§ 3. Цінова еластичність.

Згідно закону попиту, споживачі при знижені ціни будуть купувати більшу кількість продукції. Проте ступінь реагування споживачів на зміни цін може значно змінюватися в різних продуктах. Разом з тим можна спостерігати різне реагування в межах одного продукту при зміні цін в різних границях. Рівень чутливості споживачів до зміни ціни продукції економісти рекомендують концепцію цінової еластичності.

Для попиту на деякі види продукції спостерігається відносна чутливість споживачів до зміни цін, невеликі зміни в ціні зумовлюють значні зміни в кількості закупленої продукції. Попит на такі продукти прийнято називати відносно еластичним або просто еластичним. Інші продукти можна спостерігати, що зміна в ціні мало змінює кількість купленого товару. Тобто тут має місце відносна еластичність.

Одинична еластичність.

В особливих випадках одиничної еластичності збільшення або зменшення ціни залишить загальну виручку без всяких змін. Втрата виручки від зниження ціни буде компенсована кількістю реалізованої продукції та навпаки приріст виручки з од. Продукції буде не результативним через зменшення кількості попиту на продукцію.

Основні фактори еластичності

1. Взаємозамінні (товари-субетіти) та взаємодоповнюючі товари (товари-комплементи) та еластичність. Наявність товари-субетіт робить попит на товар еластичним. Разом з тим є періоди, коли еластичність на товар конкретної фірми вищий ніж ринковий попит на цей ж товар, виготовлений у всій сукупності (приклад, цигарки, телевізори).

Якщо товари-комплементи мають менше значення по відношенню до більш важливого товару, то попит на нього переважно нееластичний (машин. масло та бензин).

2. Часові границі та еластичність.

Час необхідний для приспосіблення, прийняття рішення, зміни складу купівельної корзини. Еластичність попиту на тривалих інтервалах вища відіграє вищу роль в прийнятті рішень.

3. Питома вага в доході споживача. Чим вищий відсоток в бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту.

4. Предмети розкоші та предмети необхідності. Попит на предмети необхідності нееластичний (бо без ел. Енергії та хліба ми не можемо обійтись незалежно від ціни). Попит на предмети розкоші еластичний.

Еластичність попиту в залежності від доходу.

Еластичність попиту на товар по доходах визначається як відношення % зміни величини попиту на товар до % зміни доходів.

Числове значення еластичності по доходах тісно пов’язано із попитом на нормальні товари та нижчої якості. На товари низької якості із збільшенням доходів попит падає. Із цим твердженням пов’язано наявність товарів субститів.

Перехресна еластичність попиту. (П.Е.П)

Зміна попиту на певний товар відбувається при зміні ціни на інші товари субститути чи комплементи. П.Е.П. визначається як відношення % величини попиту на товар до завданого % зміни ціни іншого товару.

Еластичність пропозиції до ціни.

Еластичність можна визначити і для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни.

Визначальним елементом еластичності пропозиції якого-небудь товару або послуги являється мобільність факторів його виробництва та випуску.

Еластичність пропозиції також залежить від часу. Еластичність збільшується в довготривалих часових інтервалах. В короткі проміжки часу випуск багатьох видів продукції може бути підвищений за рахунок залучення додаткових працівників, або продовження робочого часу. Еластичність пропозиції має місце і по відношенню до таких змінних як ставка проценту, рівень зарплати, ціна на сировину та напівфабрикати, які використовуються для виробництва потрібного товару.

Визначення попиту.

Попит і ціна знаходяться в оберненій залежності.

Згідно закону попиту при зростанні ціни попит падає, але іноді на престижні товари це явище може мати інший характер. Зростання ціни на престижні товари може бути сприйнято як ознака високої якості, котування і попит з ростом ціни до рівня Ц2 теж зросте. Але дальше піднесення ціни все ж таки може скоротити попит.

Еластичність попиту по цінах.

Попит по відношенню до цін буває еластичним або нееластичним.

Еластичний (Ед), якщо із зміною ціни попит змінюється. Нееластичний, якщо при зміні ціни попит майже не міняється

Еластичність в різних точках кривої попиту змінюється. В верхній частині кривої попиту ціна висока, а попит низький. Відсоткова (%) зміна ціни зовсім незначна, величина попиту низька, а відсоткова зміна його досить висока. Таким чином у верхній частині кривої попит еластичний. В нижній частині спостерігається протилежна ситуація-зміна ціни на 1 долар тепер складає значну процентну зміну, тоді як % зміна величини попиту невелика. В нижній частині кривої попит нееластичний.

