Підприємництво та його організаійні форми. Види підприємств.

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала:доц. Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.

2. Класифікація підприємств.

а) за формами власності.

б) за розмірами (малі підприємства та їх роль у ринковій економіці).

1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.

В законі України про підприємництво дається визначення: підприємництво – це самостійна ініціатива на власний ризик, організаційна діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та занятість торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємництво передбачає наявність двох факторів :

• підприємця;

• підприємства.

Центральною фігурою підприємництва є підприємиць, який виконує ряд соціально економічні функції ( тема 2 ). Підприємство – це первинна ланка суспільного виробництва, призначення якої є виробництво товарів і послуг на основі самоокупності та прибутковості. За законом України „Про Підприємство”, підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльності з метою одержання прибутку.

Особливості діяльності підприємства :

• Підприємство являє собою технологічне поєднання матеріальних і людських ресурсів, залежно від його спеціалізації. На ньому зосереджені відповідні засоби виробництва і робоча сила, які взаємодіють між собою.

• Кожне підприємство крім технологічної відособленості має економічну. Воно самостійно розпорядження своїми коштами, ресурсами, випускає і реалізує продукцію, організовує виробництво, самостійно розподіляє доход і прибуток.

• Економічна відособлененість підприємства закріплюється юридично. Воно зареєстроване як юридична особа, має свою печатку, документацію, укладає договори, несе юридичну відповідальність за свою діяльність.

• Підприємство виконує певні соціальні функції і є відособленою соціальною одиницею. Це певний колектив людей із певними економічними і соціальними відносинами, які включають:

1. поділ праці ;

2. трудову дисципліну ;

3. певний соціальний мікроклімат ;

4. соціальні гарантії ( забезпечення житлом, умовами відпочинку, лікування, харчування ).

Характер відносин на підприємстві значною мірою впливає на виробництво і його результат. Тому соціальні методи управління широко використовуються у сучасному виробництві і є складовою частиною системи менеджменту.

2. Класифікація підприємств:

1.Галузева, яка передбачає поділ підприємств за їх виробничою спеціалізацією: промислові підприємства; сільскогосподарські, транспортні, торгові; наукові, медичні, громадське харчування і т.д.

2.За формами власності : державні; приватні; колективні або товариства.

3.За розмірами: великі; середні; малі.

За формами власності:

Державне підприємство в якому засоби підприємства належать державі, виробнича діяльність виробничо спланована державою, вона контролює його діяльність, заробітну плату, розподіл доходів і прибутку. Держава бере на себе реалізацію продукції підприємства, підтримує рентабельність підприємства і недопускає їх банкрутство. Така особливість державних підприємств АКС зумовлює необхідність їх роздержавлення і приватизації при переході до ринку.

Форми приватизації :

1. Оренда і оренда з правом викупу. Це перший крок до реальної приватизації підприємств, вона дозволяє легітимним ( законним ) шляхом нагромадити кошти для викупу підприємства. Оренда, має ряд переваг порівняно з державним підприємством. Продукція виробництва на орендному підприємстві належить виробникові належить виробникові. Він самостійно розпоряджається і реалізує цю продукцію, самостійно розподіляє доходи і використовує прибуток. Тут створюються реальні стимули для якісної праці і випуску продукції.

2. Акціонування – передача державного підприємства трудовому колективові з випуском і реалізацією акцій.

3. Комерційний конкурс або тендер. Право викупу надається тому, хто подасть найкращу програму використання даного підприємства і більше за нього заплатить. Ця форма зв’язана з наступною - аукціоном.

4. Аукціон – це торги, в результаті яких підприємство одержує той, хто більше за нього заплатить. Може бути що і менше заплатить, якщо не хочуть купувати.

5. Сертифікатна приватизація – в Україні, з метою забезпечення соціальної справедливості і участі всіх громадян у приватизації, була здійснена сертифікатна приватизація. Кожен одержав сертифікат, який становив вартість частини загального майна держави. Їх можна було вкладати в любе підприємство, яке зобов’язане було виплачувати дивіденди на вкладений сертифікат. Проте частина підприємств збанкрутувала, змінила власника і фактично дивіденди ніхто не отримав. Така приватизація показала свою недієздатність і завдала тільки збитків державі за рахунок вартості друкування, утримання штату працівників, злочинності.

Приватне підприємство включає:

1. одноосібне приватне підприємство;

2. індивідуальне з найманими виробниками.

Одноосібне приватне підприємство – це таке в якому майно належить одній особі, яка одночасно і є працівником. Це фермерське господарство, ремісники, сімейне підприємство. Переваги одноосібного приватного підприємства:

• приватна власність зацікавлює підприємця в результатах виробництва;

• прибуток належить власникові;

• економія на витратах ( не треба платити зарплати );

• простота організації і приватизації такого підприємства.

