- •Хвороби нервової системи
- •Атеросклероз аорти
- •Симптоматичнi гіпертензії
- •Наслідки гострої ішемії міокарду :
- •Ревматичні хвороби
- •Ревматизм (хвороба Сокольського-Буйо)
- •Ревматоїдний артрит
- •Хвороба Бєхтєрєва (Штрюмпеля - Марі)
- •Системний червоний вовчак (хвороба Лібмана – Сакса)
- •Системна склеродермія
- •Дерматоміозіт
- •Вузликовий периартеріїт (хвороба Куссмауля – Мейера)
- •Системні васкуліти
- •Алегрічний еозинофільний гранулематозний ангіїт (синдром Чарга-Стросса)
- •Геморагічний васкуліт
- •Облітеруючий тромбангиїт (хвороба Бюргера)
- •Темпоральний ангіїт (хвороба Хортона)
- •Ендокардит Леффлера
- •Набуті вади серця
- •Хвороби нервової системи Хвороба Альцгеймера
- •Хвороба Паркінсона
- •Розсіяний склероз
- •Боковий аміотрофічний склероз
- •Цереброваскулярні хвороби
- •Мозковий інсульт
- •Спонтанні субарахноїдальний та внутрішньочерепний крововиливи
- •Постреанімаційна енцефалопатія
- •Менінгіт
- •Енцефаліт
- •Травматичні ушкодження головного мозку
- •Хвороби периферичної нервової системи
- •Гострі респіраторні захворювання органів дихання
- •3) Гуморальні фактори загального захисту -Ig м, Іg і.
- •4) Клітинні фактори:
- •Хронічні неспецифічні захворювання легень
- •Хронічний бронхіт
- •2) Позалегеневі:
- •Хронічний абсцес легенів.
- •Колапс легенів
- •Інтерстиційна хвороба легенів (іхл)
- •Пневмосклероз, пневмофіброз, пневмоцироз
- •Плеврит
- •Рак легенів
- •Хвороби шлунково-кишкового тракту
- •Хвороби стравоходу
- •Хвороби шлунку Гастрити
- •Хвороби печінки
- •Гепатози
- •Гепатити
- •Вірусні гепатити
- •Вірусний гепатит а
- •Вірусний гепатит в
- •Хронічний вірусний гепатит в
- •Вірусний гепатит d (дельта-гепатит)
- •Вірусний гепатит с
- •Вірусний гепатит е
- •Вірусний гепатит g
- •Вірусний гепатит ні а – ні е
- •Вірусний гепатит ttv
- •Вірусний гепатит f (?)
- •Хронічний вірусний гепатит невідомого типу
- •Цироз печінки
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Гострий холецистит
- •Хронічний холецистит
- •Панкреатит
- •Захворювання нирок
- •Хвороби статевих органів та вагітності
- •Патологія передміхурової залози
- •Патологія яєчок
- •Хвороби жіночих статевих органів.
- •Захворювання вагітності та післяпологового періоду
- •Патологія плода та новонароджених
- •III Діабетична фетопатія
- •Хвороби новонароджених
- •Асфіксія
- •Ендокринні хвороби
- •1. Порушення залоз бувають:
- •Патологія аденогіпофіза
- •Патологія нейрогіпофіза і гіпоталамуса
- •Патологія щитовидної залози
- •Патологія прищитовидних залоз
- •Патологія наднирників
- •Патологія підшлункової залози
- •Затверджено на засіданні кафедри патологічної анатомії та судової медицини
- •Рекомендовано Вченою радою Вінницкого національного медичного университету ім. М.І.Пирогова
Патологія нейрогіпофіза і гіпоталамуса
Нейрогіпофіз (задня частина гіпофіза) виділяє у кров гормони, які синтезуються в передньому гіпоталамусі в супраоптичному і паравентрикулярному ядрах – це антидіуретичний гормон (АДГ) та окситоцин. АДГ впливає на клітини дистального відділу звивистих канальців і збиральних трубочок, що призводить до всмоктування води з первинної сечі. Окситоцин викликає скорочення гладкої мускулатури переважно судин (при кровотечах).
При дефіциті АДГ розвивається нецукровий діабет, який характеризується великою втратою води з сечею, невтамованою спрагою, ніктурією.