Отже, еластичність попиту від ціни повинна вимірюватися в окремій точці кривої попиту і буде в цілому змінюватися в силу руху по кривій. Очевидно, що еластичність необхідно розраховувати на певному інтервалі зміни цін.

Висновки

до розділу попит та пропозиція

1. Механізмом саморегулювання ринкової економіки є ринок із такими чинниками як попит і пропозиція, ціни, конкуренція.

2. Закон попиту: попит оберненопропорційний до ціни.

3. Закон пропозиції: пропозиція пропорціонально змінюється із зміною цін (пропорційність відносна).

4. Попит та пропозиція можуть бути еластичними або нееластичними до зміни цін. Ступінь еластичності характеризує коефіцієнт еластичності і зміни попиту до зміни ціни або зміни пропозиції до зміни цін.

5. Аналіз кривих попиту та пропозиції на конкурентному ринку вказує скільки продукції буде вироблено фірмами і який буде попит споживачів при певній ціні.

6. Ринковий механізм веде до рівноваги.

7. Еластичність характеризує реакцію попиту та пропозиції на зміну ціни, доходу або ін. змінних.

8. Еластичність відноситься до тих або інших часових границь і для більшості товарів важливо розрізняти коротко часовий і довго часові коефіцієнти еластичності.

9. Якщо розрахуємо криві пропозиції та попиту ми знайдемо рівноважну ціну. Знаючи залежність пропозиції та попиту від ін. ек. Перемінних ми можемо розрахувати зміну рівноважної ціни і зміну продаж.

10. Простий числовий аналіз можна виконувати опрацьовуючи дані про ціни та кількість кривими пропозиції та попиту та оцінюючи еластичність. Прості розрахунки дозволяють зрозуміти поведінку ринку.

Пропозиція в умовах досконалої конкуренції.

Ринок-організація, яка використовується людьми для торгівлі (обміну) між собою із взаємовигодою сторін.

Поняття ринкової структури.

Умови в яких відбувається конкуренція називають ринковою структурою.

Структура ринку визначається кількістю та розмірами фірм, характером продукції, легкістю виходу на ринок і виходу з нього, доступністю інформації. Поняття структури ринку важливе для того, щоб сформулювати теорію пропозиції та максимізації прибутку.

Типи ринкових структур. Цілковита (повна) конкуренція. Визначальними характеристиками є наступні:на ринку присутні одночасно багато фірм, які одна із них не займає значного відсотку ринку; продукція являється однорідною, вхід та вихід із галузі не пов’язаний з якими-небудь труднощами; покупці та продавці мають рівний доступ до інформації.

Значний відсоток вважається тоді, коли окремі фірми виявляють замітний вплив на ринкову ціну. Під однорідністю продукції розуміють ситуацію, при якій різні фірми випускають в основному подібну продукцію.

Під легкістю виходу розуміють, що фірми, які приступають до виробництва можуть це робити на рівні із іншими, легко можуть отримати ліцензії, не стикаючись із будь-якими юридичними бар’єрами залишати ринок, і легко находять покупців продукції. Інформація повна у всіх контактуючих сторін покупці-продавці (виробники).

В умовах цілковитої конкуренції окремий виробник-фірма знаходиться під владою ринку. Він погоджується із ринковою ціною.

Фактично в світі мають місце в основному типи структур: олігополічної та монополістичної конкуренції.

Конкуренція та підприємництво.

Як відомо в реальних умовах діє конкуренція і вимагає бути готовим змагатися за лідерство в таких сферах як розробка продукції, реклама, індивідуальна продажа, якість обслуговування і стратегія ціноутворення.

В умовах досконалої конкуренції та монополії такі проблеми часто відсутні і не потрібні.

Досконала (чиста) конкуренція та пропозиція на короткочасових інтервалах.

Виходячи із того, що незалежно від ринкової структури метою всіх фірм являється максимілізація прибутку. Таким чином різниця у факторах в обмеженнях факторів з якими стикаються фірми, а не із різниці в їх меті. Обмеження пов’язані із витратами розглядалися раніше, але для ринкової структури цілковитої конкуренції вводяться три специфічні допущення стосовно витрат:

1. всі фірми мають доступ до однакової технології і знають де купляти необхідні види ресурсів по однакових цінах. Ці умови відповідають характеристикам типу ринкової структури щодо інформації та однорідності продукції. Звідси криві довготривалих та короткотривалих витрат ідентичні у всіх фірм.