Недоліки:

1. обмежені можливості вкладення капіталу;

2. труднощі в одержані кредитів;

3. труднощі в управлінні через брак компетенції;

4. повна відповідальність за результатом діяльності підприємства часто поряд із банкрутством підприємства тягне за собою особисте банкрутство.

Приватне підприємство з найманими працівниками являє собою стійкішу форму бізнесу і може бути великою фірмою.

Їі переваги :

• одразу вкладається більший капітал;

• більші можливості кридитування.

Недоліки :

повна відповідальність за справи фірми.

Колективне підприємство, партнерство або товариство – це така форма організації бізнесу коли кілька осіб ведуть справу на основі об’єднання капіталу і юридичної угоди.

Товариства :

а) звичайне або повне ( коли всі партнери несуть однакову відповідальність за справи )

б) командитне – повну відповідальність бере на себе один або кілька із членів товариства

в) товариство з обмеженою відповідальністю, в якому партнери несуть відповідальність за справи фірми тільки своїм внеском, а не особистим майном.

Це найпривабливіша форма бізнесу і тому найпоширеніша.

Переваги:

1. більші фінансові можливості за рахунок колективного капіталу;

2. більші можливості одержання кредиту;

3. краще управління за рахунок колективного розуму.

Недоліки:

1. прорахунок одного з партнерів тягне за собою наслідки для всіх;

2. за рахунок необхідності узгоджувати всі питання, управління є неповоротким;

3. при виході товар одного із членів інші повинні або викупити його частину, або товариство розпадається.

Акціонерне товариство або корпорація. В сучасних умовах найпоширеніша форма бізнесу. Акціонерне товариство або корпорація – це об’єднання кількох капіталів із випуском акцій на вкладений капітал і їх розподілом між членами товариства відповідно до їх вкладу.

Шляхи винекнення акціонерного товариства :

1. Класичний або стихійний, який бере свій початок зі середини ХІХ ст., передбачає об’єднання капіталів.

2. Постсоціалістичний - перетворення державного підприємства у власність трудового колективу і створення акціонерного товариства. Головною ознакою акціонерного товариства є випуск акцій.

Акція – це цінний папір, який свідчить про вкладений капітал і дає право на на одержання прибутку у вигляді дивіденда.

Дивіденд – це прибуток на акцію.

Акції розрізняють:

1. Прості, які дають право на одерження частини прибутку підприємства після його розподілу. Виплата дивідендів відбувається після сплати всіх боргів (податків, банківського кредиту, здійснення всіх розрахунків і виконання зобов’язань).

2. Привілейована дає право на одержання прибутку у вигляді твердого процента від вартості акції незалежно від прибутків фірми із першочерговою виплатою. Проте вона не дає право голосу, на відмінно від простої, яка може мати один або кілька голосів.

3. Іменна - з позначенням прізвища власника.

4. Акція на пред’явника - без вказання прізвища власника ( вона є не видима для фірми, і тому становить певну загрозу, якщо конкурент скупить контрольний пакет акцій ).

Контрольний пакет акцій – це така кількість акцій, яка дає право бути господарем фірми. Теоретично вважається, що це понад 50 % акцій, проте на практиці все залежить від ситуації, це може бути проста, більшість акцій.

Акціонерне товариство – випускає також облігації для додаткового залучення коштів. Облігація подібна до привілейованої акції. На неї оплачується певний %. Різновид полягає в тому, що акція раз випущена і продана, вже не повертається до фірми. Вона існує стільки, скільки існує фірма. Облігація по мірі виплати процента повертаться до фірми за рахунок та кзваної „ стрижків куполів ”, тобто відрізання частини облігації і відсилання її на фірму з метою одержання на неї процента. Таким чином облігація самоліквідується і повертається до фірми.

Переваги акціонерного товариства :

1. Акціонерне товариство – це найефективніша форма залучення капіталу.

   • при утворені акціонерного товариства об’єднуються великі капітали;

   • додаткові кошти акціонерне товариство отримує при заснуванні за рахунок випуску і продажу частини акцій. Як правило фірма на суму вкладеного капіталу випускає відповідну кількість акцій частину з них вона продає і одержує засновницький прибуток;

   • від повторного випуску акцій;

   • банки найохочіше дають кредити великим фірмам.

2. Акціонерне товариство дозволяє здійснювати великі проекти, які потребують значних капіталовкладеннь.

