По своїй орієнтації економічну теорію поділяють на позитивну та нормативну.

Позитивна економія має справу з фактами і пояснює те, що є (відбувається).

Нормативна економія виражає суб’єктивні уявлення про те, має бути. Тобто в економічному відношенні світ (економіка країни, підприємства) розглядають та пояснюють “той, який є” і “той, який повинен бути”.

Економічна теорія таким чином використовується не тільки для пояснення руху виробництва, інфляції, доходів тощо, але і для обгрунтування економічної поведінки людини.

Економічна теорія по рівню охоплення процесів поділяється на окремі частини (розділи):

• мікроекономіку;

• макроекономіку.

Мікроекономіка – це розділ економіки, який вивчає вибори, які здійснюються малими економічними одиницями такими як фірми, урядові заклади тощо.

Макроекономіка – це розділ економіки, який вивчає крупноекономічні явища, такі як інфляція, безробіття, економічний ріст.

Макро-і мікроекономіка це два різні рівні аналізу на основі яких економісти виводять закони (принципи…).

Мікро – означає “малий”, тобто в цьому предметі, а точніше з допомогою знань отриманих в ньому здійснюються , вивчається вибір, який здійснюють малі економічні одиниці (від домашнього господарства до компаній, фірм, урядових агенств). Мікроекономіка вивчає на цих малих відносно об’єктах проблеми світового масштабу. Деякі такі малі об’єкти організовують світову торгівлю. Умовно можна вважати, що в мікроекономіці вивчають не ліс, а дерево. Мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб із близької відстані “побачити” дуже специфічні компоненти нашої економічної системи.

Макроекономічні явища є сумою міліонів індивідуальних виборів, а відповідно макроекономіка спирається на мікроекономічну основу.

Мікроекономіка як і макроекономіка вивчає способи прийняття (вибір) рішень при використанні обмежених (недостатніх ресурсів, щоб задовільнити кожного).

Очевидно ви вже знайомі із тим, що кожна економічна система має необхідність робити вибір:

• які товари (послуги) виробляти ?;

• як їх виробляти (надавати послуги) ?;

• хто і яку роботу повинен виконувати ?;

• для кого призначені результати цієї роботи ?

Як виробляти ?

Приймати рішення необхідно з врахуванням ефективності. Термін ефективність має різні визначення. В звичайних випадках у виробництві розуміють із мінімальними затратами або на одиницю витрат максимального результату.

В економічній теорії економісти формують визначення поняття ефективності пов’язуючи їх із потребою, рідкістю ресурсів і застосовують його в такій редакції ефективність передбачає такий стан справ, при якій не можна зробити ні однієї зміни більш повно задовільняючи потреби однієї людини не наносячи збитків задаволення бажань іншої людини (ефективність Парето – італ. економіст).

Збільшення виробничого потенціалу можна досягати або збільшеннямвикористання виробничих ресурсів або застосування нових способів їх використання, нові технології, нові форми організації.

Суттевого розвитку економіки країни можна досягти завдяки інвестиціями. Інвестиції – зумовлюють збільшення обсягу капіталу. Інвестування означає відмова від поточного споживання в користь майбутнього споживання.