2. Соціальне і природне середовище у туризмі як моральна проблема.

Як уже зазначалось, туризм як галузь економіки, господарювання і в певному розумінні політики — дуже молоде я ви ще. Досить сказати, що в такій багатій і акцентовано орієнтованій на прибуток країні, як США, головне державне агентство, відповідальне за розвиток туризму, було засноване лише у 1981 році. З того часу в США і всьому світі з'явилися перші підручники з туризму, стали проводитися наукові конференції... Однак у центрі уваги цього початкового процесу освоєння туризму, домінує економічний, технологічний та індустріальний підходи.

Колосальний економічний ефект туризму в найзаможніших країнах світу призвів до того, що цей феномен без уваги до вивчення теорії і передісторії туризму, без розуміння його соціокультурного, моральнісного змісту не сприяє обґрунтуванню ідеї про його відбудовчу функцію в системі суспільства, про тенденції і закономірності розвитку.

Потяг людей один до одного — родова риса homo sapiens. Зрозуміти іншого, об'єднатися з ним, знайти їжу, побудувати житло поруч і разом — без цих рис людство не досягло б сучасного етапу розвитку. Але потяг до іншого не завжди був (і буває понині) дружелюбним, він може бути й агресивним. Контакти, взаємодія між людьми в тій чи іншій формі — неминучі. І цей шлях, добрий чи злий, пов'язаний із пізнанням іншого, інших.

Вся історія підтверджує ідею про те, що всі значні досягнення суспільства пов'язані з процесами інтеграції і взаєморозуміння людей. Проте не можна називати всі контакти, взаємодії між людьми, які відбувалися в історії людства, туризмом. «Передтуризм» багато в чому відрізняється від власне «свідомого» туризму. Справжнім періодом народження і розвитку туризму, на нашу думку, можна назвати лише другу половину XX століття. Стосовно ж України, то туризм в ній починає розвиватися, відповідно до європейських і світових стандартів, переважно в останнє десятиріччя XX століття.

Проблемним полем у теорії туризму є саме визначення туризму. Це не означає, що конче необхідним є ще одне його визначення. Важливо вибрати з тих визначень, що вже існують, ті істотні риси, які виступають сутнісними у розумінні цього явища.

Не можна не зазначити одразу, що туризм — це ознака якщо не багатого, то принаймні забезпеченого суспільства. Як справедливо підкреслюють дослідники, інтенсивному розвитку туризму сприяло економічне відродження після другої світової війни. Відзначено декілька хвиль цього відродження у Західній Європі: перша хвиля — «Вдосталь наїстись», потім — «Нормально одягтися», далі — «Свій дім і автомобіль» і нарешті — «Туристська хвиля». Проходження всіх цих етапів для населення нашої країни можливе лише за умов економічного відродження.

Туризм часто пов'язують з мандруванням, але це не дає повного уявлення про його сутність. Важливо, на наш погляд, виділити такі характеристики у визначенні туризму: 1) це тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у межах своєї країни; 2) воно здійснюється у вільний час з метою отримання задоволення і відпочинку; 3) це переміщення людей в певні проміжки часу, не менш ніж 24 години, але не більше 6 місяців; 4) це переміщення не супроводжується здійсненням оплачуваної роботи із джерел місця перебування.

Не можна не сказати, що туризм ― це також і потужна індустрія, що забезпечує здійснення пересування та перебування людей У певному довкіллі. Індустрія, функції якої постійно ускладнюються в зв'язку із необхідністю залучити якомога більше бажаючих провести своє дозвілля у конкретному місці за конкретними маршрутами. Але особливої уваги потребує людина як невіддільний компонент туризму. Вона — центр усієї системи туризму і на початковому, і на розвиненому етапі, тобто в сучасний період.

