4. Основні теорії вартості.

1. Затратні теорії, які виводять вартість товару із затрат на його виробництво. В них розрізняють:

а) трудова теорія вартості, яка вимірює вартість товару кількістю затраченої праці (заснована А. Смітом);

б) теорія трьох факторів, за якою вартість твару вимірюється затратами факторів виробництва: землі, праці, капіталу (розроблена Давидом Рікардо).

2. Теорії кінцевого результату:

а) корисності – вартість товару вимірюється його корисністю для споживача (заснована Карлом Менгером);

б) граничної корисності – за якою вартість і його ціна визначаються його найменшою корисністю для споживача. Напр., якщо є певна кількість мішків зерна: перший, щоб не померти з голоду; другий – для посіву; третій - для худоби; четвертий – для випікання булок; п’ятий –для папуги. Вартість останього мішка визначає загальну ціну зерна, як найменш корисного. (Розробники: Дж. Сей, Ф.Бастіа).

3. Змішані теорії:

а) теорія поєднує трудову теорію з теорією корисності.(Розробник: М. Туган-Барановський);

б) поєднує теорію трьох факторів з теорією граничної корисності. Найпоширеніша сучасна теорія в ринковій економіці. (Розробив Альфред Маршал).

4. Новітні теорії:

а) інформаційна – у вартості товару в сучасних умовах все більшу частку займає вартість інформації, науки, засобів зв’язку. Це наукомісткі товари.

б) технологічна – включає вартість технологій у так званих високотехнологічних товарах.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Гроші, їх походження та функції

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала : доц. каф.Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедриЕІТ

Протокол №1, 28.08.2008р

План.

1. Розвиток форм вартості та виникнення грошей.

2. Функції грошей.

3. Сучасні гроші. Грошові агрегати М₁ і М₂.

4. Інфляція та її наслідки.

1. Розвиток форм вартості та виникнення грошей.

Головна проблема в обміні товарів є визначення мінових пропорцій або їх мінової вартості. З розвитком товарного виробництва та обміну змінюється мінова вартість товару аж до виникнення грошової форми вартості.

1. Проста, одинична або випадкова форма вартості існувала на початку виникнення товарного виробництва, коли обмін мав випадковий або локальний характер. Надлишок продукту в одної общини обмінювався на такий же надлишок іншої.

Т_А =Т_Б;

Де Т – товар.

Особливим є те, що товар на який ми обмінюємо Т_А, виступає еквівалентом (мірилом) вартості нашого товару. Т_А відноситься до Т_Б як до еквівалента, тому перебуває у відносній формі, Т_Б - товар еквівалент.

2. Повна або розгорнута форма вартості. З розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва в обмін втягується все більша кількість товару.

Виникає повна (розгорнута) форма вартості, в якій товару Т_А у відносній формі вартості протистоїть багато товарів еквівалентів.

Т_Б

Т_А Т_c

Т_z

Це вища форма мінової вартості, краща від попередньої, але не досконала.

а) Т_А доводиться прирівнювати до багатьох товарних еквівалентів і через них встановлювати його вартість;

б) навіть при наявності багатьох товарів на ринку ми не завжди можемо зробити прямий обмін його на інший товар, а мусимо робити кілька опосередкованих обмінів, тому що не завжди наш товар потрібен нашому партнерові по обміну.

3. Загальна форма вартості прийшла на зміну повній. В ній на противагу багатьом товарам протистоїть єдиний товарний еквівалент, який всі приймають до обміну на певній території. Такими товарним еквівалентом в різні часи і в регіонах були різні товари:

1. Київська Русь – хутра (куниця);

2. Галичина – сіль;

3. Китай – чай;

4. Північна Америка – тютюн;

5. Острови Індійського океану – ракушки;

6. Спарта – залізо;

7. Афіни – бики, раби та ін.

4. Грошова форма вартості виникла, коли з’являється єдиний товар еквівалент для всього відомого світу (ойкумени). Таким товаром стали дорогоцінні метали (срібло, золото), пізніше в ХІХ ст. за свої властивості – лише золото. Воно не псується, не ржавіє, добре плавиться, мала кількість має високу вартість. Так 1талант срібла важить 26 кг, золота – 5-6 г. Золото як гроші набуло додаткової споживної вартості. Як звичайний товар воно застосовується в ювелірному виробництві, авіабудівництві, годинникарстві та ін. галузях. Як гроші це товар, за який можна все купити, тому всі намагаються його мати і нагромаджувати.

З виникненням грошей вирішилися проблеми товарного обміну. З іншого боку суперечність між споживною і міновою вартостями в товарі набуває крайніх меж. Всі товари виступають як споживні вартості; гроші є загальним втіленням вартості.

Т_А =Г;

Суть і функції грошей.

Гроші – це товар, який виділився серед інших товарів і став відігравати роль загального еквівалента (мірила) вартості.

