3. Струк. Та ф-ії культ.

Культ. має складну ієрарх-ну культ. Існ. дек-ка підходів:

- матер-на та дух-на (згідно з хар-ом ври-ва та вик-ням, але межі цього поділу штучні, умовні і рухливі у зв’язку з тим, що в культ. дух-не опредмечується, а матер. одухотворюється).

- сис-ма життєвих смислів і значень (смислоутв-ча ціннісна осн. культ.); діяльн. з реаліз. цих життєвих смислів; рез-ти цієї діяльн.

Леслі Уайт (ам.) має протилеж. точку зору, виділяє 3 підсис-ми:

- головна (техн.-на: природні матеріали, засоби вир-ва, речі, засоби нападу і захисту); соціологічна (стосунки між людьми, які склад-ся під час різних видів спілкув-ня і праці); ідеологічна (до неї відн-ся знання, наука, мист-во, літ-ра, ідеологія, що пізнають, пояс-ють світ, що є рез-том маніпуляції).

Виділяють також культ. універсалії, що є осн-ми різних нескінчених явищ культ.: соц-на орг-ція життя, яка визнає індив-не людське буття; світогляд; прояв світ-ду у зовн-іх формах культ.

В культ. виділ. головні елементи:

1) символи (пер. як знак, прикмета) – це поняття, яке фіксує здатність матер-их речей, подій та чуттєвих образів вираж. ідеальн. зміст, відмінний від їх безпосер-го буття і сприйняття.

2) мова. В ній знах-ть втілення ті смисли, які привносить культ., вони розпізн-ся і усвід-ться інш. людьми. Крім того, мова відобр. струк-ний устрій культ., який впливає на хар-ер світогляду.

3) світобачен./світогляд: уявл. люд. про світ.

4) міф (перекл.: розповідь) є першою формою осмисл. світу, його образ-символічного відтв-ня та поясн-ня, підтвердж. існ-го у сусп-ві порядку. Є формою колект. свідомості і існує в умовах відсутності писемності.

5) релігія. В давн. Римі цим словом наз. Все, що було зв’яз. з культом богів, а християнство вносить новий звіст в цей термін. Специф. релігії є культова сис-ма, тобто сис-ма спец. Дій, направлених на встановл. діалогу з транциндет. дух-им абсолютом. Вона виникла з вииник-ям писемності, а також релігія відобраз.та зафіксув. соц. нерівність. Релігія виник. разом із формув. індивід. свідомості.

6) релігія.

7) ідеологія – це сукупн. правових політ. філософ. вчень, яка відображ. інтереси, визнач. соц. Групи та пере слід. ціль активізації широких людських мас для викон. деяких задач.

8) мистецтво – здатність люд.передати свої почуття, переживання в образно-символ. формі.

9) звичаї – цілісні шаблони поведінки, які не можуть бути осо знані. Звичаї склад-ся в обряди та ритуали. А все разом складає культ. традицію.

Струк. культ. розрізн-ся по відношенню до носіїв культ.: світова та нац-на; міська та сільс.; проф. та любитель.; елітарна, нар-на та масова.

Ф-ії культ.: адаптивна; інформац.; комунікат.; інтегративна; соц.; людинотворюча; трансляціон.

4. Культура та цивілізація.

В давн. Римі під цивіліз. розумівся заг. рівень освіти та виховання. В істрико-філософ. л-ру входить це поняття в 18ст., та обозначає одиницю виміру істроич. процесу, а також новий якісний рівень в розвитку сусп-ва, в порівнянні з попереднім, первісним.

Гордон Чайяд в сер. 20ст. сформував спиок ознак цивілізації: міста; госп-во; податк. сис-ма; бюрократич. апарат; дороги; інфраструк.; соц. Стратифікація; писемність; початки науки та мистецтва; монументальна архітектура.

Поняття культ. та цифіліз. в наш час можуть вик-ся в 2-ох варіантах: як синоніми, розуміючи заг.рів. мат. та дух. розвитку; німецька традиція: вони протиставляються (під культ. розум-ся живий, цилістн., розвиваючий ся організм, а цивіліз. – це останній, завершуючий етап в розвитку культури); поняття ці наділяються специфічним смислом, розуміючи, як правило, певні етапи у розвитку культури.

Виділяють різні типи цивілізації:

1) аграрна; індустріальна; постіндустріальна;

2) з точки зору відношення людей: космоцентр.; техноцентр.; антропоцентрична;

3) за геогр. критерієм та терітор.-соц. струк.: Захід; Схід.

Цивілізацією прийнято називати велику соціокульт. спільноту, яка займає обшир. геогр. простір та має соц. інтеграцію, існ-чу трива. час.