У процесі туристичної подорожі людина не просто перебуває в якомусь середовищі - природному чи урбанізованому, вона завжди вступає в певний контакт з довкіллям. Яким чином здійснюватиметься цей контакт, залежить не лише від рівня організації індустрії туризму, а й від самої людини. З яким ціннісним багажем включилася людина у взаємодію з довкіллям? Це сутнісний момент, який впливає на поведінку людини. Туристська подорож сама по собі не завжди позитивно визначає ставлення людини до природи. Взяти, наприклад, тимчасовість перебування, яка часто налаштовує на легковажність у ставленні особливо до природного середовища. «Я сьогодні тут, через тиждень поїду... Ну насмітив, щось зламав... Врешті-решт я заплатив гроші, то чому маю себе обмежувати?» — приблизно такі думки можна почути на туристських маршрутах. Почуття тимчасовості, «певної випадковості», яке вданому разі вживається нами як синонім негативності, посилюється використанням на туристських маршрутах одноразового посуду та столової білизни і т. ін. До того ж туристські підприємства не завжди включені в процес утилізації відходів, не сприяють тим самим послабленню негативного тиску на екологічний стан природи.

Сам термін «екологія» виник у 1866 році, його запропонував німецький зоолог Є.Геккель. Буквально слово «екологія» означає науку про «дім» (від грецк. «ойкос» ― житло, місце перебування). Наука екологія виникла на початку XX століття, а в широкий обіг це слово увійшло в 60-х роках, коли стали говорити про екологічну кризу як кризу у взаємовідносинах людини із середовищем проживання.

Але зараз людство перебуває на початку третього тисячоліття, і людська діяльність під впливом сучасного наукового і технологічного розвитку набула нової якості, наслідком якої є не тільки поява засобів розв'язання кардинальних проблем цивілізації, а й спричинення таких всеохопних катастроф, що ставлять під серйозний сумнів подальше існування людства. Саме останнє було предметом обговорення «Круглого столу» журналу «Вопросы философии», присвяченого книзі академіка М.М.Мойсеева «Быть или не быть...человечеству?». Цю книгу вчені влучно назвали набатом. На Землі — пожежа, і якщо її негайно колективними зусиллями всього людства не загасити, воно згорить. Згідно з аналізом академіка Петрянова-Соколова, за останні 70-80 років забрудненість повітря зросла в 100000 раз. За цей же час людство понівечило близько 500 млрд. т. родючого ґрунту, що приблизно відповідає втраті оброблюваних земель Індії. До речі, для утворення шару родючого ґрунту глибиною один см потрібно 1000 років. Природний річний стік вже не може забезпечити достатнього розбавлення промислових і господарчих викидів і повернення води в нормальний кругообіг. Знищуються ліси, триває спустошування земель. Пустеля Сахара просувається на Південь зі швидкістю 1,5 км за рік. Щогодини на Землі зникає два види живого. Послідовний аналіз ситуації невмолимо призводить до висновку: скоро черга дійде і до нас, людей. Немає потреби продовжувати перелік тепер загальновідомих фактів.

В сучасний період уже не можна локально, в масштабах одного регіону, однієї країни вирішити питання раціонального природокористування, збереження життя на Землі. Інтереси людини вже не можуть бути замкнені колом особистих або групових інтересів, вони повинні сягати сьогодні масштабів людства. І це цілком закономірна тенденція, бо сучасна людина спроможна зрозуміти, що первинність суспільних, загальнолюдських інтересів — це турботи і про її особисте життя. В індивідуальній свідомості людини в епоху НТР повинно утвердитися розуміння того, що усамітнено, Робінзоном зосередитися на своїх власних інтересах та найближчого середовища — неможливо. Елементи глобалістики, екологізації знань посідають важливе місце в системі моральної свідомості сучасної людини. «Зміни, які відбуваються в середовищі, яке оточує Людину, диктуються як збіднілою Природою, так і зміною цивілізаційної парадигми — поступовим перетворенням нашої планети на «Єдиний дім». Люди у всіх країнах світу стають дедалі залежнішими один від одного. Ітака тенденція стає все більш явною і нездоланною. У всіх людей виникає дедалі більше загальних інтересів, головний з яких — зберегти на Землі людство... Людство має навчатися жити у злагоді з Природою, з її законами. Люди зобов'язані сприймати себе не господарями, а частиною Природи. Нові моральні принципи повинні ввійти в кров і плоть Людини».