2. резерви економії обумовлені збільшенням масштабів вичерпуються при достатньо малих масштабах виробництва. Тому ринок створює простір для багатьох фірм.

3. безповоротніх витрат не існує взагалі. Фірми, які покидають ринок можуть безперешкоди покрити всі свої постійні витрати шляхом продажі своїх підприємств і обладнання іншим фірмам.

Обмеження пов’язані із попитом.

Фірма керується ринковими цінами (прайс-тейкер). Тобто ціна по якій кожна фірма реалізує продукцію визначається силами, які непідвластні фірмі.

Протилежністю цілковитій конкуренції виступає монополія, де немає конкурентів.

Види монополії та ціноутворення.

Природна монополія – галузь в якої довготривалі витрати стають мінімальними тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. В такій галузі масштаб виробництва близький або трохи переважає потреби ринку. В даній ситуації розпадів виробництва 2-і або більше галузі приведе до того, що масштаби галузі будуть неефективно малі . З приподними монополіями тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами (типу сірчані рудники).

Відкрита монополія яка немає того захисту що попередні, а можлива та що першою вийшла на ринок, але незабаром можуть появитися і інші.

Проста монополія- головна ціль монополії як і при чистій конкуренції максимальність прибутку. Різниці в доходах між різними видами ринкових структур відбуваються із-за різниць в обмеженнях з якими стикаються фірми.

Обмеження з якими стикаються фірми:

• можливості монополіста, як і любої іншої фірми отримати прибуток частково обмежені витратами виробництва

• специфічні обмеження котрі характерні для системи досконалої конкуренції не підходить для монополії

Іншим важливим обмеженням для монополіста являється попит на його продукт. Поскільки він на ринку діє один, то і крива попиту для фірми є крива попиту для ринку. Крива попиту у монополіста має відємний нахил. Кількість продукції на ринку збільшується в силу того, що знижується ціна.

Монополіст вивчає криву попиту методом проб і помилок. Поскільки і ціна і кількість продукції змінюються у відповідності із кривою попиту, яка має від’ємний характер, монополіст веде зовсім не так як прайс-тейкери при сучасній конкуренції. Монополіст вибирає таку комбінацію “ціна-кількість”, яка приносить максимальний прибуток.

Модель передбачає для нього одне специфічне обмеження. Він продає свій товар всім покупцям по однаковій ціні. Монополія при котрій зберігається ця умова називається простою монополією.

Випуск продукції, ціна та граничний дохід в умовах простої монополії

Для будь-якого рівня випуску сукупний дохід рівний добутку ціни на кількість продукції. Із зростанням випуску сукупний продукт спочатку зростає, а потім досягає максимуму на рівні випуску 17 одиниць і після того падає.

Якщо попит еластичний, то падіння ціни викликає збільшення сукупного доходу. Якщо ж попит нееластичний, то дохід падає при зменшенні ціни. Якщо крива попиту має вигляд прямої, то її верхня частина відображає еластичний попит, а нижня нееластичний.

Граничний дохід це зміна доходу при збільшенні випуску на 1 одиницю. Крива граничного доходу розміщена вище горизонтальної осі, якщо сукупний дохід росте (попит еластичний) і нижче її якщо сукупний дохід падає (нееластичний).

Закрита монополія та пошук ренти.

ЗМ – захищена юридичними бар’єрами-патентами, держ. ліцензіями, дозволами.

Якщо повністю закрита монополія, то все для цього дійсне, що стосується довготривалої рівноваги при відсутності загрози появи конкурентів.

Проте абсолютно закритої монополії буває дуже рідко.Абсолютно закриті монополії керуються вище викладеною теорією макс. п , але закриті монополії існують недовго. Їм загрожують товари-субституту і можливості оспорити закритість.

Збільшення ціни до макс. збільшить попит на товари замінники тепер приклад нафта (замінники газ, олія, спирт). Крива попиту при збільшенні конкуренції неминуче буде зміщуватися вліво. Захист від конкурентів зумовлює ріст витрат. В реальній економічній дійсності п. Ім. Загрожує:

1. розробка товарів субститів

2. можливе опротестування юридичних бар’єрів, які знаходяться на шляху конкуренції.

Фірма м. Повинна зрозуміти, що висока ціна підвищить попит на товари субстити. Вийдуть на ринок фірми і своїми замінниками. Появляються альтернативні виробництва і крива попиту обов’язково зміститься вліво.

