12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.

Відомостей про культ. стародав. слов´ян дуже мало, а джерела її вивч. обмежені і в ряді вип.-ків сумнівні. Дух. культ. старод. слов´ян виражалася в ранніх релігійних віруваннях і міфології, тому стародавні історики, особл. христ-кі, іноді ігнорували джерела про культ. старод. слов’ян.

Походж. слов´ян та їх культ. проблема досить складна і суперечлива, в історіографії існ. багато припущень відносно прабатьківщини слов´ян та походження їх культ. Власне, можна умовно виділити 4 концепції:

Перша і найдав.а концепція пов´язана з ім´ям літописця Нестора. Версія про походж. словян у "Повісті врем´яних літ дістала назву дунайської і увійшла в л-ру як карпато-дунайська теорія.

Друга концепція пов´яз. з іменами польських вчених Ю. Костишевського та М. Рудницького, їх концепція дістала назву вісло-одерської теорії.

Прихи-ки третьої концепції намаг-ся розшир. межі тер-рії можливого проживання стародавніх слов´ян між Дніпром і Віслою. Матер-ли археол. розкопок підтвердж. належність ряду культур цього регіону до слов´янського типу.

Згідно з четвертою концепцією на рубежі III-IIтис. до н.е. з індоєвроп. етнічної спільноти виділилася германо-балто-слов´янська група, яка обіймала територію в межиріччі Одри і Дніпра. Ця праслов´янська спільнота, на думку вчених, представ. тщинецько-комарівською культ.

Матеріали ареол. розкопок засвідчують, що стародавні слов´яни, починаючи з часу їх виділення з індоєвропейської групи і аж до раннього середньовіччя, постійно змінювали місця свого проживання. Тому стосовно того чи іншого періоду розселення слов´ян наведені концепції є справедливими, оскільки вони відповідають історичній правді.

Важко окреслити й межі регіону, на якому проживали стародавні слов´яни на тому чи іншому етапі свого розвитку. Тому визнач. етнічну належ. археологічних культур глибокої давнини, не зіставляючи їх з пізнішими етнічно визначеними культ-ми, практично не можливо.

За такого становища є лише один шлях вивч. старослов´янської культ.: реконструкція культ. слов´янських племен на осн. вивчення літописів, стародавніх історичних хронік, спогадів купців і мандрівників, фольклору, мови, археологічних даних, стародавньої історичної літератури тощо.

Письмові джерела фіксують культуру стародавніх слов´ян досить виразно і прив´язано до певної території. Але фіксація починається з того часу, коли наші далекі предки вийшли на історичну арену Європи як більш-менш сформована сусп.-політична сила. Візантійські вчені в VI ст. пишуть про слов´ян, називаючи їх антами, венедами і склавінами. Вони хар-ють слов´ян як численний, культурний і соц.активний народ, який бере участь у політичному й культурному житті Південно-Східної Європи.

Про геогр. розселення слов´ян і пошир. їхньої культ. свідч. таке раннє джер., як Певтінгерова карта (кінець III — початок IV ст.). На цій карті ареал культури венедів-сарматів визначений у Дакії й Межиріччі Нижнього Дністра і Дунаю.

Питання про історію та витоки укр. культ. є складним і дискусійним. Одні дослідники вважають, що розвиток укр. культури почався в епоху середньовіччя, а до того культуротворчий процес не раз руйнувався внаслідок активних міграційних процесів та нападів різних завойовників. Інші твердять, що витоки культури треба шукати з епохи бронзи (II тис. до н. е.).