Функції ринку вринковій економіці

1. Відтворююча. Він забезпечує товарний зв’язок між виробником і споживачем і сприяє постійному відновленню виробництва.

2. Інформаційна. Ринок інформує виробників, що виробляти і в якій кількості, а споживачів - про наявні товари на ринку.

3. Стимулююча. Ринок стимулює виробляти якісні і дешеві товари, покращуючи організацію виробництва, запроваджуючи нову техніку і технології, підвищуючи професійний рівень працівників.

4. Регулююча. Даючи знати, що виробляти і в яких кількостях, ринок регулює, тим самим, пропорції народного господарства, покращує його структуру.

5. Соціальна. Ринок, з одного боку, диференціює виробників, тобто встановлює економічну нерівність, а з іншого - сприяє певній соціальній справедливості, коли той, хто більше працює, більше і заробляє. Задовольняючи зростаючі потреби , в кінцевому результаті, він - сприяє загальному добробуту суспільства.

2. Структура ринку. Із розвитком виробництва, суспільного поділу праці розширюється ринок, ускладнюється його структура. Єдине поняття ринок розпадається на багато ринків, в залежності від того, яку його сторону ми хочемо вивчити.

Існують різні класифікації ринку.

1. За територіальною ознакою: а) внутрішній; б) зовнішній; в) світовий, міжнаціональний.

2. За власністю: а) державний; б) приватний.

3. За законодавством: а) легальний; б) тіньовий.

4. За кількістю товарів: а) гуртовий; б) роздрібний.

5. За кількістю продавців та умовами продажу:

- вільний ринок, в якому діє велика кількість продавців, ніхто не має впливу на ціну;

- монополізований ринок, над яким має контроль невелика група продавців;

- регульований ринок, який контролюється державою за допомогою економічних методів.

6. За товарними групами.

Ринок ресурсів Ринок продуктів праці

- ринок землі - ринок засобів праці

- ринок природних ресурсів - ринок споживчих товарів

- ринок грошових капіталів - ринок послуг

- ринок цінних паперів

- валютний ринок

- ринок праці

З економічної точки зору нас найбільше цікавить остання класифікація.

Розглянемо ринок ресурсів.

1. Ринок землі і природних ресурсів. Основним виробничим ресурсом є земля, яка в ринковій економіці широко втягується в ринковий обіг і має свою ціну. Вона залежить:

- від призначення землі;

- місця розташування;

- від доходу, який вона дає.

Аналогічно формується ціна на ресурси, що знаходяться в землі. Ринок землі є новим для України. Першим кроком до його формування є право приватної власності на землю. Другим - стане право продажу землі.

2. Ринок грошових капіталів. Це ринок, на якому продається грошовий капітал, тобто гроші, необхідні для підприємницької діяльності. Це грошовий кредит з виплатою процента за користування грошима. Хоча банківський кредит завжди існував в Україні, проте саме як ринок капіталів - це новий ринок для України. Тепер тільки зароджується приватна підприємницька діяльність, яка потребує грошового капіталу.

3. Ринок цінних паперів. Цей ринок тісно зв’язаний з ринком капіталів. І той, і інший обслуговують підприємницьку діяльність і використовуються для одержання прибутку. Тут продаються акції, облігації, ваучери, сернтифікати і інші цінні папери, які є замінниками грошей.

4. Валютний ринок. Тут продаються валюти різних країн, відбувається їх обмін, здійснюється оплата послуг, туризму, валютні роз-рахунки за куплені товари. Новий вид ринку для України, оскільки в СРСР взагалі не було обміну на інші валюти, а вартість власного кар-бованця оцінювалась досить умовно.

5. Ринок праці. Тут реалізується робоча сила, яка в умовах ринку є товаром, таким, як і всі інші. Вона має свою вартість і споживну вартість для роботодавця. Ціна робочої сили - це заробітна плата, яка залежить від її вартості та попиту і пропозиції на ринку праці. Новий вид ринку для України, оскільки при соціалізмі робоча сила не вва-жалася товаром. Всі громадяни теоретично були власниками засобів виробництва і одночасно працівниками, а, значить - не могли самі собі продавати робочу силу.