Для зняття юридичних барєрів будуть залучатись юристи і лобісти, які постараються усунути обмеження. Фірма монополіст змушена буде теж вкладати кошти у власних юристів та лобістів.

Зусилля конкурентів являється прикладом пошуку ренти. Рента в даному випадку чистий економічний прибуток отримуваний монополістом.

Витрати на пошук ренти і захист її повинні добавлятися до виробничих витрат і крива витрат відповідно зсувають вверх. Дії конкурентів зумовлюють зміщення кривої попиту вліво. Наступить момент,що економічний прибуток стане рівним нулю.

Фірма монополіст мусить заняти позицію вкінці-кінців відповідаючи девізу-беззбитковість. У всій галузі наступить рівновага. Припинеться процес нововведень, витрати на пошук ренти перестануть рости.

Відкрита монополія, підприємництво та лімітовані ціни.

Викладені раніше моделі описують стан з якого свідомо виключено такий важливий елемент як економічна реальність. На практиці фірма, яка отримала економічний прибуток приверне до себе увагу. Появляються підприємства бажаючі прийняти участь у вигідній прибутковій справі.

Розглянемо відкриту монополію і розглянемо як фірма буде вести себе захищаючи свої інтереси.

По перше можна встановити максимальну ціну і отримати високий короткотерміновий прибуток. Дальше можуть появитися конкуренти ціни падають, прибуток понижується з цим мусить миритись фірма в минулому монополіст відбувається перехід до олігополії.

Фірма монополіст за той час може спроектувати новий вид вихідної продукції і вона знову збирає вигоди монополіста. Цей підхід іноді стимулює іноваційний процес.

Є і інший спосіб дії в умовах появи конкурентів. Замість високої ціни фірма-монополіст встановлює дещо меньшу ціну. Прибуток буде помірним і не притягатиме конкурентів. Така стратегія наз. лімітуючим ціноутворенням. Такий варіант дії найбільш підходить фірмам, які мають переваги над конкурентами у всьому пов’язаному із витратами.

Може бути випадок, коли фірма-лідер може отримувати економічний прибуток при такій низькій ціні, яка виключає небезпеку появи конкурентів. Може фірма встановлювати і проміжкові ціни, а потім знижувати будови кривої попиту.

Монополія має певні побуджуючі мотиви до інвестиційної діяльності з метою вдосконалення виробництва, а це сприяє нововведенням, які зумовлюють зниження витрат.Це може дати ефект перекриваючий періодами інші недостатки і вміти бути захищеним від можливих конкурентів.

Оцінка монопольної влади.

Монопольна влада вимірюється показником, який враховує підхід до встановлення ціни.

В умовах чистої конкуренції ціна встановлюється на рівні граничних витрат. Фірма з монопольною владою встановлює ціну вищу граничних витрат. Звідси, вимірювачем монопольної влади є величина, на яку ціна перевищує граничні витрати. Його можна виразити коефіцієнтом, який наз. показником монопольної влади Лернера (економіст Аббо Лернер запропонував його 1943 р.).

Монополіст призначає перевищуючу граничні витрати ціну обернено пропорціонально еластичності попиту.

Чим меньша еластичність попиту, тим вищою владою фірма володіє. Значна монопольна влада не гарантує високі прибутки. Прибуток залежить від відношення середніх витрат до ціни. Вищий п у фірми з меншою монопольною владою, якщо в неї меньші середні витрати і навпаки.

Олігополія. Ціноутворення в умовах олігополії.

Теорія олігополії має свої особливості чим і відрізняється від попередніх, де моделі базувались на умовах попиту та пропозиції.

Олігополія як говорилось раніше передбачає дію на ринку декількох конкуруючих компаній. В додаток до обмежень затратної кривої і умов попиту обов’язково приходиться враховувати дії конкуруючих фірм. Зокрема, прибуток, який може і хоче отримати фірма, обсяг випуску або якісні характеристики, залежать не тільки від реакції споживачів, але також від того як на це будуть реагувати інші фірми. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів наз. олігополічним взаємозв'’зком (приклади олігополії і взаємозв’язків, ціни на білети і т.д.).

Картечі.

Олігополістичний зв’язок може зумовлювати не тільки жорстку боротьбу, але і сприяти формуванню угод між виробниками. Група виробників, які максимілізують п шляхом фіксації цін та обмеження обсягів виробництва наз. картелю.

