- •Кафедра Економіки, інформатикі та кінезіології
- •Економічна теорія як наука.Предмет і метод пізнання.
- •2. Функції економічної теорії.
- •Категорії і закони – стрижень економічної теорії.
- •4. Методологія курсу.
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Кафедра Економіки , інформатикі та кінезіології
- •Рушійні сили та фактори виробництва
- •Форми суспільного господарства. Товарна організація виробництва.
- •1.Форми суспільного господарства. Товарне виробництво.
- •3. Визначення суспільної вартості товару.
- •4. Основні теорії вартості.
- •Гроші, їх походження та функції
- •Фінансові заходи:
- •Функції ринку вринковій економіці
- •Львівський Державний Університет Фізичної Культури
- •Кафедра Економіки , інформатикі та кінезіології
- •Механізм саморегулювання ринкової економіки.Попит та пропозиція та їх роль в ринковій економіці.
- •1. Завдання та елементи механізму саморегулювання ринкової економіки (ре).
- •2. Суть попиту та пропозиції. Закон попиту та пропозиції.
- •§1Б. Пропозиція
- •§ 2. Ринкова рівновага.
- •§ 3. Цінова еластичність.
- •Підприємництво та його організаійні форми. Види підприємств.
- •1. Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.
- •Класифікація підприємств:
- •2. Витрати виробництва.
- •3. Дохід підприємства.
- •2. Дипресія.
- •3.Пожвавлення.
- •Еволюція та суть економічних функцій сучасної держави.
- •2. Забезпечення ефективності економіки.
- •3. Соціальна справедливість та її гарантії.
- •Стабільність економіки.
- •Фінансово – кредитна система
- •Фінансова система.
- •4.Кредитна система. Банки.
- •Суть світової системи господарства.
- •Проте всі країни світу взаємозв’язані, взаємозалежні одна від одної і становлять єдину систему світового господарства. Її історія пройшла кілька етапів розвиту:
- •Економічні відносини у світовій системі господарства.
- •Міжнародні-кредитні та валютно-фінансові відносини.
- •Економічні аспекти глобальних проблем.
Суть світової системи господарства.
У світі існує понад 250 самостійних країн. Населення становить понад 6 млд., яке розмовляє близько 2800 мовами. Країни розрізняються за рівнем економічного культурного розвитку, релігією, ментальністю. Загалом розрізняють:
- Індустріально розвинуті країни (США, Англія, Німеччина, Японія);
- Середньорозвинуті – країни Латинської Америки;
- Аграрні слаборозвинуті країни (колонії бувші - Африка);
- Країни перехідного типу до ринку (Україна, Росія, СНБ).
Проте всі країни світу взаємозв’язані, взаємозалежні одна від одної і становлять єдину систему світового господарства. Її історія пройшла кілька етапів розвиту:
зародження системи світового господарства, сягає до виникнення міжнородного поділу праці і світової торгівлі,
технічна революціа кінця XVIII початок XIX ст., які дали поштовх розвитку машинного виробництва і зокрема транспорту, який дав можливість зв’язати міжт собою держави і континенти і створив матеріальну базу для розвитку світової торгівлі,
рубіж XIX - XX ст. коли завершується формування колоніальної системи і слаборозвинуті країни ввійшли в економічний простір розвинутих метрополій (Англія, Франція, Італія, Португалія, Голандія).
4) завершився цей процес виникненням монополій, які поділяють між собою світ економічно і посиленням економічних взаємозв’язків між країнами і регіонами.
Система світового господарства це сукупність національних економік, які пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин.
Ці відносини можна поділити на дві групи:
дво сторонні. Вони включають:
а) економічні міжнародні відносини:
- міжнародна торгівля;
- економічна і виробнича інтеграція;
- міграція робочої сили,
б) валютно-фінансові і кредитні відносини
колективні відносини. Це відносини, які потребують об’єднання зусиль всіх держав для вирішення загальних проблем.
Економічні відносини у світовій системі господарства.
Світова торгівля - це вихідна і початкова форма економічних відносин.
Причини виникнення світової торгівлі ті самі, що і причини товарного виробництва взагалі. Це: суспільний поділ праці та економічна відособленість виробників. Проте ці причини мають свої особливості.
1) Поділ праці зумовлений перш за все природніми умовами, місцем розташування країни, наявністю природніх ресурсів, а також рівнем розвитку продуктивних сил і станом розвитку економіки країни. 2) Щодо економічних відособленості, то вона поширюються далі від відособленості підприємства. Це відособлення цілої країни, яка базується на політичній і національній незалежності.