Ринок продуктів праці.

1. Ринок засобів праці. Це торгівля засобами праці - технікою, обладнанням, устаткуванням - між самими виробниками з допомогою посередників або без них.

В АКС існував плановий розподіл засобів виробництва через спеціальний державний орган. Це призводило до неефективного використання техніки, а загалом, було однією з причин неефективності виробництва вцілому. 1/3 всіх виробничих фондів не використовувалась, трималась про запас.

Новий вид ринку для України.

2. Ринок споживчих товарів. Це продаж товарів насленню для індивідуального споживання. Тут переважає роздрібна торгівля або поштучний продаж товарів кінцевому споживачеві. Як правило, продукт проходить через руки посередників. Чим їх більше, тим більше це впливає на ціну в бік її збільшення.

Це єдиний вид ринку, який існував у АКС. Проте і він був планово регульований. Ціни встановлювала держава. Виробники поставляли свою продукцію на державні склади і далі не відповідали за її реалізацію. Така безвідповідальність не стимулювала виробників пок-ращувати якість товарів, знижувати собівартість , що теж було причиною неефективності планової економіки.

3. Ринок послуг. Включає надання платних послуг населенню і виробникам. Це інформація, зв’язок, оздоровлення, освіта, культурні, спортивні послуги тощо.

Це новий вид ринку для України. Послуга в АКС не вважалась товаром, оскільки вона є нематеріальна. Проте послуга має всі ознаки товару. Вона має споживну вартість і вартість.

3.Інфраструктура ринку. Це сукупність спеціальних інституцій, які обслуговують ринок, і без яких він не може реально існувати.

Розрізняють такі елементи інфраструктури.

1. Організаційна інфраструктура. Та, що безпосередньо забезпечує процеси купівлі - продажу. Магазини, ринки, біржі, ярмарки, виставки-продажі, аукціони, торгово-посередницькі фірми тощо.

2. Фінансова інфраструктура - банки, кредитні спілки,страхові компанії.

3. Контролююча інфраструктура - податкова служба, служба стандартизації, санітарний та медичний контроль, громадські організації та товариства захисту прав споживачів і ін.

4. Наукова інфраструктура - дає наукове забезпечення, здійснює маркетингові дослідження, вивчає перспективи розвитку ринку.

Особливе місце в інфраструктурі ринку займають біржі.

Біржа - (від латинського “баржа” - гаманець) організована форма торгівлі при посередництві працівників біржі товарами, грошима, цінними паперами, робочою силою.

Посередник на біржі - брокер.

Брокер - посередник при укладенні угод між покупцем і продавцем товарів, цінних паперів, валют. Це член біржі, який діє за дорученням і за рахунок клієнта, одержуючи за посередництво певну плату - брокерідж. Брокером можуть бути окремі особи або брокерські контори, фірми.

Біржа не може нормально функціонувати без брокерських компаній і брокерів.

Брокерська компанія - це приватне, кооперативне, акціонерне чи інше підприємство, що забезпечує виконання доручень членів біржі шляхом відшукування контрактів для своїх клієнтів, їх реєстрації на біржі, виконання для них різних угод. Їх плата - це процент від угоди або тверда ставка. Аналогічні функції виконують окремі брокери, які зареєстровані на біржі. Вони виконують заявки клієнтів, оформляють угоди, отримуючи за це плату.

Біржа фондова - організований ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа, як правило, здійснює вторинний продаж цінних паперів.

Первинний продаж - це розміщення тільки-що випущених акцій новоствореного акціонерного товариства. Їх розміщенням займаються самі АТ і банки, які допомагають кредитами у засновницькій діяльності.