Картелі можуть домовитись, скоротити випуск, підняти ціну, встановити квоту. Для споживача картелі не дають вигоди- зменшений випуск ціна вища. Але є проблеми у картелі. Контроль за можливою появою на ринку нових фірм, яких привабить прибуток, контроль за дотриманням квоти, яка може порушуватись. Порушник у виграші поки інші діють чесно.

Проникнути на ринок в умовах олігополії важко тому, що іноді ефект масштабу може зробити неприбутковим існування багатьох фірм, патентування, ліцензування технології може виключити також потенціальних конкурентів, витрати на рекламу фірми та її товарів також можуть стати перешкодою для вступу на ринок нових фірм.

Крім того фірми можуть оголосити стратигічні дії, що переповнять ринок товарами і занизять тим самим ціни. Будь-які дії, що стосуються обсягу виробництва, цін, посилення рекламної компанії або вклади в розширення потужності вимагають враховувати реакцію конкурентів.

Лідерство в цінах, коли фірма могутня переважає інших її можуть інші наслідувати або не наслідувати. Деякі питання цієї моделі ми вже розглядали.

Ціноутворення по принципу “витрати плюс”. До витрат добавляється накидка, щоб отримати ціну (прибуток).

Нецінова конкуренція досягається за рахунок вдосконалення виробництва, реклами, переваг у володінні фінансами.

Економічна ефективність при олігополістичному ринку. Думки різні, що близькі до монополії. Створюючи барєри для інших різко понижує витрати. Є побоювання, що іноді олігополія створює умови змови, що гірше від дій монополістів проти яких є закони. Барєрами для входження ми вже розглядали патенти, ліцензії, монополія на сировину. Злиття може теж відбуватися по риізних причинах одна із них це досягнення ефективного масштабу і зниженню витрат, завоювання долі ринку.

Ціноутворення в умовах олігополії не має виразної одної думки. Загальний взаємозв’язок ускладнює ситуацію про що ми вже говорили раніше. З однієї сторони в умовах олігополії ціни не гнучкі, з другої сторони якщо міняються ціни, то часто сіняють всі разом, що вказує на наявність стимулів знижувати ціни або тайної змови.

До моделей ціноутворення, які зустрічаються при олігополії можна віднести:

Модель:

1. падаючої кривої попиту

2. обумовлена тайною змовою

3. лідерство в цінах

4. ціноутворення по принципу “витрати плюс”

Інші спец. Висловлюють думку, що олігополічно фірми достатньо великі сприяють науково-технічному прогресу є і зосереджуючі думки щодо цін. Є ще і думка висновок, що тех. Прогрес залежить від наукового характеру галузі та технологічних можливостей ніж від її ринкової структури.

Монополістична конкуренція та ціноутворення.

Монополістична конкуренція (МК) передбачає таку ринкову ситуацію, при якій відносно велике число виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію. Це в павній мірі є поєднання монополії та конкуренції.

Ознаки МК: поскільки їх відносно багато (20,30,40-70), то володіють відносно невеликою питомою вагою ринку. Майже неможлива змова для штучного підняття цін. Немає такої залежності між фірмами як при олігополії. Збільшено продаж на 10-15 % котрі вона може здійснити мало вплив на ринкову ситуацію.Реакцію конкурентів можна не враховувати, бо вплив на кожного суперника дуже малий.

На відміну від ЧК в умовах МК товар (продукти) диференційований (стиль, матеріал, якість та ін.).

Послуги теж можуть бути різні при продажі продукції. Розміщення впливає на доступність. Стимулювання збуту та упаковки. Реклама, упаковка, фірмові знаки.Надається перевага окремим продавцям (фірмам).

Нецінова конкуренція.

Велика увага в умовах МК надається перевагам за рахунок реклами, умов пов’язаних із реалізацією продукції, якості продукції. Відносно легко вступити в галузь.

На монополістичному ринку між фірмами є активна конкуренція завдяки:

1. продажа диференційованої продукції, яка має високу норму заміщення, але не абсолютно заміна.

2. На ринок можна вийти ін. фірмам і відійти з ринку при знижені попиту

Проте не по всіх товарах легко ввійти. По деяких виникає проблема ефекту масштабу (приклад автомобіль). Конкурентність для однакових продуктів відбувається часто за рахунок послуг, розміщення, доступність, умови кредитування.

Ціна на обсяг продукції.