Форми світової торгівлі:
торгівля ресурсами або сировиною - зв’язана з природніми умовами і розміщенням країни, а також рівнем її розвитку, як правило низьким;
торгівля кінцевими товарами - нею займається розвинуті країни;
торгівля послугами - зв’язана з природніми умовами, розташуванням країни, забезпеченістю природними ресурсами, рівнем розвитку (якщо нічого не має іншого, то залишається торговельні послуги. Як правило це туризм).
У світовій торгівлі розрізняють: експорт або вивіз товарів і імпорт або ввіз товарів. Співвідношення експорту і імпорту складають торговий баланс країни. Він буде позитивним, якщо переважає експорт і від’ємним, якщо імпор.
Структура експорту теж має значення, якщо в експорті переважає сировина, це свідчить про відсталість країни.
Якщо кінцева продукція особливо високотехнологічна, наукомістка, складна - це країна передова.
Розрізняють торгову політику держави:
політика вільної торгівлі або фрітредерство. Коли в країні не обмежується імпорт товарів, чим виховується власний конкурентно здатний виробник. Проте вона повинна проводитись на етапах, коли власна економіка вже зміцніла. В іншому випадку - вона тільки придушить власне виробництво;
політика протекіонізму - коли імпорт товарів обмежений. Вона проводиться особливо на початкових стадіях розвитку з метою підтримки власного виробника. Проте надто довге дотримувати її може призвести до зниження конкурентноздатності власної продукції (така політика проводилась в колишньому СРСР).
Засоби впливу держави на міжнародну торгівлю:
мито ввізне і експортне;
імпортні квоти - встановлення розмірів ввозу тих чи інших товарів;
експортні премії і страхування експорту, - спрямовані на підтримку експорту товару;
акцизні збори плата за право торгівлі високорентабельними товарами;
антидемпінгова політика - барєр на шляху розвитку світової монополії.
Ціноутворення на світовому ринку. Ціни тут формуються під впливом основних економічних законів: вартості, попиту пропозиції. Проте вони мають свою специфіку. Якщо в середині країни встановлюється національна суспільна вартість, то на світовому ринку ціни диктують ті країни, які поставляють на нього основну масу продукції. Це розвинуті країни і зокрема, монополії цих країн, які панують на світовому ринку.
Економічна інтеграція та інтернаціоналізація.
Інтеграція - посилення економічних зв’язків між країнами аж до їх взаємопроникнення одна одну.
Форми інтеграції:
вивіз або експорт капіталу:
а) експорт підприємницького капіталу, який відбувається в двох формах: прямі інвестиції - будівництво підприємств на чужих територіях; портфельні інвестиції - вкладання капіталу в іноземні цінні папери (акції, облігації);
б) вивіз позичкового капіталу або надання кредитів банками, фірмами, державами одних країн іншим.
інтеграція виробництва.
Інтернаціоналізація - своєрідна кооперація країн у виробництві одного товару або створення спільних підприємств. На практиці, найвищим проявом інтернаціоналізації виробництва є створення великих міжнародних корпорацій (або монополій).
Розрізняють корпорації:
транснаціональні (ТНК) національні монополії, які мають світове значення (“Форд”, “Дженерал Моторс”, “Фіат”);
міжнаціональні корпорації (ЛІНК), які застосовані на об’єднанні різнонаціональних капіталів (Дансько-Англійська нафтова компанія “Датч-Шел”).
За критеріями ООН у світі до світових монополій відносять фірми з активними понад 1 млд. дол. і дочірніми фірмами в понад 20 країн світу. Таких монополій налічується понад 500.
Світові монополії конкурують між собою, поглинаючи одна одну, розмежовуючи території, утворюючи союзи.
Найвищою формою економічного монополізму є залучення до конкурентної боротьби сили держав і створення міжнародних економічних об’єднань (ЄС, ОПЕК, Північно-Американський Союз).
Міграція робочої сили. Вона базується на використанні дишевої робочої сили зі слаборозвинутих країн в розвинуті країни. Міграція - це взаємовигідний процес, в якому більше виграють розвинуті країни, які використовують дешеву робочу силу. Слаборозвинутим країнам це теж вигідно, оскільки міграція забезпечує роботою надлишкове населення, яке повертаючись в країну, привозить в неї гроші.
Основні потоки міграції:
класичний шлях. У США зі всіх країн світу.
У США з країн Латинської Америки (це найбільша проблема для США).
з країн Південносхідної Азії і Середземномор’я у Європейські країні.
новий напрям - з країн Південносхідної Азії і Середземномор’я в країни Аравійськокого півострова і Червоного моря.
із постсоціалістичних країн в розвинуті європейські країни і країни Півніяної Америки.
Особливе цієї хвилі є те, що значна частина еміграції - це кваліфікована робоча сила, працівники творчих і наукових професій.