6. Семіотика культури.

Одна з відмінних рис людини – здатність передавати накопичений досвід у знаковій формі. Семіотика – наука про знаки і знакові системи. Вона поділяється на прагматику (відношення знака до того, хто його сприймає), семантику (відношення знака до того, що він означає) і синтаксис (відношення знака до інших знаків у системі). Семіотизація культурологічної думки виражається в тому факті, що вона звертається до культурних утворень людського буття, розуміючи їх як певні знакові (або значимі) структури. Головне завдання теорії – розкриття значеннєвого (або навіть символічного) зв'язку між явищами (подіями, обставинами, фактами) буття й знаками, у яких втілюються ці явища.

Найдосконаліше втіленням знакової системи – мова. Вона відображає струк­турний устрій культури, лад мови впливає на характер світогляду. Мова, коли «опредмечується» в тексті, стає основою культурної спадковості, усталеності, відіграючи роль акумулятора й ретранслятора набутих людством смислів.

З погляду семіотики, будь-який прояв дійсності виступає як текст. Людина начебто читає ті змісти й символи, які вона знаходить у «знаках». Людина – істота, яка живе не тільки у фізичному, але й у знаково-символічному світі, творить цей світ і його асимілює. Цей світ і є світ культури.

Семіотика, як і будь-яка сучасна культурологічна теорія, займає відповідне місце в міждисциплінарному колі гуманітарних наук і застосовує дані психоаналізу, структурної антропології, соціології. Але найтісніше вона пов'язана з лінгвістичними науками.

Мова кожної культури своєрідна й унікальна. Усе різноманіття знакових засобів, використовуваних культурою, становить її семіотичне поле. На перший план виходить завдання розуміння світу іншої культури, проблема перекладу мов культури.

7. Типологія культури. Історико-культурні регіони.

До теперішнього часу склалися 3 підходи до типології культури:

- всесвітньоісторичнийі(універсальний, лінійний) Ця типологія заснована на ідеї єдності історико-культурного процесу. Проголошується неухильний поступальний розвиток людства через ряд стадій культури. Представник Л. Морган виділяв 3 типи культури:

- дикість (все колективне)

- варварство

– цивілізація (недоторканість приватної власності)

Типи культури в К.Маркса названі суспільно-економічними формами:

- первіснообщинна

- рабовласницька

- феодальна

- капіталістична

К.Ясперс називає 4 типи культури:

- первісна

- давньосхідна

- осьовий час (8 вік до н е – 2 в до н е)

- з 19 в науково-технічна революція

- локальноісторичний (полілінійний) Його представляють Н.Данільовський, О. Шпенгель, А. Тойнбі. Не визнає єдності людства, його загальноісторичну долю. Стверджує, що в історії існувало мн-во різних народів зі своїми специфічними культурами і тому ні 1 варіант культ розвитку не може вважатися єдино вірним зразком для всіх інших.

-волнова типологія П. Сорокина .В основі будь-якої культури знаходиться цінності. Цінностями Сорокин називає уявлення про природу, реальність, людські потреби і спосіб їх задоволення. Існує 2 типи цінностей: ідеаційне і сенсативне.

Сорокин виділяє 3 типи культ:

- ідеаційну(домінують духовні цінності;иудаизм)

- сенсативну(матеріальні цінності;протестанизм)

- ідеалістичну(поєднуються матеріальні і духовні цінності)

В характеристиці сучасної культури застосовується регіональний підхід і на сучасному світі налічується 6 культурних регіонів: Європейський; Арабо-мусульманський; Тропіко-афріканський; Індійський; Далекосх.; Латіно-амеріканський.