Розділ іі судова влада

1. Поняття і ознаки судової влади

Конституція України вперше на конституційному рівні закріпила судову владу як рівноправну й самостійну в системі 2-х інших гілок влади – законодавчої й виконавчої. Крім загальних ознак, притаманних будь-якій владі, судова влада характеризується й певними ознаками, які належать лише їй і виражають її власну специфіку.

Об’єктивність. Ще здавна людство визнавало, що судова влада повинна бути об’єктивною. У найстаріших актах, що дійшли до нас, уже містилися вимоги щодо справедливості, сумлінності суддів, їх незаінтересованості в справі, необхідності пошуку й використання достовірних доказів для прийняття правильного рішення. Твердження, що ніхто не може бути суддею у власній справі, ні в кого не викликає заперечень. Виходячи з цього принципу сучасне законодавство передбачає право сторони висловити недовіру судді, мотивуючи це його заінтересованістю у справі. Називається низка обставин, що виключають участь судді у справі саме внаслідок його можливої упередженості. (Правила відводу суддів передбачені процесуальним законодавством).

Соціальна роль судової влади полягає у вирішенні правових конфліктів. Право є об’єктивним критерієм

21

правомірності її дій, оскільки воно зосереджує систему цінностей, підвладних щодо сфери реалізації судової влади. Тому, застосовуючи право, вирішуючи конфлікт на підставі норми права, воно об’єктивно реалізує суспільну думку стосовно розуміння справедливості. Ось чому рішення суду повинно мати соціальне підґрунтя в праві. Судді, приймаючи рішення, обов’язково аргументують його, посилаючись на правову норму. Воля судді (суддів), викладена в ухвалі, постанові, вироку, рішенні, трансформується у волю судової влади, яка знайшла матеріальне закріплення в її акті, винесеному ім’ям держави.

Легітимність визначає ступінь довіри суспільства судовій владі, його згоду щодо неї, готовність до виконання рішень. Ця ознака дуже тісно пов’язана із законністю, а законність, у свою чергу, є обов’язковою умовою легітимності. Але остання передбачає не лише відповідність судової влади вимогам закону, а й неформальне, законодавчо не визнане в суспільстві ставлення до неї та її рішень. Формуванню легітимності судової влади сприяють не лише законність і справедливість дій і рішень суду, а й уміння суддів (зокрема, головуючого в судовому процесі) правильно побудувати відносини з учасниками процесу, іншими особами, присутніми в залі судового засідання, і т.д.

Громадяни, державні органи й посадові особи, юридичні особи, держава в особі виконавчої і законодавчої влади мають довіряти судовій владі, визнавати її за легітимну. Державі належить чітко визнавати предметну сферу судової влади й визнавати виключність у ній її повноважень. Різні суб’єкти правовідносин повинні усвідомлювати її компетентність, самостійність і погоджуватися на використання судовою владою всіх необхідних повноважень для вирішення конфлікту й підкорятися її велінням на добровільне і свідоме виконання її актів.

22

Нормативність. Соціальна сфера, в якій функціонує судова влада, процес реалізації нею своїх владних повноважень, їх зміст і форма регулюється нормами матеріального і процесуального права. Судова влада шляхом передбачених законом процедур захищає порушене право суб’єкта, сприяє його поновленню. Діє ж вона лише у сфері права. Розглядаючи правовий конфлікт, суд застосовує загальну правову норму до конкретної життєвої ситуації, тобто здійснює правозастосування. Процесуальна форма, в якій діє судова влада, визначає зміст і порядок її реалізації. Порушення визначеної законом процедури є передумовою визнання такої діяльності суду неправомірною. Нормативне визначення судової процедури гарантує не лише правомірність дій суду, а й можливість їх наступної перевірки, своєчасне виявлення і усунення судових помилок.

Особлива предметна сфера. Предметна сфера функціонування судової влади має виключний характер. Судову владу залучають до дії тільки в умовах правового конфлікту, тобто за умов якщо: а) хоча б два суб’єкти знаходяться в стані суперечки і б) спір виник щодо відносин, що регулюються правом. Сторони звертаються до суду з проханням виступити безстороннім арбітром у розв’язанні їх конфлікту. Будь-який конфлікт, який має правовий характер, може стати предметом його розгляду. Усі конфлікти, що належать до юрисдикції судової влади, мають конкретний, індивідуалізований характер. Завжди відомі сторони конфлікту, час, місце та обставини його виникнення, оскільки це є необхідною передумовою звернення до суду.

Ситуативний характер. Судова влада функціонує лише за умови звернення до неї суб’єктів права. За своєю ініціативою суд не розпочинає розгляду правового конфлікту, тобто судова влада спонукується ак-

23

том звернення до суду й функціонує на час розгляду справи. Реалізація судової влади лише в умовах конкретного правового конфлікту і лише за умови звернення до неї конфліктуючих сторін – це є ознаки, які підкреслюють її ситуативний характер, відмінність від законодавчої й виконавчої влади, предметна сфера яких поширюється на більш загальне коло правовідносин.

Отже, діяльність суду характеризується в Україні як владна, тому слід визнати, що особливості такого соціального феномена, як влада, повинні мати в ній своє адекватне вираження. Розкриваючи поняття «судова влада», треба враховувати такі положення:

- За своїми властивостями судова влада є державною з усіма належними владі атрибутами і чітко окресленою компетенцією;

- Вона є одним із продуктів здійснення принципу поділу влади з ознаками незалежності й самостійності, що випливають із цього принципу;

- Судовій владі належить мати такі механізми забезпечення її функціонування, які гарантували б її самостійність;

- Вона здійснюється в певних організаційних і процесуальних формах, установлених законом;

- Судова влада має універсальний і виключний характер;

- Здійснюється вона на професійній основі.

Як бачимо, підґрунтя судової влади, безумовно, складає сукупність судових органів, наділених різною компетенцією. Головним призначенням судових органів є вирішення правових конфліктів, що виникають у суспільстві між людьми, між людиною і державою, між різними державними і недержавними структурами. Судовій владі відводиться особлива роль арбітра в спорах про право. Суб’єктом, що здійснює судову владу, виступає не будь-який державний

24

орган, а лише суд з притаманними тільки йому можливостями впливу на поведінку людей і соціальні процеси.

Судова влада – це специфічна гілка єдиної державної влади, яка має власну виключну компетенцію по розгляду правових конфліктів і яка реалізується виключно конституційними органами (судами) в межах закону й спеціальних (судових) процедур.

Наведене визначення не претендує на вичерпність, бо сутність цього феномена можна повністю зрозуміти лише при дослідженні форм реалізації судової влади, її функцій, принципів організації і діяльності.