3. Акційонерне товариство – це товариство з обмеженою відповідальністю, що є вигідним для членів.

4. Це найстійкіша форма бізнесу за рахунок великих капіталовкладень і відокремлення фірми від акціонерів. Фірма живе своїм життям і може існувати століттями, притому, що змінюються цілі покоління акціонерів.

Найбільш світові фірми були засновані, ще в ХІХ ст. або на прикінці ХІХ століття.

5. Акціонерне товариство – є найпривабливіша форма вкладання грошей для дрібних власників, які не мають можливості або не ризикують почати власний бізнес.

Особливості( організації ) функціонування сучасного акціонерного товариства або корпорації.

1. Від початку ХХ ст. відбувається значна концентрація капіталів, їх нагромадження в одних руках, з іншого боку відбувається його централізація або об’єднання. І те і інше веде до монополізації виробництва. Великі корпорації контролюють не тільки національну економіку, а і світовий ринок. Так, наприклад, 200 великих корпорацій США володіють 50 % валового національного прибутку.

Форми монополії :

1. Картель – це об’єднання капіталів із збереження їх економічної самостійності, проте вони домовляються між собою про ціни, розміри виробництва і про ринки збуту. Ця форма зароджена в Німеччині.

2. Синдикат – це об’єднання самостійних фірм, які продають свою продукцію через спільно створені структури вони зароджені у Росії.

3. Трест або корпорація – ( або АТ ) - об’єднання капіталів із втратою економічної самостійністі в акціонерне товариство і випуском акцій на вкладений капітал.

Розрізняють трестування :

а) горизонтальне ( коли об’єднані фірми одної галузі );

б) вертикальне ( коли об’єднані фірми по технологічному ланцюгу );

в) об’єднання підприємств різних галузей (комбінати).

В сучасних умовах це найпоширеніша форма об’єднання, тому що, вона знижує ризик банкрутства. Якщо в одній галузі застій, то фірма виживає за рахунок інших галузей.

4. Коцерн або холдинг – це об’єднання формально самостійних фірм, які контролюються головною фірмою – матір’ю, яка скуповує у них контрольні пакети акції це – фірми дочки, дочірні фірми, скуповують контрольні пакети у внуків. Таким чином вибудовується, ціла піраміда, в якій головна фірма із невеликим капіталом може контролювати значно більший капітал.

У сучасних умовах створюються спеціальні холденгові фірми, які не займаються виробництвом, а лише скуповують контрольні пакети акцій.

Асоціація - це об’єднання самостійних фірм із зплатою пайових внесків для вирішення тимчасових завдань ( будівництво аеропортів ).

Консорціум – це переважно об’єднання банків і інших фінансових установ із виробничими фірмами, для вирішення спеціальних завдань. Як правило це створення акціонерного товариства або повторний випуск акцій і їх розміщення.

Поряд із концентрацією і централізацією капіталів відбувається їх розпорошення, все більша кількість акцій великих фірм розпорошується між дрібними акціонерами, від 1 до 10 акцій. Таке розміщення акцій є додатковим джерелом залучення капіталів, але дрібні акціонери ніяк не впливають на справи фірми. В цих умовах незначна кількість акцій може становити контрольний пакет ( в Японії 3 % ).

Дрібні акціонери намагаються боротися з таким становищем і утворюють свої організації з тим, щоб впливати на справи фірми. Як правило, дрібними акціонерами бувають працівники ( робітники ) цих фірм.

Особливості сучасного виробництва.

Як показала практика, монопольне виробництво – це не тільки негативний процес, він має і свої переваги. Сучасні великі фірми стають флагманами ( передовиками ) національної економіки. Тут здійснюються наукові дослідження, впроваджуються досягнення науково-технічного прогресу, збільшується випуск і покращення якості продукції.

Тому в Україні поряд із приватизацією і демонополізацією виробництва слід створювати великі корпорації, які повинні займати ключові позиції в національній економіці.

Відповідно до закону України „ Про акціонерне товариство ” в Україні існує два типи акційнерного товариства :

• Відкриті , коли частина акції продається населенню;

• Закриті , які належать трудовому колективу.

Особливості організації акціонерного товариства :

1. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, які проводять один раз в рік. На них має бути не менше 60 % акціонерів, при умові, що одна акція на один голос.

2. Біжуче або постійне керівництво здійснює правління, яке обирається на зборах із числа акціонерів. Голова правління вибирається на зборах, або членами правління, залежно від того, як записано в статуті.

3. На загальних зборах обирається спостережна рада, яка контролює діяльність правління.

4. Тут же обирається ревізійна комісія, яка контролює фінансову діяльність акціонерного товариства.