При ураженні гіпоталамуса і гіпофіза може розвинутись недостатня секреція фолікулстимулюючого і лютеїнізуючого гормонів, що призводить до гіпогонадизму. На фоні дефіциту цих гормонів відбувається відносна гіперсекреція лютеотропного гормону, а також гіпосекреція соматотропного і адренокортикотропного гормонів, що призводить до ожиріння. Ці зміни лежать в основі розвитку адипозогенітальної дистрофії (хвороби Пехкранца-Бабінського-Фреліха). Характерні ознаки цієї хвороби – зустрічається переважно у хлопчиків; недорозвинення статевих залоз і органів; ожиріння з преважним відкладанням його в молочних залозах, на спині, в нижній частині живота, на стегнах по типу «галіфе»; затримка росту; підвищена толерантність до вуглеводів; схильність до гіпоглікемії; зниження інтелекту.
Нецукровий діабет – це захворювання, обумовлене недостатністю продукції антидіуретичного гормону (вазопресину).
Вазопресин разом з окситоцином накопичуються в задній частці гіпофіза, але місцем їх утворення є гіпоталамус. Гормони синтезуються в гіпоталамусі і по довгих відростках клітин гіпоталамуса досягають задньої частки гіпофіза, де і накопичуються в кінцевих ділянках відростків клітин гіпоталамуса. Звідси гормони виділяються в кров і спинномозкову рідину.
Вазопресин або антидіуретичний гормон – це основна речовина, що регулює в організмі людини водний баланс і осмотичний склад рідин організму. Осмотична рівновага рідкої частини крові і позаклітинної рідини повинна постійно підтримуватися на певному рівні, інакше організм перестає функціонувати. При підвищенні осмолярності плазми крові з’являється спрага і посилюється вироблення вазопресину. Під впливом вазопресину посилюється зворотне всмоктування води в канальцях нирок, кількість сечі, що виділяється при цьому зменшується.
Стимулює виділення вазопресину також зниження кількості калію і кальцію, підвищення кількості натрію в крові, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла, нікотин, морфін, адреналін.
Знижують виділення антидіуретичного гормону підвищення артеріального тиску, зниження температури тіла, бета-адреноблокатори, алкоголь, клофелін, галоперидол, карбамазепін.
Крім регуляції осмотичного тиску вазопресин бере участь у підтримці рівня артеріального тиску, регулює секрецію деяких гормонів, сприяє згортанню крові, в центральній нервовій системі бере участь у процесах запам’ятовування.
Нецукровий гіпоталамічний діабет або діабет центрального генезу виникає при порушенні продукції вазопресину клітинами гіпоталамуса.
Нецукровий нефрогенний (нирковий) діабет виникає, якщо в нирках порушується чутливість до вазопресину, при нормальній його кількості в крові. При нецукровому діабеті нирки виділяють велику кількість сечі з низькою питомою вагою. Тобто в цій сечі присутня в основному вода, а кількість солей і інших речовин різко знижена. Виділення нирками великої кількості рідини викликає компенсаторну підвищену спрагу.
Причинами нецукрового діабету центрального ґенезу бувають спадкові чинники, різні захворювання центральної нервової системи: саркоїдоз, злоякісні пухлини та їх метастази, інфекційні захворювання, менінгіти, енцефаліт, сифіліс, аутоімунні захворювання, судинні порушення, краніофарінгеома, аневризми судин мозку.
Нецукровий діабет може виникнути після травми черепа і головного мозку, після оперативного втручання на головному мозку, особливо після видалення аденом гіпофіза. Захворювання з однаковою частотою зустрічається як у чоловіків, так і у жінок.
Ранні ознаки захворювання полягають у збільшенні об’єму сечі, що виділяється, до 5-6 літрів на добу, підвищена спрага – пацієнт вимушений випивати таку ж кількість рідини. Виникають нічні позиви на сечовипускання і пов’язане з цим порушення сну, стомлюваність. Пацієнти зазвичай вважають за краще пити холодну, з льодом воду. Далі кількість сечі може збільшитися до 20 літрів. Стан пацієнта погіршується: з’являється головний біль, сухість шкіри, схуднення, зменшення відділення слини, розтягування і опущення шлунка. Приєднуються симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Виникає розтягнення сечового міхура. З’являється почастішання серцевого ритму, зниження артеріального тиску. У новонароджених і дітей першого року життя стан може бути важким: виникає незрозуміла блювота, підвищення температури тіла, неврологічні порушення. У дітей більш старшого віку виникає нетримання сечі (енурез).