В сучасних умовах, коли гроші не є золотими і не мають власної вартості, вони перестали бути товаром. Сучасне їх визначення:

Гроші – це все, що виконує функції грошей.

Повніше суть грошей розкривається у їх функціях.

Функції грошей:

1. міра вартості;

2. засіб обігу;

3. засіб нагромадження;

4. засіб платежу;

5. світові гроші.

Функції грошей.

Міра вартості. Грошима вимірюється вартість товару. Вартість товару, виражена в грошах називається ціною. Для визначення ціни не обов’язково мати реальні гроші. Вони можуть бути уявні.

2. Засіб обігу. Гроші вступають в дію як посередник при обміні товару.

Т – Г – Т

Тут гроші вже не уявні, а реальні. З цієї функції виникає можливість появи паперових грошей. При проходженні грошей з рук в руки, вони стираються, втрачають при цьому частину своєї вартості. Але їх не відмовляються брати до обміну. Тут має значення не сама вартість грошей, а те, що можна з ними зробити, їх функції. З цієї особливості грошей виникає можливість спочатку фальшування грошей (свідоме зменшення вмісту золота в ньому), заміна золота іншими металами, аж до виникнення паперових грошей.

3. Засіб нагромадження. Раніше гроші нагромаджуватися у скарбах, які одночасно виступали стихійними регуляторами грошового обігу. Якщо грошей було забагато, вони осідали в скарбах, якщо потрібно – виходили в обіг.

В сучасних умовах роль скарбів виконують банки, які одночасно регулюють грошовий обіг.

4. Засіб платежу. Гроші вступають в дію при купівлі товару у кредит або при розрахунках за послуги (квартплата, комунальні послуги, зарплата).

5.Світові гроші. Особливості грошей на світовому ринку:

а) вступають в обіг лише у виняткових випадках, якщо треба здійснити незаплановану покупку товару (стихійне лихо, теракт, війна). Як правило світова торгівля здійснюється на основі попередніх торгових угод і клірингових розрахунків – взаємозаліків боргів.

б) світовими грошима можуть бути або тільки повноцінні, золоті гроші, або валюта найбагатших і авторитетніших держав, так звана конвертована валюта – долар, євро, фунт тощо. Від 70-их років ХХ ст. світовими грошима є лише конвертована валюта, золото втратило цю функцію.

Сучасні гроші. Грошові агрегати М1 іМ2.

Гроші в їх сучасному вигляді перестали бути товаром. Вони не мають власної вартості (Напр. купюра в 100$ –- має власну вартість 1цент). Сучасна цінність грошей полягає не у їх власній вартості, а у функціях, які вони виконують, їх купівельній силі.

Гроші – це все, що виконує функції грошей:

1. міра вартості;

2. купівельний засіб;

3. засіб розрахунку і платежів;

4. засіб нагромадження.

У сучасній класифікації грошей розрізняють:

1. справжні гроші;

2. майже гроші.

Критерієм їх поділу є ліквідність, тобто можливість швидко збути з рук, здійснити покупку. Відповідно, гроші поділяють на грошові агрегати М₁ і М₂.

М₁ – гроші у вузькому розумінні або справжні гроші (готівка, розмінна монета, банкноти, чеки, кредитні карточки).

М₂ – гроші в широкому розумінні, майже гроші або гроші активні (безчекові рахунки, строкові вклади (депозити), векселі, акції, облігації, та інші цінні папери). З цими грошима треба здійснювати додаткові операції (напр. продати), або витримувати певний термін, або домовлятися з партнером по торговій операції, щоб здійснити покупку.

Якщо М₁ – гроші як засіб продажу і платежу, то М₂ – гроші як засіб нагромадження, переважно для підприємницької діяльності.

Інфляція її причини та наслідки.

Інфляція – це надмірний випуск грошей порівняно з кількістю товарів та сумою товарних цін.

Наслідком інфляції є знецінення грошей і підвищення цін. Інфляція свідчить, що хоча гроші втратили свою товарну форму (золота), проте вони мають свою власну вартість і їх не можна випускати довільно.

• За розмірами або темпами зростання цін розрізняють інфляцію:

1. помірна (повзуча) – ціни зростають однозначними цифрами або до 9% за рік (існує у всьому світі);

2. галопуюча – ціни зростають двохзначними цифрами, 100% - 200% (до 999) або в 2-3 рази в рік;

3. гіперінфляція – понад 1000% в рік і більше.

Наслідки інфляції залежать від виду інфляції, але мають і спільні риси:

1. загальне збіднення більшості населення, особливо середнього класу - людей, які живуть на зарплату, зокрема з державного бюджету (лікарі, вчителі, держслужбовці);

2. знецінення вкладів у банках, які ще більше посилюють загальне збідніння населення;

3. відбувається перерозподіл доходів від бідніших верств населення (зокрема середнього класу) на користь багатших, які зуміли вистояти в інфляції і скористалися її наслідками;

4. загальне зниження виробництва і ефективності економіки.

Шляхи виходу з інфляції:

Економічні заходи: