11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.

Скіфи прожив. на наших землях у VII ст. до н.є. - ІІІст. н.е. Наприкінці VIст. до н.е. в причорном. степах формується могутнє держ. об'єднання на чолі зі скіфами - Велика Скіфія. Скіфську держ. очолювали представники єдиної династії, влада яких була спадковою. Сусп-во склад-ся з общинників, воїнів та жерців. У часи піднес. Скіфс. держ. охопл. величезну територію від Дунаю до Дону й від Чорного моря до суч. Києва, на якій прожив. різні за походж. народи. Скіфи створили високу матер. культ. Вона увібрала в себе досягнення місц. племен, передових цивіліз. Сх., Кавказу і, особл., Греції, а пізніше і Риму. У свою чергу Скіфія справляла істотний вплив на ек-ку, сусп. устрій, матер. культ., ідеологію землеробського насел. лісостепової Укр. Найважлив. джерелом пізн. скіфської культ. були і є скіфські поховальні пам'ятки. Скіфи дуже шанобливо відносилися до могил пращурів. На багатьох курганах ставили статуї, присвячені культу предків, відомі у нас як «кам'яні баби». Віра в потойб. життя і безсмертя душі породила пишний, урочистий і водночас жорстокий поховальний обряд, який ніби віддзеркалював хар-ер самого народу. Воїнів ховали разом зі зброєю, одягом, посудом, їжею, часто в жертву приносили дружин і рабинь.

У III ст. до н.є. могутня Скіфія занепадає й поступ-ся своїм місцем войовничим сарматам. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. Вони нагад-ли скіфів. Майже завжди сарматів хар-ють як сильних, жорстоких і невблаганних ворогів. Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у III ст. н.є. їхньому володар-ню в укр.. степах настав кінець. Частина сарматів відійшли в гори Пн Кавказу і Криму, а частина залиш. на місцях кочовищ, ставши одним з етнокульт. компотн. черняхівської культ. спільн.

Почин. з VIIст. до н.е., водночас зі скіфською експансією и Пн Причорномор'ї відбув-ся також грецька колонізація. На відм. від скіфів, колоністи приходили невеликими загонами, відтв-чи на місцях свого розселення звичну для них сис-му поселень і госп-ня. Греки засн. міста Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Тіру, Керкінітід, Херсонес Таврійський та ін., перетв-ши їх на центри торгівлі та ремесел. З Vст. до н.є. з об'єднаних гр. міст на Таманському і Керч-кому півос-вах створено Боспорське царство з центром у Пантікапеї. У VI —III ст. до н. є. грецькі міста-держ. бурхливо розвив-ся на засадах рабовласн., способу вир-ва. Підтримуючи міцні ек. й культ. зв'язки з місц. племенами, центри давньогр. цивілізації на Чорном. узбережжі справили значний вплив на соц.-ек., політ., культ. розвиток місц. насел. Греки принесли на причорноморські землі найрозвинутішу на той час культуру. Під її впливом тут пошир. грамотність, розвив. освіта. Діти вільних громадян училися читати, писати й рахувати, розуміли риторику, філософію, музику. Випускники шкіл добре знали л-ру. Велика увага приділ. фіз. підготовці громадян. Високорозв-ми були мистецтво й наука. Кожне місто мало своїх поетів, музикантів, художників, артистів, учених. Буд. храми й театри, які прикрашали високохудож. розписами, фресками, мозаїкою.