Результат перевірок вона доповідає загальним зборам або спостережній раді.

Класифікація підприємств за розмірами.

Підприємства

Великі

Середні

Малі

Критеріями їх поділу є :

1. розміри вкладеного капіталу;

2. розміри фондів підприємств або засобів виробництва;

3. об’єм випуску продукції;

4. кількість зайнятих працівників.На сьогоднішній день, останній критерій залишається поки - що переважаючим.

Великі підприємства відіграють провідну роль у виробництві. При їх незначній кількості ( 5 - 6 % ) вони випускають понад половину продукції.

Переваги :

1. за рахунок великих капіталів мають можливість запроваджувати техніку нову і технологію.

2. за рахунок масового випуску продукції мають економію на витрат, їх продукція дишевша.

3. мають найбільші можливості залучення коштів, як власних, так і кредитів.

Недоліки :

1. великі підприємства, як правило є монополістами і в деякій мірі стримують конкуренцію.

2. великі підприємства повільніше орієнтуються в ринку, не можуть швидко реагувати на його зміни, тому, що їх перебудова потребує великих затрат.

3. громісткість великих підприємств створюють певні труднощі в Управлінні, тому часто великі фірми розбивають на ряд менших самостійних фірм або філіали.

У колишньму СРСР переважали великі підприємства, що було зручно для контролю з боку держави ( ≈ 240 галузей у 82 продукція вироблялася на одному підприємстві і біля 90 видів на двох підприємствах ).

Гігантоманія – ( єдиний на цілу галузь завод ) в АКС породила найбільшу у світі державний монополію. Тому при переході до ринку поряд із приватизацією необхідно здійснювати демонополізацію, створення середніх і малих підприємств.

Середні підприємства – це підприємства оптимальних розмірів в яких поєднується, найбільше використання ресурсів, найефективніше управління і максимальний випуск продукції. Вони мають переваги і недоліки великих або середніх підприємств, залежно від того, до якого із них вони тяжіють.

Малі підприємства – є основною формою бізнесу в умовах вільної ринкової економіки ( за кількістю 60-65 % ) і давати до половини продукції.

Критерії визначеннямалого підприємства в різних країнах:

У США - 500 працівників

У Японії - 300 працівників

В Україні - 200 працівників

Згідно із законом „ Про мале підприємство ” в Україні до нього відносять :

• у промисловості і будівництві - до 200 працівників;

• в інших виробничих галузях - до 50 % працівників;

• у науці - до 100 % працівників;

• у побутовому обслуговуванні - до 25 %;

• у торгівлі - до 15 % працівників.

Переваги малого підприємства :

1. мобільність або рухливість. Це швидке орієнтування на потреби ринку, швидкість заснування і ліквідації.

2. швидкоокупність за рахунок невеликих капіталовкладень.

3. економія на витратах і рентабільність.

4. створення атмосфери конкуренції, ініціативності, які необхідні для підприємництва.

5. малі підприємства задовольняють потреби населення у виробництві товарів. Зокрема тих, до яких не доходять руки у великого підприємства.

6. малі підприємства значною мірою вирішують проблеми зайнятості, надаючи робочі місця самим підприємцям і наймані робітники загалом дають 60 % робочих місць.

Проблеми малого бізнесу в Україні :

1. бюрократичні проблеми – тяганина при заснуванні підприємств і їх ліквідації.

2. надмірна опіка з боку держави.

3. податковий тиск, нерозроблена до кінця податкова система.

4. проблеми матеріального характеру, нестача техніки, особливо для сільського господарства.

5. нестача кваліфікованих кадрів.

6. труднощі в одержанні кредиту, відсутність страхування малого бізнесу, нестача коштів.

7. недостатня підтримка з боку держави і відповідних структур, які повинні займатися малими підприємствами.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

“Основи економічної діяльності підприємства

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц. Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Капітал або фонди підприємства.

2. Витрати виробництва і собівартість продукції.

3. Дохід підприємства і його розподіл:

а) прибуток;

б) заробітна плата.

1. Капітал або фонди підприємства – це матеріальні або грошові засоби, які необхідні йому для виробничої діяльності.

Капітал – категорія ринкової економіки описана, ще класиками, яка виражає собою відносити приватної власності і є такою.

Фонди –категорія АКС, яка виникла в умовах суспільної власності на засоби виробництва і є характерною переважно для державних підприємств.

Проте у матеріальному виразі (як речі) це категорії ідентичні. В залежності від причетності до процесу виробництва, терміну служби, особливостей перенесення вартості на вироблену продукцію розрізняють:

• основні фонди;

• оборотні фонди;

• фонди обігу.