Вторинний продаж - це купівля-продаж цінних паперів, які вже функціонують на ринку або випускаються фірмою повторно. Вони вже мають авторитет на ринку, більш-менш стійку ціну і біржа нічим не ризикує, взявшись за їх розповсюдження.

Взагалі, біржа, як і кожне підприємство, повинна одержати прибуток. Тому вона береться за реалізацію не всяких акцій, а тільки тих АТ, які відповідають її вимогам.

1) щодо обсягу продукції;

2) розмірів капіталу і прибутків;

3) кількості акціонерів;

4) ринкової вартості акцій, їхнього курсу;

5) фінансової діяльності і звітності фірми;

6) чистоти операцій (фірма повинна бути некриміналізована).

Члени біржі або державний контролюючий орган встановлює правила проведення біржових операцій, які є строго регламентовані.

В кожній країні є своя біржова система. Це:

1) моноцентрична - коли з багатьох бірж домінує одна. США - найбільше відома Нью-Йоркська, Японія - Токійська, Англія - Лондонська.

2) поліцентрична - в якій всі біржі займають однакове становище (Франція, Німеччина).

Значення фондових бірж для економіки.

1) біржі допомагають виробникам і державі мобілізувати вільні кошти населення та інвестувати їх в економіку.

2) сприяють пересуванню коштів у прибуткові галузі, стиму-люючи тим самим їх розвиток.

3) реалізуючи цінні папери держави, біржі допомагають їй від-шукати внутрішні резерви для інвестування економіки і зменшити залежність від зовнішніх кредитів.

Товарна біржа - різновид організованого ринку гуртової торгівлі товарами, переважно сировинного призначення (сільсько-господарська продукція, хімічні і нафтохімічні продукти). В Україні це можуть бути і товари споживчого призначення але переважно - зерно, цукор, метали тощо.

Товарні біржі зародились ще у античному Римі. Загального розвитку набули у ХУ1 - ХУП ст., переважно у морських державах. В Англії - Лондонська біржа, Франції - Ліонська, Голландії - Амстер-дамська.

Розрізняють товарні біржі:

1. Реального товару;

2. Фючерсні біржі.

1. На біржах реального товару торгують за контрактами на поставку у певний час (як правило, у майбутньому) певної партії товару. Партія називається лотом.

2. На фючерсних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Тут угоди не суп-роводжуються поставками товарів, а тільки проводяться розрахунки на базі різниці цін. При цьому все залежить від передбачення ціни на майбутній товар. Хтось завжди виграє, а хтось програє. Тому ос-новною операцією біржі є страхування від майбутнього програшу ( до 95 % від усіх операцій).

Біржа праці - це інструмент раціонального розподілу і перерозподілу робочої сили на ринку праці. Тут діють переважно державні служби працевлаштування, проте є і приватні структури.

На державній біржі купівля-продаж робочої сили ще відбувається, вона тільки сприяє працевлаштуванню, її послуги є безплатні.

Приватні контори надають платні послуги і здійснюють безпосередню купівлю-продаж робочої сили.

В Україні відповідно до закону “Про зайнятість населення”, створена єдина державна служба зайнятості. Її функції:

1. Аналіз та прогнозування попиту та пропозиції робочої сили;

2. Інформація провільні робочі місця і потрібні професії для підприємств.

3. Консультації про можливсоті працевлаштування і забезпеченість робочою силою підприемств;

4. Облік вільних робочих місць і створення банку даних про вакансії;

5. Організація професійної орієнтації та перекваліфікації;

6. Реєстрація безробітних та надання їм грошової допомоги.

Значення служби зайнятості:

1. Вона допомагає швидшому працевлаштуванню.Термін безробіття скорочується від 30-ти до 5-6 днів;

2. Вибирається оптимальний варіант працевлаштування, що прискорює адаптацію людей у новому колективі.

3. При скороченні термінів працевлаштування заощаджуються кошти підприємств, держави і населення.