3. Нормативні акти з навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»

Оскільки предмет цієї дисципліни є комплексним, пізнання основ організації судової влади та правоохоронних органів потребує вивчення значної кількості нормативно-правових актів. Адже діяльність кожного правоохоронного органу регулюється багатьма актами законодавства.

Усі нормативно-правові акти залежно від їх змісту (предмета) можна поділити на групи. Це акти загального характеру; щодо: (а) організації та функціонування судової влади; (б) органів юстиції та державної виконавчої влади; (в) організації та функціонування органів прокуратури; (г) органів досудового розслідування злочинів; (д) організації правової допомоги; (е) нотаріату.

Акти загального характеру. Розглянемо їх детальніше.

Конституція України. Згідно з її ст. 19 органи державної влади, до яких належить більшість правоохоронних органів, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Для даної дисципліни першочергове значення мають положення розділів: ІІ – «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»; VII – «Прокуратура»; VIII – «Правосуддя»; ХІІ – «Конституційний Суд України».

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства. Серед таких міжнародних правових актів є низка договорів, що визначають способи захисту прав і свобод людини, вимоги до організації судової влади,

16

забезпечення її незалежності та ін. Найважливішими з них є:

- Загальна декларація прав людини, схвалена генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.;

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права людини, схвалений Генеральною асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.;

- Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.;

- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів обходження або покарання;

- Основні принципи незалежності суддів, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 13 грудня 1885 р. та ін.

Кримінально-процесуальний кодекс України регламентує: (а) процедуру дізнання й досудового слідства; (б) повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які провадять дізнання й досудове слідство, а також при підтриманні державного обвинувачення в судах; (в) принцип судочинства; (г) процедуру розгляду справ у всіх судових інстанціях; (д) порядок оскарження рішень суду та ін.

Законодавство про судову владу, правосуддя, суди і суддів. Нормативно-правові акти, які регулюють питання організації й реалізації судової влади в Україні, прийняті у відповідності й у розвиток конституційних положень. До них належать: Закони України – «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.; «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.; «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.; «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2003 р.; «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.; «Про Вищу раду

17

юстиції» від 15 січня 1998 р.; Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді від 30 квітня 2004 р., затверджене Указом президента України №697, а також акти Державної судової адміністрації, що стосуються організаційного забезпечення діяльності судів.

Законодавство про органи юстиції і державну виконавчу службу: положення «Про Міністерство юстиції України», затверджене Указом Президента України №1396 від 30 грудня 1997 р.; постанова Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції»№592 від 30 квітня 1998 р.; положення «Про головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції», затверджене наказом Міністра юстиції України №359/2799 від 1 червня 1998 р.; положення «Про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції», затверджене наказом Міністра юстиції України №36/5 від 30 квітня 1998 р. Усі ці правові акти визначають систему органів юстиції, а також необхідні організаційні і фінансові заходи для забезпечення діяльності новостворених районних (міських) управлінь юстиції (до цього в районах і містах управлінь юстиції не було).

Закон України «Про державну виконавчу службу» №202/98 березня 1998 р. (з наступними змінами і доповненнями) містить основи організації й діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус її працівників, та їх соціальний захист.

Законодавство про діяльність органів прокуратури. До нормативно-правових актів, що регламентують організацію і діяльність прокуратури, нале-

18

жать: Закон України «Про прокуратуру» №1790-12 від 5 листопада 1991 р.; Положення про класні чини класні чини працівників органів прокуратури №1795-12 від 6 листопада 1991 р.; Дисциплінарний статут прокуратури України №1796-12 від 6 листопада 1991 р., а також накази, розпорядження, інструкції Генерального прокурора України.

Законодавство про органи досудового розслідування злочинів. Численна група нормативно-правових актів, що регламентують досудове розслідування злочинів, охоплює: Кримінально-процесуальний кодекс України №1001-05 від 28 грудня 1960 р.; Митний кодекс України №92-IV від 11 липня 2002 р.; Закони України – «Про міліцію» №565-ХІІ від 20 грудня 1990 р.; «Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ від 25 березня 1992 р.; «Про оперативно-розшукову діяльність» №2135-ХІІ від 18 лютого 1992 р.; «Про державну податкову службу України» №509-ХІІ від 4 грудня 1990 р.; «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV від 3 квітня 2003 р.; Положення про Міністерство внутрішніх справ України №1138 від 17 жовтня 2000 р. та ін.

У рамках дисципліни, що вивчається, немає необхідності досконально засвоювати повний зміст вищезазначених нормативно-правових актів. До її предмета належать положення, що стосуються кола органів, які виявляють і розслідують злочини, їх структури, основних повноважень, взаємодії між собою та іншими державними й недержавними органами.

Законодавство про організацію правової допомоги. Право кожного на правову допомогу передбачено Конституцією України. Закон України «Про адвокатуру» №2887-12 від 19 грудня 1992 р. містить завдання, принципи і організаційні форми діяльності адвокатури, види і гарантії адвокатської діяльності, статус адвоката, підстави притягнення адвоката до

19

дисциплінарної відповідальності й види дисциплінарних стягнень.

Положення «Про кваліфікаційно-дисциплінарно комісію адвокатури», затверджене Указом Президента України №155/93 від 30 вересня 1999 р. (з наступними змінами), визначає порядок організації й діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її повноваження. Положення «Про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури», затверджене Указом Президента України №155/93 від 5 травня 1993 р., - порядок діяльності і повноважень Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

Законодавство про нотаріат. Центральне місце серед нормативно-правових актів, які регулюють діяльність нотаріату, займає Закон України «Про нотаріат» №3425/12 від 2 вересня 1993 р. Питання організації і діяльності цього органу в Україні визначаються також указами Президента України, нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, інструкціями і наказами Міністерства юстиції України.

20