Фонди підприємства

Виробничі

Невиробничі

Основні невиробничі

Оборотні невиробничі

Продуктивні

Фонди обігу

Основні виробничі

Оборотні виробничі

Основні фонди – це частина фондів, яка служить тривалий час (понад 1 рік) і поступово переносить свою вартість на вироблену продукцію. Це частина засобів праці будівлі, дороги, машини...

В основних фондах розрізняють

виробничі

невиробничі

Основні виробничі фонди – це ті, які задіяні у процесі виробництва безпосередньо.

Основні виробничі фонди поділяються на:

Активні	Пасивні
Ті, які беруть безпосередню участь у виробництві ( верстати, прилади, машини, обчилювальна техніка тощо )	Ті, які беруть опосередковану участь у виробництві ( будівлі, дороги, споруди, передавальні пристрої )

Основні невиробничі фонди – не беруть участі у виробництві, а забезпечують соціальну сферу розвитку підприємства ( їдальні, медичні установи, спортивні комплекси, бази відпочинку ).

Зношування основних фондів.

Оскільки основні фонди функціонують тривалий час, то в ході цього вони зношуються. В економічному плані зношування – перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію із поступовою втратою власної вартості ( знецінення ).

Зношування

Фізичне

Моральне

Фізичне зношування – це поступова втрата засобами праці своїх фізичних та технічні властивостей з одночасною втратою частини їх вартості ( знецінення ).

Моральне зношування – це відносне старіння та втрата вартості основних фондів внаслідок двох причин:

• поява на ринку дишевшої техніки;

• поява на ринку продуктивнішої техніки.

Зношені основні фонди в ході свого використання повинні бути відшкодованими. Це відбувається за рахунок амортизації. Амортизація основних фондів – це процес поступового переносення вартості основних фондів на вироблену продукцію із врахуванням її в ціні.

Відшкодовані кошти від амортизації нагромаджуються в спеціальні амортизаційний фонди, який використовується для відновлення основних фондів.

Розміри амортизаційних відрахувань розраховується за нормою амортизації НА = ФОСН * 100% / ФОСН; Це процент від вартості основних фондів, який враховується в ціну випущеної продукції і потім нагромаджується в амортизаційному фонді. Розміри амортизаційних відрахувань відраховується за формулою:

АН = ФОСН * НА / 100%;

Норма амортизації (На) нараховується по різному на різні частини основних фондів, залежно від термінів їх служби. Найменший відсоток амортизації мають будівлі і споруди, найбільший відсоток – засоби, які служать короткий термін. Нормою амортизації держава може регулювати термін служби і відшкодування основних фондів. Якщо вона хоче створювати сприятливі умови для капіталовкладень, то вона вводить вищу норму амортизації. Так у США після ІІ світової війни з тим, щоб швидко обновити засоби виробництва, була введена прискорена норма амортизації – 20 %. Це дозволило відшкодовувати капіталовкладення за 5 років. Підприємці активізували вкладення капіталу не боючись ризику невідшкодування.

Оборотні виробничі фонди – та частина фондів підприємства, яка служить короткий час (до 1 року) або на протязі одного виробничого циклу. Це всі предмети праці (сировина, деталі, півфабрикати), а також ті засоби праці, які підлягають під вищеназвані умови (до 1 року), дрібний інструмент.

Після реалізації виробленої продукції вартість оборотних фондів одразу повертається підприємству.

Фонди обігу – крім виробничої діяльності підприємство здійснює торгову діяльність (закупівля сировини, техніки, найм робочої сили, реалізація продукції). Для цього підприємству теж потрібні певні кошти або фонди обігу.

Фонди обігу – це частина виробничих фондів, яка забезпечуєторгову діяльність підприємству і функціонує у сфері обігу. Це виготовлена але ще не реалізована продукція, яка вже вийшла із сфери виробництва і надійшла у сферу обігу; кошти підприємства від реалізації продукції; кошти, які знаходяться на шляху до підприємства після реалізації продукції; рухи підприємства в банку.

Оскільки фонди обігу і оборотні фонди мають подібні особливості руху (швидко обертаються і відшкодовуються), то їх об’єднюють разом в оборотні кошти або оборотні засоби.

Фонди підприємства

Основні фонди

Оборотні фонди

Фонди обігу

Оборотні засоби або кошти

Оборотні кошти необхідні підприємству для того, щоб здійснювати безперервно виробничу діяльність, постійно поновлювати свої основні і оборотні фонди (закупівля сировини, ремонт, видача зарплати).

Нестача оборотних коштів є основною проблемою підприємств України і одною з причин сповільнення виробництва.