Крива попиту еластична в умовах МК, але лише до певної границі. В цілому більш еластична ніж при чистій монополії. Рівень еластичності в умовах МК буде залежати від числа конкурентів і рівня диференціації продукту. Чим більше конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більш буде еластична крива попиту кожного продавця.

Число конкурентів в умовах МК менше ніж при чистій конкуренції, продукти виробників близькі, але не замінники.

Максимізація прибутку. Мінімізація збитків в короткотерміновому періоді.

Фірма буде виробляти обсяг продукції, який урівноважується. Фірма в умовах МК може отримати прибуток або мати збитки.

Щодо цін, то МК поєднує в собі підхід монополіста та цілковитої конкуренції. Вона допускає поділ ринку із іншими фірмами, а тому не веде себе як олігополіст.

Крива попиту падає, бо продукція кожної фірми дещо відрізняється від товарів виготовлюваних її конкурентами. Змінивши ціну (трохи вище) фірма не втратить своїх покупців. Максимізація. Прибутки відбувається як і в монополіста. Обсяг випуску продукції визначається пересіченням кривої граничних витрат і граничного доходу.

Короткотерміновий стан не може бути тривалим поскільки в умовах МК ринок відкритий. Доходи приваблюють нові фірми. Крива попиту падає вниз і зміститься вліво.Нові фірми випускають товари не ідентичні, але вони є субститутами.

Крім того фірми діючі на ринку будуть збільшувати витрати на рекламу, поліпшувати якість товару та ін. Заходи, що зумовить поворот кривої середніх загальних витрат вверх. Цей рух вверх затрат, а вниз попиту буде до того часу, доки не залишиться зовсім доходів, які заінтересовують ін фірми в результаті буде стан довготривалої рівноваги.

Коли крива попиту стає дотичною до кривої середніх витрат при обсязі максимізуючому прибуток, фірма просто покриває свої витрати. Обсяг виробництва є рівноважним і любе відхилення приведе до збитків.

При збитковій ситуації фірми будуть очевидно відходити з галузі. Ті хто залишиться поступово знову стануть прибутковими. Фірми , які мають особливі сприятливі умови можуть отримувати нормальні прибутки і в довготривалому періоді. Щоб оцінити М конкуренцію треба пам’ятати, що економ. Ефективність вимагає потрійної рівності-ціни-грн. Витрат-сер. Витрат.

Рівність ціни із мінім. Сер. Валовим витратами передбачає високу виробничу ефективність, використ. Високоефективні технології.

Негативні риси МК.

Ресурси повністю не використовуються. Ціни перевищують граничні витрати в умовах рівноваги в довготривалому періоді, тобто суспільство оцінює додаткові одиниці товару, вище ніж коли б ці ресурси були використані на виробництво альтернативних товарів.

Обсяг продукції в умовах МК дещо меньший від оптимального. Вищі витрати на одиницю продукції. Звідси, і ціна вища ніж при чистій конкуренції. Багато фірм мають незавантажені потужності.

Позитивні риси МК.

Не дуже велике (в ряді випадків) відхилення від ч. Конкуренції. Високоеластичний характер кривої попиту роблять цей ринок конкурентним. Диференціація продуктів дає вибір споживачу. Чим гостріша проблема надлишку виробничої потужності, тим ширший діапазон споживчого вибору.

Нецінова конкуренція.

Фірми діючі в умовах МК можуть бути не задоволені П, який мають в довготривалому періоді, а для цього будуть робити заходи щоб поліпшити якість продукції, диференціювати її, знижувати витрати, поліпшувати якість реклами. Останнє буде дещо підвищувати витрати.

Диференціація продукції сприяє різноманітності типів, стилів, марок, рівнів якості. Вдосконалення досягається нововведеннями іноді зміни поверхневі або зосереджена увага на упаковці.

Монополістична конкуренція та ефективність.

МК ринки ефективні поки немає переповнення на ринку. Сукупний надлишок виробника і сподивача досягає макс. Величини.

Відповідь про ефективність Мк дає порівняння довготривалої рівноваги МК із довготривалою рівновагою ЧК.

Ринковий механізм в галузі з МК недостатньо ефективний порівняно із ЧК. Причини: ціна МК перевищує гр. Витрати; поділ як ЧК дорівнює грн. Витрати.

Не повне використання виробн. Потужностей. Ефект. Меньше обсягу який мінімізує сер. Витрати. Падіння П зводиться до нуля внаслідок проникнення інших фірм. Ё

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки та інформаційних технологій

Лекція